24 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/8101/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.
за участю секретаря Богдан А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.06.2017 у справі №607/7498/17 за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про визнання неправомірною відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання вчинити дії (суддя І інстанції - Дзюбич В.Л., місце ухвалення: м. Тернопіль, дата складення повного тексту рішення суду І інстанції: 21.06.2017),
встановив:
У червні 2017 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся в судз позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області (надалі - відповідач, Тернопільське ОУПФ), в якому просив визнати неправомірною відмову відповідача у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язати вчинити дії.
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.06.2017 адміністративний позов задоволено повністю: визнано неправомірною відмову Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, оформлену протоколом №38 від 24 травня 2017 року; зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, періоди роботи на посаді столяра - бетонщика у Будуправлінні «Житлобуд-1» Тернопільпромбуду з 01 липня 1988 року по 30 квітня 1990 року і призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, прийнятою з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідністю висновків обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Вказує, зокрема, на те, що позивачем не надано всіх необхідних документів на підтвердження пільгового трудового стажу.
На підставі ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Суд встановив та матеріалами справи підтверджується наступне.
Як вбачається із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 серії БТ-І №8450131, останній 28 квітня 1988 року був прийнятий на роботу на посаду столяра - бетонщика у Будуправління «Житлобуд-1» Тернопільпромбуду (наказ №18-к від 27 квітня 1988 року), де працював до 30.04.1990 та був звільнений у зв'язку із переводом на Тернопільський комбайновий завод (наказ №17-к від 10 квітня 1990 року). Наказом №30-к від 01.07.1988 року ОСОБА_1 присвоєно 2-й розряд бетонщика.
09.03.2017 року позивач звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад показників, затверджених Кабінетом Міністрів України.
24 травня 2017 року комісія Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області по розгляду спірних питань щодо призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розглянула заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2, яка була подана 09 березня 2017 року і зареєстрована за №2163. За результатами розгляду прийнято рішення про відмову у призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з недостатнім стажем на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2, про що свідчить долучений до матеріалів справи протокол №38 засідання комісії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням пенсійного органу, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п.б ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначається зі зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.
Порядок пенсійного забезпечення осіб, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених законодавством, що діяло раніше, визначається ст.100 цього Закону, згідно з якою таким особам призначається пенсія на наступних умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 14 Закону СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян в СРСР», п. п. «б» п.16 розділу II Положення про порядок призначення та виплату державних пенсій, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці, - за списком виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним РМ СРСР - чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно з Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 року, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, які були чинними на період роботи особи. При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.
Так, право робітників по укладці бетону на пільгову пенсію передбачено розділом XXIX «Будівництво будівель і споруд: промислових, енергетичних гідротехнічних, дорожньо - мостових, транспорту і зв'язку, житлових і культурно-побутових, а також надземних будівель і споруд, шахт, рудників в комунікацій» Списку №2 виробництв, цехів, професій і посад, затвердженого постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 року № 1173.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Таким чином, суд першої інстанції, встановивши, що основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, та з якої можливо встановити, що позивач має необхідний стаж та працював на посадах, віднесених до Списку №2, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 243, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.06.2017 у справі №607/7498/17 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя ОСОБА_3
судді ОСОБА_4
ОСОБА_2
Повне судове рішення складено 01.02.2018.