30 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/525/17
Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,
при секретарі - Ханділян Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №005632703 від 10.11.2014 року, -
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №005632703 від 10.11.2014 року на суму 45580,52 гривень. Зазначеними рішенням відповідачем визначено позивачці грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та штраф за неподання звітності.
В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що податковим органом невірно обраховано суму його доходу, отриманого у вигляді додаткового блага 214754,24 гривень, замість 167566,05 гривень, що призвело до невірного обрахунку його доходу та взагалі позивач вважає, що до прийняття рішення банком про припинення вимог банку до позивача і ця сума не є додатковим благом.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 10.11.2014 року №005632703.
Присуджено на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області судовий збір в сумі 640 гривень.
Не погоджуючись з даною постановою суду Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суд першої інстанції встановив, що 27 червня 2013 року ОСОБА_1 уклав кредитний договір з ПАТ КБ «Надра» №08/01/2008/840-К255.
Між банком та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору №08/01/2008/840-К255 від 31.01.2008 року, відповідно до якої, банком анульовано (прощено) 20964,10 доларів США, що є еквівалентом 167566,05 гривень основного боргу та 5903,69 доларів США, що є еквівалентом 47188,19 гривень.
Банком було направлено на адресу позивача повідомлення відповідно до вимог Податкового кодексу України про прощення боргу на суму 167566,05 гривень.
Податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., результати якої були оформлені Актом №3930/14-02-17-03-НОМЕР_1 від 08.10.2014 р.
В ході перевірки встановлено, що за даними ЦБД ДРФО ПАТ КБ «Надра» показав у своєї звітності за 2013 рік, за 126-ю ознакою "прощення боргу" суму 214754,24 гривень на користь ОСОБА_1
Податковим органом обраховано цю суму 214754,24 гривень прощеного боргу, як додаткове благо, та відповідно дохід позивача за 2013 рік.
З суми доходу 214754,24 гривень податківцями обраховано податок на доходи фізичних осіб в сумі 36278,82 гривень.
10 листопада 2014 року Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0056321703 про визнання ОСОБА_1 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 45580,52 гривень, з яких 36278,82 гривень за основним зобов'язанням, а 9239,70 гривень за штрафом.
Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що прощена пеня не є його доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна з огляду на таке.
Відповідно до пп. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.
Згідно п. 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платником податку є, зокрема, податковий агент.
Відповідно до п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Згідно вимог пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ КБ «Надра» листом від 21.07.2017 року підтвердив, що загальна сума прощеного боргу складає 214754,24 грн., з яких сума прощеного основного зобов'язання - 167566,05 грн., а 47188,19 грн. - сума прощеної пені.
Згідно з частинами 2, 3 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.
Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, яку банківська установа вправі її стягувати або ні.
За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що згідно пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України прощена позивачу неустойка у вигляді пені та штрафів не є його доходом і додатковим благом, сума кредиту надається безпосередньо позичальнику, а неустойка ним не отримується, яку банківська установа вправі її стягувати або ні.
При цьому з суми прощеного основного зобов'язання - 167566,05 грн. (тіло кредиту) у позивача в силу податкового законодавства виник обов'язок відобразити у річній податковій декларації та самостійно сплатити з отриманого доходу податок на доходи з фізичних осіб, втім такий обов'язок виконаний позивачем не був.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 01.03.2016 року, № судового рішення в ЄДРСРУ 56279431.
Отже податкове повідомлення-рішення підлягає частковому скасуванню в частині встановлення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 7078, 23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1939, 55 грн.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В ході розгляду справи позивач частково довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог.
Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при вирішенні справи неправильно застосовані норми матеріального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а тому, керуючись пунктами 1, 4 частини 1 статті 317 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою адміністративний позов слід задовольнити.
Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області - задовольнити частково.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року у справі № 814/525/17 - скасувати.
Ухвалити у справі нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 10.11.2014 року №005632703 в частині встановлення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем на суму 7078, 23 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 1939, 55 грн.
В решті податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області від 10.11.2014 року №005632703 - залишити без змін
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення та підписання повного судового рішення - 02 лютого 2018 року.
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: В.О. Потапчук
Суддя: Г.В. Семенюк