Справа № 825/1529/17 Суддя (судді) першої інстанції: Клопот С.Л.
24 січня 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Суддів За участю секретаряВівдиченко Т.Р. Губської Л.В. Федотова І.В. Кондратенко Я.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
Позивач - ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, в якому просив:
- визнати протиправною діяльність відповідача щодо неповного надання публічної інформації на його запити від 17.08.2017р. та 14.09.2017р. в частині інформації щодо земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2;
- зобов'язати відповідача надати позивачу наступні документи та інформацію щодо земельних ділянок кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2;
- повідомити дату та підстави формування земельних ділянок та надати копії документів (рішення тощо) про таке формування, в тому числі - наказ Головного управління від 11.02.2017р. № 25-606/14-17-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та наказ Головного управління від 05.09.2016р. № 25-13976/14-16-сг;
- повідомити дату резервування обох земельних ділянок для передачі учасникам АТО та надати відповідні документи (рішення тощо) про таке резервування;
- надати інформацію про осіб (ім'я, найменування, місце реєстрації, знаходження тощо), яким надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність чи користування (оренду тощо) обох земельних ділянок та повідомити про наявність чи відсутність у них статусу учасника АТО;
- надати документацію із землеустрою, яка стала підставою для формування обох земельних ділянок; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок в разі їх наявності тощо, в разі відсутності такої документації - повідомити про інші підстави встановлення чи відновлення меж земельних ділянок та надати копії документів, що стали підставою для такого встановлення чи відновлення меж земельних ділянок;
- повідомити форму власності та про інші речові права на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1;
- повідомити підстави державної реєстрації обох земельних ділянок у Державному земельному кадастрі і надати копії документів (заяви, рішення тощо), що стали підставою;
- повідомити дату державної реєстрації права власності або інших речових прав на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1.
- стягнути на користь позивача з держави Україна кошти на відшкодування заподіяної моральної шкоди в сумі 20 000 грн.
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області надати суду звіт про виконання судового рішення протягом п'яти робочих днів з дня набрання ним законної сили.
- винести окрему ухвалу за фактом вчиненого адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач - ОСОБА_6 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду справи сторони до суду не прибули.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 10 січня 2017 року ОСОБА_6 звернувся з запитом на інформацію до Чернігівської обласної державної адміністрації про наявність земель в межах міста Чернігова, які можуть бути використані під забудову або про наявність земель іншого цільового використання.
16 січня 2017 року Чернігівською обласною державною адміністрацією вказаний запит було направлено до управління земельних ресурсів Чернігівської міської ради та до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області для розгляду в межах компетенції.
18 січня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області в межах компетенції розглянуто запит позивача та надано відповідь.
17.08.2017р. позивачем було направлено на адресу відповідача запит на інформацію.
Вказаним запитом позивач просив надати повну та вичерпну інформацію про усі вільні земельні ділянки сільськогосподарського призначення для відведення на території Чернігівського району Чернігівської області, включно із зарезервованими для відведення учасникам АТО.
Також, просив надати інформацію про земельні ділянки кадастрові номери НОМЕР_1 та НОМЕР_2, а саме:
- повідомити дату та підстави формування земельних ділянок та надати копії документів (рішення тощо) про таке формування;
- повідомити дату резервування обох земельних ділянок для передачі учасникам АТО та надати відповідні документи (рішення тощо) про таке резервування;
- повідомити дату надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність чи користування (оренду тощо) земельних ділянок та надати копії цих дозволів (рішень);
- надати інформацію про осіб (ім'я, найменування, місце реєстрації, знаходження тощо), яким надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність чи користування (оренду тощо) обох земельних ділянок та повідомити про наявність чи відсутність у них статусу учасника АТО;
- надати документацію із землеустрою, яка стала підставою для формування обох земельних ділянок; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок в разі їх наявності тощо, в разі відсутності такої документації - повідомити про інші підстави встановлення чи відновлення меж земельних ділянок та надати копії документів, що стали підставою для такого встановлення чи відновлення меж земельних ділянок;
- повідомити форму власності та про інші речові права на земельні ділянки;
- повідомити дату державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі та підстави такої реєстрації і надати копії документів (заяви, рішення тощо), що стали такою підставою;
- повідомити дату державної реєстрації права власності або інших речових правна земельні ділянки.
На попередні запити позивача відповідачем було направлено на його адресу лист від 18.08.2017 року за № ПІ-59/0-11080/6-17.
У вказаному листі відповідач повідомив позивача про порядок та спосіб отримання графічної інформації про земельні ділянки які можуть бути передані особі у власність чи користування, роз'яснений порядок звернення з заявою про надання дозволу на розробку проекту землевідведення, вказано перелік документів, що додаються до заяви.
Також, до листа було додано перелік кадастрових номерів вільних земельних ділянок.
22.08.2017р. за № ПІ-60/0-11235/6-17, на адресу позивача було направлено відповідь на його звернення від 17.08. 2017р.
Вказаним листом позивачу було роз'яснено де і яким чином він має можливість ознайомитись з інформацією про земельні ділянки зарезервовані для учасників АТО.
Крім цього, ОСОБА_6 поінформовано, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 сформована 9.03.2017р., на підставі проекту землеустрою розробленому 11.02.2017р., а земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 сформована 17.10.2016р., на підставі проекту землеустрою розробленому 5.09.2016р.
У наданні копій наказів про надання дозволів на розробку документації з землеустрою, доказів приналежності осіб, яким такі дозволи надані, до учасників АТО, було відмовлено, з посиланням на конфіденційність такої інформації.
14.09.2017р. позивач знову звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із запитом на інформацію.
Вказаний запит фактично дублює попередні запити.
21.09.2017р. позивачу був направлена відповідь на вказаний запит, в якому було надано відповіді на його запит, з посиланням на інформацію викладену в попередніх листах.
Вважаючи, що відповіді на запити є неповними та якими не надано вичерпної інформації щодо запитів, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» від 13 січня 2011 року № 2939-VІ (далі - Закон № 2939-VІ).
Згідно ст. 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
З наведеного вбачається, що визначальним для віднесення інформації до публічної є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.
Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Стосовно висновків суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області протиправними в частині ненадання копій наказів та інформації про осіб, яким надано дозволи на розробку проектів землеустрою та про наявність чи відсутність у цих осіб статусу учасника бойових дій, колегія суддів зважає на наступне.
Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 посилається на надане йому право на отримання вказаної інформації, відповідно до вимог ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», згідно якої, не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.
Проаналізувавши вимоги вказаної статті, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 118, 123 Земельного кодексу України, рішення органів державної влади та місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є підставою для набуття права на землю, а лише надає можливість певній особі розробити відповідну землевпорядну документацію.
З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи користування є документом, який тільки надає громадянину право на розроблення документації із землеустрою та не свідчить про набуття громадянином права власності чи користування земельною ділянкою, тому не підпадає під норми ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацією про фізичну особу є відомості чи сукупність відомостей про таку особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована (частина перша статті 11 Закону України «Про інформацію»).
За порядком доступу інформація поділяється на відкриту та з обмеженим доступом (частина перша статті 20 Закону України «Про інформацію»).
Відкритою є будь-яка інформація, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом (частина друга статті 20 Закону України «Про інформацію»). Зокрема, відкритою є публічна інформація, крім випадків, встановлених законом, яка відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом (частина перша статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Згідно ч.ч. 1, 2 статті 21 Закону України «Про інформацію», інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова.
Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.
До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження (частина друга статті 11 Закону України «Про інформацію»). Конституційний Суд України в абзаці першому пункту 1 резолютивної частини Рішення від 30 жовтня 1997 року № 5-зп відніс до конфіденційної інформації про фізичну особу, крім вказаної, ще й відомості про її майновий стан та інші персональні дані.
Таким чином, Конституційний Суд України вважає, що перелік даних про особу, які визнаються як конфіденційна інформація, не є вичерпним.
Крім того, Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України, вважає, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Так, у статті 12 Загальної декларації прав людини 1948 року встановлено, що ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність його житла, таємницю його кореспонденції або на його честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.
У Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції; органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб (стаття 8).
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована, або може бути ідентифікована.
Згода суб'єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди.
Статтею 5 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що персональні дані є об'єктами захисту.
Використання персональних даних передбачає будь-які дії володаря щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктом відносин, пов'язаними із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону (ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних»).
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що громадяни, які зацікавленні в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, звертаючись до відповідача із відповідними заявами (клопотаннями), на виконання ст. 10 Закону України «Про захист персональних даних», дають згоду на обробку персональних даних, а не на їх поширення.
Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що лише фізична особа, якої стосується конфіденційна інформація, відповідно до конституційного та законодавчого регулювання права особи на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації має право вільно, на власний розсуд визначати порядок ознайомлення з нею інших осіб, держави та органів місцевого самоврядування, а також право на збереження її у таємниці.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що інформація про наявність у громадян статусу учасників АТО або статусу членів сім'ї загиблих учасників АТО є конфіденційною, а її поширення буде втручанням з боку Головного управління в особисте життя громадян та є недопустимим.
Крім того, колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області не наділене повноваженнями щодо ведення переліку громадян які мають статус учасника АТО та сім'ям загиблих АТО, яким надано дозволи на розроблення документації із землеустрою із зазначенням усіх вказаних у запиті відомостей.
За таких підстав, колегія суддів вважає, що дії відповідача при наданні відповіді позивачу в цій частині відповідали вимогам чинного законодавства та є правомірними.
Як вірно також вказано судом першої інстанції, державою забезпечено доступ фізичних і юридичних осіб до відомостей Державного земельного кадастру (в тому числі і відомостей про особу).
Відповідно до статті 36 Закону України «Про державний земельний кадастр» від 07.07.2011р. № 3613-VІ, на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру про:
а) межі адміністративно-територіальних одиниць;
б) кадастрові номери земельних ділянок;
в) межі земельних ділянок;
г) цільове призначення земельних ділянок;
ґ) розподіл земель між власниками і користувачами (форма власності, вид речового права);
д) обмеження у використанні земель та земельних ділянок;
е) зведені дані кількісного та якісного обліку земель;
є) нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок;
ж) земельні угіддя;
з) частини земельної ділянки, на які поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки;
и) координати поворотних точок меж об'єктів кадастру;
і) бонітування ґрунтів;
ї) інші відомості про земельні ділянки, передбачені статтею 15 та частиною другою статті 30 цього Закону, крім відомостей про реєстраційний номер облікової картки платника податків, серію та номер паспорта громадянина України, місце проживання, дату народження фізичної особи, які є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
Частиною 3 цієї статті забезпечено юридичним та фізичним особам можливість анонімного перегляду, копіювання та роздрукування інформації, яка відповідно до цієї статті надається безоплатно, на основі поширених веб-оглядачів та редакторів, без необхідності застосування спеціально створених для цього технологічних та програмних засобів, цілодобово, без обмежень.
Перегляд, копіювання та роздрукування інформації, зазначеної у пункті «ї» частини першої цієї статті, здійснюються за умови ідентифікації особи (фізичної або юридичної), яка отримує доступ до інформації, з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи. Пошук, перегляд, копіювання та роздрукування відомостей з Державного земельного кадастру, оприлюднених на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, зазначених у пунктах «а»-«є», «ї» частини першої цієї статті, здійснюються безоплатно, а відомостей, зазначених у пунктах «ж»-«і» частини першої цієї статті, - за плату, розміри якої встановлюються цим Законом.
Стосовно висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 щодо визнання дій відповідача протиправними в частині ненадання документації із землеустрою, яка стала підставою для формування земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно статті 29 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою включає в себе текстові та графічні матеріали і містить обов'язкові положення, встановлені завданням на розробку відповідного виду документації. Документація із землеустрою формується і зберігається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі. Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про землеустрій», розробники документації із землеустрою мають право:
а) виконувати роботи із складання документації із землеустрою;
б) погоджувати із замовником наукові, технічні, економічні та інші вимоги до документації із землеустрою, строк виконання робіт, їх вартість та порядок оплати;
в) вимагати індексації вартості виконаних робіт із землеустрою в порядку, встановленому законом;
г) авторства на створену ними документацію із землеустрою;
ґ) здійснювати авторський нагляд за реалізацією заходів, передбачених документацією із землеустрою;
д) вимагати зупинення робіт, що виконуються з порушенням документації із землеустрою і призводять до нецільового використання земель та їх псування;
е) вносити пропозиції щодо оновлення застарілої або розробки нової документації із землеустрою.
Положеннями статей 32, 33 Закону України «Про землеустрій» визначено, що розробники документації із землеустрою зобов'язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Використання цих матеріалів дозволяється лише з дотриманням вимог законодавства про авторські права. Положення про Державний фонд документації із землеустрою, а також порядок надходження, обліку та зберігання матеріалів у ньому затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004р. № 1553.
Юридичні та фізичні особи мають право користуватися матеріалами Державного фонду документації із землеустрою з дотриманням вимог цього Закону, інших законів України і Положення про Державний фонд документації із землеустрою. При користуванні документацією з Державного фонду документації із землеустрою забороняється копіювання топографічних, картографічних, аерозйомочних та інших матеріалів без відповідного на те дозволу; передача вихідних матеріалів (їх копій) іншим особам без спеціального дозволу, якщо це не передбачено умовами користування відповідними матеріалами.
Згідно пунктів 16, 17 Положення, використання матеріалів Державного фонду здійснюється з дотриманням вимог законодавства про авторські права. Матеріали Державного фонду надаються у користування за письмовим запитом. При цьому забороняється копіювання топографічних, картографічних, аерознімальних та інших матеріалів без відповідного на те дозволу.
Крім цього, питання надання адміністративної послуги з видачі відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.2004р. № 1553 «Про затвердження Положення про Державний фонд документації із землеустрою» та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.05.2014р. №523-р «Деякі питання надання адміністративних послуг органів виконавчої влади через центри надання адміністративних послуг».
Таким чином, з вказаного питання, в листі-відповіді Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.08.2017р. за № ПІ-60/0-11235/6-17 ОСОБА_6 було надано повну та вичерпну відповідь, а також роз'яснено порядок отримання таких відомостей.
Щодо висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання дій Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області протиправними в частині неповідомлення дати державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 та неповідомлення інформації про форму власності на зазначену земельну ділянку, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно частини 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004р. № 1952-IV, органи Держгеокадастру не входять до системи органів та суб'єктів, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.
В силу положень частини 1 статті 30 вказаного Закону, інформація до Державного земельного кадастру про державну реєстрацію прав надходить в порядку інформаційної взаємодії.
Оскільки, на час подання запиту позивачем в Державному земельному кадастру були наявні відомості про форму власності та дату державної реєстрації прав на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 зазначена інформація була надана ОСОБА_6
Відомості про форму власності та дату державної реєстрації прав на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 в Державному земельному кадастрі на дату звернення були відсутні, про що ОСОБА_6 також було проінформовано.
Таким чином, посилання позивача на неповне надання інформації з даного питання є безпідставними.
Стосовно висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 про визнання дій відповідача протиправними щодо неповідомлення дати резервування обох земельних ділянок та ненадання відповідних документів про таке резервування, колегія суддів зважає на наступне.
Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015р. № 898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками», Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити: розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.
На виконання вказаного розпорядження Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області підготовлена та розміщена на власному веб-сайті інформація про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам АТО та сім'ям загиблих учасників АТО.
Листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 18.08.2017р. за № ПІ-59/0-11080/6-17 ОСОБА_6 було надано перелік кадастрових номерів та площі земельних ділянок на території Чернігівської області, які можуть бути використані при поданні заяви на отримання безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель державної власності.
Листом від 22.08.2017р. за № ПІ-60/0-11235/6-17 позивачу також було додатково повідомлено з зазначенням посилань на сайт, за якими можна переглянути інформацію про земельні ділянки, які можуть бути відведені учасникам АТО та ознайомитися з переліком земельних ділянок, що можуть бути надані громадянам на безоплатній основі протягом ІІІ кварталу 2017 року.
Щодо визнання дій відповідача протиправними в частині неповідомлення дати та підстав формування земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_2 та НОМЕР_1 та підстав державної реєстрації цих ділянок в Державному земельному кадастрі, колегія суддів виходить з наступного.
Згідно ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. На сьогодні Державний земельний кадастр містить інформацію про сформовані та зареєстровані земельні ділянки, відомості про які внесено до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою, яка передбачена статтею 21 Закону України «Про землеустрій».
Як вбачається з матеріалів справи, листом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 22.08.2017р. за № ПІ-60/0-11235/6-17 позивачу було надано наступну інформацію:
- по земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_1 дата формування - 09.03.2017; підстава - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого згідно наказу Головного управління від 11.02.2017р. № 25-606/14-17-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
- по земельній ділянці з кадастровим номером НОМЕР_2 дата формування - 07.10.2017; підстава - проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого згідно наказу Головного управління від 05.09.2016р. № 25-13976/14-16-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Разом з тим, вказано, що дата формування земельної ділянки є датою державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_6 були надані відповіді на всі поставлені ним у запитах питання з посиланням на відповідні норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що така відповідь не може вважатись неповною а дії Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області - протиправними.
Стосовно заявлених позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в сумі 20 000,00 гривень, колегія суддів виходить з наступного.
За змістом ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Пленум Верховного Суду України в своїй постанові № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив, що моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.
Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Таким чином, обов'язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається з таким позовом.
Проте, позивачем не надано жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв'язку між бездіяльністю відповідача та завданням йому моральної шкоди (у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань тощо).
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди та відсутність правових підстав щодо їх задоволення.
З огляду на те, що позовні вимоги ОСОБА_6 визнані необґрунтованими, колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні також підстави для задоволення вимог апелянта про зобов'язання відповідача надати суду звіт про виконання судового рішення протягом п'яти робочих днів з дня набрання ним законної сили та винесення окремої ухвали за фактом вчиненого відповідачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 212-3 КУпАП для належного реагування уповноваженими на це органами.
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_6 та відсутність правових підстав для їх задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Судді Вівдиченко Т.Р. Губська Л.В. Федотов І.В.
Повний текст постанови виготовлено 02.02.2018 року