01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/608/18
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
судді Кушнерика М.П., Мікули О.І.,
за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_3 Кембл на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року у справі № 308/8743/17 (постанова ухвалена у м. Ужгород, у складі головуючого судді - Бедьо В.І) за адміністративним позовом Чопського прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України до громадянина ОСОБА_3 Кембл про примусове видворення іноземця з України,
Чопський прикордонний загін Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України 06.09.2017 звернувся в суд із адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_3 Кембл, в якому просив на підставі ч. 1 ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», примусово видворити з України громадянина ОСОБА_3 Кембл, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року адміністративний позов задоволено. Примусово видворено за межі території України громадянина ОСОБА_3 Кембл, ІНФОРМАЦІЯ_1. Затримано та поміщено до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції громадянина ОСОБА_3 Кембл оскаржив його в апеляційному порядку, який, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції надано неправильну оцінку діям відповідача щодо спроби незаконного перетину кордону, можливого ухилення від виконання рішення про примусове повернення та неможливості виконання ним рішення про примусове повернення за відсутності паспортних документів добровільно, що свідчить про передчасність рішення про його примусове видворення.
При апеляційному розгляді представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав із зазначених в ній підстав.
Представник позивача апеляційну скаргу заперечив.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що громадянин ОСОБА_3 Кембл був виявлений та затриманий 04.09.2017 прикордонним нарядом від відділу прикордонної служби «Новоселиця» на напрямку 186 прикордонних знаків при спробі незаконного перетину державного кордону з України в Словацьку Республіку без документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, у складі групи осіб, що було зафіксовано в протоколі про адміністративне затримання від 04 вересня 2017 року (а.с. 5).
06.09.2017 позивачем було прийнято рішення про примусове повернення відповідача з України.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач підлягає поверненню в країну походження, а так як документів та коштів для повернення у відповідача немає, на території України відсутні його родичі, є усі підстави вважати, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Частиною першою статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Таким чином, примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства на підставі постанови апеляційного суду повинні передувати дві обставини: перша - прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення; друга - ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Пунктом 3 частини другої статті 183-7 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній станом на момент розгляду справи судом першої інстанції) у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі, адміністративний суд, визначений частиною першою цієї статті, за клопотанням органу (підрозділу), який подав такий позов, може прийняти рішення, яким затримати іноземця або особу без громадянства з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Відповідно до пункту 1.8 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року № 353/271/150, примусове видворення передбачає: виявлення порушника, поміщення його в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України), документальне оформлення примусового видворення, подальше супроводження іноземця до пункту пропуску через державний кордон України чи до країни походження.
Таким чином, клопотання про затримання іноземця або особи без громадянства може бути подано стосовно особи, до якої подано та розглядається адміністративний позов про примусове видворення, при цьому підставою затримання повинні слугувати докази на підтвердження обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого подано адміністративний позов про примусове видворення, не має документа, що дає право на виїзд з України, ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення або якщо існує ризик його втечі.
Як видно з матеріалів справи, Чопським прикордонним загоном прийнято рішення про примусове повернення відповідача в країну походження , також ним наведено обґрунтовані підстави для висновку, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення з території України, зокрема, що у нього відсутні кошти для легального повернення на територію ОСОБА_3, документи на право перебування на території України, а також легального перетину державного кордону України, відсутні родинні зв'язки на території України, що складають підставу для затримання відповідача.(а.с.9)
Таким чином, оскільки у відповідача відсутня можливість самостійного повернення до країни походження, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для затримання відповідача та примусового видворення з території України в країну походження.
Відтак, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 288, 272, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу громадянина ОСОБА_3 Кембл залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 вересня 2017 року у справі № 308/8743/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_5
ОСОБА_6