01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11652/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Судової-Хомюк Н.М., Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Гром І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2017 року (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_2, м. Галич, повний текст постанови виготовлений 31 жовтня 2017 року) у справі №341/1403/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці ДФС про скасування постанови митного органу № 116/20600/17 від 14.09.2017 року,-
26 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці ДФС в якому просив скасувати постанову про порушення митних правил №116/20600/17 від 14.09.2017 року, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 470 МК України у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2017 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні адміністративного позову про скасування постанови митного органу № 116/20600/17 від 14.09.2017 року.
Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржив ОСОБА_1, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що він був позбавлений можливості доставити автомобіль для вивезення його з території України в передбачений законом строк, оскільки транспортний засіб у зв'язку з технічною поломкою перебуває на станції технічного обслуговування. Відповідно до ч. 1 ст. 460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених ч. 3 ст. 469, ст. 470, ч. 3 ст. 478, ст. 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотриманих заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (ст. 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Апелянт вважає, що дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, яким є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, під одну з яких, за вказане порушення митних правил підлягає звільненню від відповідальності апелянт.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що під час проведення, перевірки ініційованої Львівською митницею ДФС (лист від 26.07.2017 № 1652/7/13-70-71), щодо законності перебування на митній території України автомобіля марки VW PASSAT, р.н. JPA201, кузов № НОМЕР_1, було встановлено, що вказаний автомобіль, 03.03.2017 року ввіз на митну територію України, через митний пост Шегині-Медика Львівської митниці ДФС, у митному режимі "транзит", громадянин резидент ОСОБА_1.
Відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Апелянт повинен був вивезти за межі митної території України транзитом автомобіль марки PASSAT, р.н. JPA201, кузов № НОМЕР_1, відповідно до норм чинного законодавства в термін до 13.03.2017 р..
З копії постанови про накладення адміністративного стягнення № 116/20600/17 від 14 вересня 2017 року видно, що згідно інформації центральної бази даних Єдиної автоматизованої системи Держмитслужби України, автомобіль марки VW PASSAT, р.н. JPA201, кузов № НОМЕР_1 за межі України у встановлений законодавством строк, вказаним громадянином не вивезено.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження повідомлення митного органу у визначений термін про причини неможливості виконання зобов'язання про зворотне вивезення, відтак встановленим є факт його неправомірних дій, які становлять склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 470 МК України.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до статті 90 Митного кодексу України (далі - МК України) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Статтею 95 МК України встановлені строки транзитних перевезень, зокрема, для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).
Згідно із частиною 1 статті 381 МК України громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Відповідно до частини 3 статті 470 МК України перевищення встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, митних або інших документів на ці товари більше ніж на десять діб, а так само втрата цих товарів, транспортних засобів, документів чи видача їх без дозволу органу доходів і зборів - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 522 МК України передбачено, що справи про порушення митних правил, передбачені статтями 468 - 470, 474, 475, 477 - 481, 485 цього Кодексу, розглядаються органами доходів і зборів.
Згідно з частиною 1 статті 467 Митного кодексу України якщо справи про порушення митних правил відповідно до статті 522 цього Кодексу розглядаються органами доходів і зборів, адміністративне стягнення за порушення митних правил може бути накладено не пізніше, ніж через шість місяців з дня вчинення правопорушення, а у разі розгляду органами доходів і зборів справ про триваючі порушення митних правил, у тому числі передбачені статтями 469, 477 - 481, 485 цього Кодексу, - не пізніше, ніж через шість місяців з дня виявлення цих правопорушень.
Оскаржувана постанова винесена Івано-Франківською митницею ДФС в строк передбачений статтею 467 Митного кодексу України, оскільки правопорушення згідно статті 470 Митного кодексу України вважається вчиненим на одинадцятий день (у нашому випадку - це 14.03.2016 року) з моменту ввезення транспортного засобу (транспортний засіб був ввезений позивачем - 03.03.2016 року).
Шестимісячний термін починається з моменту вчинення адміністративного правопорушення, а саме: з 14.03.2016 року і закінчується 14.09.2017 року.
Спірна постанова прийнята відповідачем 14.09.2017 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого статтею 467 Митного кодексу України.
Щодо суті спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 95 МК України встановлюються строки транзитних перевезень залежно від виду транспорту.
Згідно з ч. 2 вказаної статті до строків, зазначених у частині першій цієї статті, не включається: 1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу; 2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення); 3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).
Частиною 1 ст. 460 МК України передбачено, що вчинення порушень митних правил, передбачених частиною третьою статті 469, статтею 470, частиною 3 статті 478, статтею 481 цього Кодексу, внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або протиправних дій третіх осіб, що підтверджується відповідними документами, а також допущення у митній декларації помилок, які не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, якщо такі помилки не допускаються систематично (стаття 268 цього Кодексу), не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Отже, дана норма чітко визначає умови звільнення особи від відповідальності за перелічені порушення митних правил, якими є: аварія, дія обставин непереборної сили або протиправні дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Пунктом 5 Розділу 8 Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 31.05.2012 року №657 встановлено, що якщо факт аварії чи дії обставин непереборної сили має місце на митній території України, особа, відповідальна за виконання вимог законодавства України з питань державної митної справи щодо товарів чи транспортних засобів, що перебувають під митним контролем (власник товару або уповноважена ним особа, перевізник чи особа, відповідальна за дотримання митного режиму), повинна звернутись до митного органу, в зоні діяльності якого перебувають ці товари, транспортні засоби, із письмовою заявою, яка повинна містити відомості, що надають можливість ідентифікувати товари, транспортні засоби як такі, що перебувають під митним контролем, а також інформацію про час, місце, обставини та наслідки аварії чи дії обставин непереборної сили.
З аналізу зазначених вище норм видно, що законодавством чітко визначено умови можливості невключення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків: документальне підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили; вчасне (до закінчення встановленого строку транзитного перевезення) письмове інформування перевізником найближчого митного органу про обставини події.
На момент розгляду матеріалів справи про порушення митних правил позивачем не дотримано умов можливості невключення до строків транзитного перевезення часу дії обставин непереборної сили чи аварії та/або ліквідації їх наслідків ним документально не підтверджено такого факту, а тому колегія суддів дійшла висновку, що адміністративний позов про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил є безпідставним та необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не надано належних доказів про причини неможливості виконання зобов'язання про зворотне вивезення транспортного засобу за межі митної території України, через що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 229 ч. 4, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2017 року у справі №341/1403/17 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_5