01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11323/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Коваля Р.Й., Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Гром І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1, м. Золочів) у справі №445/1498/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій незаконними та зобов'язання до вчинення дії,-
13 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області в якому просила відмову Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням даних про отриману допомогу на оздоровлення в 2016 році визнати незаконною. Зобов'язати Золочівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням отриманої в липні 2016 року допомоги на оздоровлення. Зобов'язати Золочівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з моменту звернення до органів Пенсійного фонду України - 15 серпня 2017 року.
Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року позов задоволено.
Визнано відмову Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з врахуванням даних про отриману допомогу на оздоровлення в липні 2016 році незаконною.
Зобов'язано Золочівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням отриманої в липні 2016 року допомоги на оздоровлення починаючи з 15 серпня 2017 року.
Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржило Золочівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області, яке в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що 23.09.2016 позивач як суддя, яка вийшла у відставку, звернулася в Управління із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання та надав, зокрема, довідку Апеляційного суду Львівської області про суддівську винагороду №383/07.20. З 01.12.2016 змінились розміри складових суддівської винагороди, що стало підставою для звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Для здійснення перерахунку довічного грошового утримання судді позивач надала довідку про суддівську винагороду, видану Апеляційним судом Львівської області 01.12.2016 №442/7.20, в якій зазначені оклад, надбавка за вислугу років на відповідній посаді судді. Враховуючи зазначене, вважає, що підстави для включення допомоги на оздоровлення при визначені розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, ОСОБА_2 постановою Верховної ради України від 08.09.2016 №1515-VIII звільнена з посади судді Апеляційного суду Львівської області у відставку, відповідно до статті 126 Конституції України.
Наказом голови Апеляційного суду Львівської області від 22.09.2016 ОСОБА_2 виключена із списку суддів апеляційного суду.
23 вересня 2016 року ОСОБА_2 подала до органів Пенсійного Фонду України повний пакет документів для призначення щомісячного довічного грошового утримання судді, у тому числі документи про стаж роботи на посаді судді та довідку про суддівську винагороду №383/07.20 від 22.09.2016, передбачені Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1 (із змінами від 11.02.2013).
Оскільки видані Апеляційним судом Львівської області довідка №383/07.20 від 22.09.2016 та довідка №442/07.20 від 01.12.2016 не містили даних про виплату ОСОБА_2 в липні 2016 року матеріальної допомоги на оздоровлення і вказана виплата не була врахована при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання, в червні 2017 позивач витребувала в Апеляційному суді Львівської області довідку №0724/85/17 від 29.06.2017 відповідно до якої у липні 2016 їй нарахована допомога на оздоровлення в розмірі посадового окладу 15 950 грн. з якої нарахований та сплачений єдиний соціальний внесок в розмірі 22% з нарахованої суми (а.с.6).
На підставі вказаної довідки, ОСОБА_2 в серпні 2017 року звернувся в Управління із заявою щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням відомостей про виплату в липні 2016 року допомоги на оздоровлення.
21.08.2017 року Золочівським об'єднаним управлінням Пенсійного Фонду України Львівської області було відмовлено в проведенні перерахунку грошового утримання, що убачається із листа №4511/04-40 від 21.08.2017 року, у зв'язку з відсутністю у довідці (додатку 2 до Порядку) даних про виплату в липні 2016 року допомоги на оздоровлення.
Вважаючи таку відмову незаконною, ОСОБА_2 звернулася із позовом до суду.
Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Пунктом 8 частини 5 статті 48 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 02.06.2016 №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) передбачено, що незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
Згідно з абз.2 п.25 Розділу ХІІ Закону №1402-VIII, в редакції чинній на час виходу позивача у відставку, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Частиною 3 статті 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VI, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 08.06.2016 №4-рп/2016, встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Статтею 135 Закону №1402-VIII та статтею 133 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VI, який втратив чинність на підставі Закону №1402-VIII, однак діяв на час отримання позивачем матеріальної допомоги на оздоровлення та призначення позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, (далі - Закон №1402-VIII) визначено складові суддівської винагороди - посадовий оклад та доплати за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Статтею 136 Закону №1402-VIII встановлено, що суддям надається щорічна оплачувана відпустка тривалістю 30 робочих днів з виплатою, крім суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу. Виплату допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні щорічної оплачуваної відпустки судді було передбачено і ст.134 Закону №2453-VI.
Відповідно до п.1 Розділу ІІІ. “Документи, необхідні для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання” Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою Правління пенсійного фонду України 25.01.2008 № 3-1, до заяви про призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці додається, зокрема, довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2).
Згідно з додатком 2 до вказаного Порядку довідка про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці повинна містити, окрім окладу, доплати за кваліфікаційний клас, надбавки, премії, також й інші виплати, які враховуються при обчислення щомісячного довічного грошового утримання.
На підставі аналізу вказаних законодавчих положень, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що виплата допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу передбачена спеціальним Законом, положеннями якого регулюється забезпечення суддів, має систематичний характер та є складовою частиною грошового утримання суддів, яке і є розрахунковою складовою при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Статтею 41 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 встановлено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються, зокрема, суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Відповідно до довідки Апеляційного суду Львівської області №0724/85/17 від 29.06.2017, в липні 2016 року позивачці нарахована і виплачена допомога на оздоровлення, відповідно до Закону України “Про судоустрій і статус суддів”. При цьому, бухгалтерією апеляційного суду утримано із цієї суми податок на доходи фізичних осіб в розмірі 18%, військовий збір в розмірі 1,5% та збір відповідно до Податкового кодексу України, а також єдиний соціальний внесок в розмірі 22 % від нарахованої суми відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.
Таким чином, враховуючи систематичний характер допомоги на оздоровлення, а також те, що виплата такої передбачена спеціальним Законом, яким регулюється забезпечення суддів, і пов'язана з використанням суддями права на відпустку та входить до структури грошового утримання судді, з врахуванням ч.3 ст. 141 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 №2453-VI, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що матеріальна допомога на оздоровлення, яка виплачувалася позивачу і з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, повинна враховуватися при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Конституційний Суд України в пункті 7 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості. Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності. Право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Щомісячне довічне грошове утримання судді у встановленому розмірі спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага. Статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, право на отримання виплат (пенсії, щомісячного довічного грошового утримання), рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
При цьому, в п.2 резолютивної частини вищезазначеного рішення Конституційний Суд України зазначив, що за змістом статті 126 Конституції України положення ч.3 ст. 11 Закону України “Про статус суддів” у взаємозв'язку з ч.8 ст. 14 Закону України “Про судоустрій України” (в редакціях, що були чинними на час розгляду справи судом) треба розуміти як таке, що гарантує досягнутий рівень незалежності суддів і забороняє при прийнятті нових законів та інших нормативних актів, внесенні змін до них скасовувати чи звужувати існуючі гарантії незалежності суддів, у тому числі заходи їх правового захисту та матеріального і соціального забезпечення.
Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що матеріальна допомога на оздоровлення, входить до системи оплати праці, оскільки із неї сплачено внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а тому доводи відповідача, про те, що матеріальна допомога на оздоровлення не враховується при визначенні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є безпідставними, а щомісячне довічне грошове утримання позивача слід перерахувати з урахуванням отриманої довідки Апеляційного суду Львівської області №0724/85/17 від 29.06.2017 починаючи з 15 серпня 2017 року.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229, ч. 4,243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області залишити без задоволення, а постанову Золочівського районного суду Львівської області від 26 жовтня 2017 року у справі №445/1498/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у випадку відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_3
ОСОБА_5
Повний текст постанови складений 01 лютого 2018 року.