01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/11861/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу виконавчого комітету Мукачівської міської ради на постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року у справі № 303/1130/17 (постанова ухвалена в м. Мукачево в особі головуючого судді Куцкір Ю.Ю.) за адміністративним позовом виконавчого комітету Мукачівської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про скасування постанови,
Виконавчий комітет Мукачівської міської ради 27.01.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, в якому просив скасувати постанову №52334616 від 09.02.2017 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області Секерня В.М. про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції виконавчий комітет Мукачівської міської ради оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції взагалі не надав правової оцінки доводам позивача в частині поважності невиконання рішення суду боржником, адже згідно ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець накладає на нього штраф у подвійному розмірі. Апелянт вважає, що невиконання рішення суду боржником у зв'язку з незалежними від нього обставинами, а саме неможливістю розглянути заяву про відстрочку виконання рішення Мукачівським міськрайонним судом, так як матеріали справи направлені до Вищого адміністративного суду України, та відсутністю остаточного рішення по справі, не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. За таких обставин, вважає, що у позивача відсутній умисел на невиконання рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що 26.09.2016 постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Секерня В.М. було відкрито виконавче провадження №»52334616 з примусового виконання виконавчого листа №»303/3790/15-а виданого 12.09.2016 Мукачівським міськрайонним судом про визнання незаконним та скасування рішення комісії з опрацювання заяв щодо розміщення рекламних засобів на території м.Мукачево від 10.06.2015 в частині п. 4 щодо відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №»№» 01, 06, 11, 12, 13, 29, 36, 66, 73 наданих ТзОВ «Кріс» 01.06.2008 на підставі рішень міського голови №»163 від 04.03.2002, №»379 від 28.05.2002, №»490 від 07.07.2005, №»894 від 16.10.2006 та рішення 32-ої сесії 5-го скликання Мукачівської міської ради від 24.04.2008. Зобов'язано виконавчий комітет Мукачівської міської ради в особі робочого органу - Управління комунального господарства продовжити на 05 (п'ять) років строк дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами №»№» 01, 06, 11, 12, 13, 29, 36, 66, 73 наданих ТзОВ «Кріс» 01.06.2008 на підставі рішень міського голови №»163 від 04.03.2002, №»379 від 28.05.2002, №»490 від 07.07.2005, №»894 від 16.10.2006 та рішення 32-ої сесії 5-го скликання Мукачівської міської ради від 24.04.2008.
Згідно постанови про накладення штрафу головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Закарпатській області Секерня В.М. від 09.02.2017 по ВП №52334616 за невиконання рішення суду без поважних причин накладено та стягнено з боржника виконавчого комітету Мукачівської міської ради штраф на користь держави у розмірі 10 200 гривень. Зобов'язано боржника виконати рішення та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що у державного виконавця були відсутні підстави для зупинення вчинення виконавчих дій і останній діяв при винесенні постанови про накладення штрафу у відповідності до вимог чинного законодавства про виконавче провадження.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступних підстав.
Приписами частини 3 статті 181 КАС України ( в редакції чинній на час звернення з розглядуваним позовом) передбачено, що відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про державну виконавчу службу» (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) визначено, що органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до складу якого входить відділ примусового виконання рішень; управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких входять відділи примусового виконання рішень; районні, районні у містах, міські (міст обласного значення), міськрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.
Виходячи із зазначених положень, по цій категорії справ відповідачами можуть бути лише перераховані органи державної виконавчої служби.
Структурні підрозділи органів державної виконавчої служби: відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України, відділи примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі - не визначені Законом України «Про державну виконавчу службу» як самостійні органи державної виконавчої служби, що виключає можливість їхньої участі як відповідачів у справах, що розглядаються відповідно до вимог статті 181 КАС України.
Як видно з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, який не входить до переліку органів державної виконавчої служби, визначеного Законом України «Про державну виконавчу службу», а тому не може виступати в якості відповідача у таких справах.
Враховуючи те, що наведений перелік органів державної виконавчої служби є вичерпним і судом першої інстанції за правилами ст. 48 КАС України заміну первинного відповідача на належного - відповідно державну виконавчу службу України, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, або, у разі наявності заперечень позивача, залучення вказаного органу як другого відповідача, не здійснено, а суд апеляційної інстанції позбавлений можливості провести таку заміну, то задоволення позову до відділу примусового виконання рішень є протиправним і саме з цих підстав рішення суду першої інстанції слід скасувати і відмовити в задоволенні позову.
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що це не позбавляє позивача права на звернення до суду до належного відповідача за захистом свого порушеного права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково встановив фактичні обставини справи з порушенням норм процесуального права, через що постанова суду підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови, якою в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 229, 272, 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу виконавчого комітету Мукачівської міської ради задовольнити.
Постанову Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 08 листопада 2017 року у справі № 303/1130/17 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову виконавчого комітету Мукачівської міської ради відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
А. І. Рибачук