01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/10341/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у справі № 303/3791/17 (постанова ухвалена в м. Мукачево в особі головуючого судді Пак М.М.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області про визнання незаконною та скасування постанови,
ОСОБА_1 06.11.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 22.06.2016 ВП №49493469 щодо примусового виконання виконавчого листа №2-а/303/23/14, виданого Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано незаконною та скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2016 року, винесену у виконавчому провадженні ВП № 49493469 з примусового виконання виконавчого листа №2-а/303/23/14, виданого 03 березня 2014 року Мукачівським міськрайонним судом Закарпатської області.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції відділ примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом. Згідно резолютивної частини виконавчого листа від 03.03.2014 №2-а/303/23/14 боржником виступає голова Лалівської сільської ради ОСОБА_3. Згідно витягу про результати виборів сільських голів Закарпатської області від 17.02.2016 встановлено, що головою с. Лалово Мукачівського району Закарпатської області на місцевих виборах 25.10.2015 обрано ОСОБА_4.
Вказує, що у зв'язку зі зміною ОСОБА_5 на посаді голови с. Лалово Мукачівського району ОСОБА_4 та неможливістю зміни боржника у виконавчому провадив державним виконавцем, з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження» на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 винесено 22.02.2016 постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено сторонам виконавчого провадження та органу, що видав виконавчий документ за вихідним № 469/6-385.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області перебувало виконавче провадження ВП №49493469 по виконанню виконавчого листа від 03 березня 2014 року №2-а/303/23/14 Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області про зобов'язання голови Лалівської сільської ради ОСОБА_5 надати ОСОБА_1 повну інформацію, що запитувалася згідно інформаційного запиту від 28 січня 2013 року.
Також, встановлено, що у зв'язку із зміною ОСОБА_5 на посаді голови та неможливістю зміни боржника у виконавчому провадженні, державним виконавцем, з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження» на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 винесено 22 лютого 2016 року постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а/303/23/14, виданого 03 березня 2014 року.
Судом першої інстанції також встановлено, що позивач звернувся в суд у межах строку звернення до суду, оскільки постанову про закінчення виконавчого провадження від 22 лютого 2016 року одержав 01 липня 2017 року.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що державним виконавцем не було вжито всіх можливих та необхідних заходів щодо виконання судового рішення, у державного виконавця не було законних підстав для закінчення виконавчого провадження саме з підстав, передбачених п. 11 ч. 1 ст. 49 та ч. 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступних підстав.
Приписами частини 3 статті 181 КАС України ( в редакції чинній на час звернення з розглядуваним позовом) передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) визначено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Виходячи із зазначених положень, по цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у справах, що розглядаються відповідно до вимог статті 181 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Закарпатській області, який не входить до переліку органів державної виконавчої служби, визначеного Законом України «Про державну виконавчу службу», а тому не може виступати в якості відповідача у таких справах.
Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним і судом першої інстанції за правилами ст. 48 КАС України ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) заміну первинного відповідача на належного - відповідно державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучення вказаного органу як другого відповідача не здійснено, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести таку заміну,то відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що це не позбавляє позивача права на звернення до суду до належного відповідача за захистом свого порушеного права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково встановив фактичні обставини справи з порушенням норм процесуального права, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 229, 272, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області задовольнити.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 вересня 2017 року у справі № 303/3791/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_6
судді ОСОБА_7
ОСОБА_8