31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 488/302/17
Категорія: 10.2.4 Головуючий в 1 інстанції: Селіщева Л.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Домусчі С.Д.,
- Кравець О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва, яка прийнята 03 листопада 2017 року у складі суду: головуючого судді Селіщева Л.І., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва (правонаступник - Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області), в якому, з урахуванням уточнень просив: визнати неправомірною відмову відповідача у проведенні перерахунку та призначення пенсії за віком відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по досягненню 60-ти років з урахуванням показників середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за 2015 рік; зобов'язати відповідача провести не перерахунок, а призначення пенсії за віком позивачу з урахуванням показників середньої заробітної плати працівників занятих у галузях економіки України за 2015 рік та виплатити недоотриману частину пенсії за весь період починаючи з часу подачі заяви з 28.11.2016 року.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2017 року позов задоволено. Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Корабельному районі м. Миколаєва щодо відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2015 рік. Зобов'язано Інгульське об'єднане Управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2015 рік, починаючи з 28.11.2016 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи, зокрема, на порушенні судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що з 2000 року позивач отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
28.11.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії за віком.
Згідно Атестату № 936 про зняття з обліку позивачу припинено виплату пенсії по причині переходу на пенсію за іншим законом.
На підставі зазначеної заяви, позивачу згідно розпорядження № 2997 від 07.12.2016 року призначено пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік - 1197,91 грн.
Позивач, не погодившись з таким порядком призначення йому пенсії, звернувся до суду.
Вирішуючи спірне питання та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем безпідставно застосовано при розрахунку пенсії позивача показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік - 1197,91 грн., оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років, яку отримував позивач.
При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачу має бути здійснений розрахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2015 рік, тобто рік, що передує року звернення із заявою про призначення пенсії за віком.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» від 09.04.1992 року № 2262-XII, чинного та в редакції на момент призначення позивачу пенсії (в редакції з 29.04.2006 року № 3591-15 - Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб») встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі і на службі в органах внутрішніх справ мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.
Згідно зі статтею 7 вказаного Закону військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором.
У частині першій статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною третьою статті 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
З наведеного вбачається, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Проте, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, у справі, яка розглядається, мало місце призначення позивачу іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного закону.
Так, позивачу було призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» він звернувся вперше.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність застосування відповідачем при розрахунку пенсії позивача частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 31 березня 2015 року (справа № 21-612а14) та від 22 грудня 2015 року (справа № 2-а/199/138/14).
Разом з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2015 рік, тобто рік, що передує року звернення із заявою про призначення пенсії за віком, оскільки за правилами ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Крім того, в резолютивній частині рішення суду першої інстанції вказано про задоволення позову в повному обсязі, проте суд першої інстанції визнав неправомірними дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії позивачу та зобов'язав останнього здійснити перерахунок пенсії, що не відповідає змісту вимог позивача, які ним наведені в уточненому адміністративному позові.
За таких обставин, а також враховуючи, що позивачу вже призначено пенсію за віком та згідно розпорядження відповідача розрахунок пенсії позивача за віком здійснений з 28.11.2016 року, колегія суддів, керуючись приписами ст. 9 КАС України, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню шляхом: визнання протиправними дій відповідача щодо застосування при розрахунку пенсії позивача показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2007 рік; зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком з 28.11.2016 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, з урахуванням виплачених сум.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені вимоги законодавства, колегія суддів вважає, що судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про часткове задоволення заявлених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 244, 245, 250, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2017 року - задовольнити частково.
Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 03 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_2 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання неправомірною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо застосування при розрахунку пенсії ОСОБА_2 показника заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2007 рік.
Зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком з 28.11.2016 року із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2013-2015 роки, з урахуванням виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 31 січня 2018 року.
Головуючий суддя: М.П. Коваль
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець