01 лютого 2018 рокуЛьвів№ 876/12417/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Макарика В.Я.
суддів - Коваля Р.Й., Глушка І.В.
за участю секретаря судового засідання - Гром І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року (головуючий суддя в суді першої інстанції ОСОБА_1, м. Івано-Франківськ) у справі №344/14895/17 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання,-
10 листопада 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську в якому просив визнати дії управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано- Франківської області щодо встановлення щомісячного грошового утримання у розмірі 88 відсотків суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 24 роки 9 місяців 9 днів, без урахування половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка та календарного періоду проходження строкової військової служби, протиправними. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області зарахувати до мого стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошового утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка з 01 вересня 1977 року по 17 червня 1982 року, що складає 2 роки 4 місяці 23 дні, а також календарний період проходження строкової військової служби у Збройних Силах Союзу РСР з 01 жовтня 1982 року по 26 вересня 1984 року, що складає 1 рік 11 місяців 25 днів. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області починаючи з 20 вересня 2017 року провести перерахунок, нараховувати і виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18-20, ст. 132 із наступними змінами), без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з подальшим перерахуванням у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді та виплатити різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою. Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
Стягнути сплачений судовий збір в розмірі 640,00 гри за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання задоволено.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо встановлення ОСОБА_2 щомісячного грошового утримання у розмірі 88% суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 24 роки 9 місяців 9 днів, без урахування половини строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка та календарного періоду проходження строкової військової служби протиправними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську зарахувати до стажу роботи, що дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці ОСОБА_2 половину строку навчання за денною формою на юридичному факультеті Київського державного університету ім. Т.Г.Шевченка з 01 вересня 1977 року по 17 червня 1982 року, що складає 2 роки 4 місяці 23 дні, а також календарний період проходження строкової військової служби у Збройних Силах Союзу РСР з 01 жовтня 1982 року по 26 вересня 1984 року, що складає 1 рік 11 місяців 25 днів.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську починаючи з 20 вересня 2017 року провести перерахунок, нараховувати і виплачувати ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної ОСОБА_3 України, 2010р. №№ 41-45, ст. 529; 2015р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами) без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання, з подальшим перерахуванням у випадку зміни суддівської винагороди діючого судді та виплатити різницю між належною до сплати сумою довічного грошового утримання судді у відставці та фактично виплаченою.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську надати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з моменту набрання рішенням законної сили.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, сплачений ним судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.
Не погодившись із таким рішенням суду, його оскаржило Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, яке в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Апелянт свої вимоги мотивує тим, що відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI щодо зарахування до стажу роботи на посаді судді роботи на посадах судді (арбітра), члена ВРЮ, ВККС України, а також відповідно до пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, не передбачено зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення щомісячного грошового утримання строків навчання у ВЮНЗ та проходження військової служби.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, тому відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 12 вересня 2017 року №2747/о/15-17 ОСОБА_2 було звільнено з посади судді апеляційного суду Івано-Франківської області у зв'язку з поданням заяви про відставку. 19 вересня 2017 року наказом голови апеляційного суду Івано-Франківської області №210-ос позивача відраховано зі штату суду днем 19.09.2017 року.
Згідно протоколу 7026 від 26.09.2017 року (а.с. 20), ОСОБА_2 було призначено щомісячне довічне грошове утримання з 20.09.2017 року у розмірі 88% суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 24 роки 9 місяців 9 днів, тобто без урахування половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби.
Позивач звернувся до Управління ПФУ в м. Івано-Франківську із заявою про здійснення перерахунку та виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до абз. 2 п. 25 абз. 4 п. 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій статус суддів» у редакції Закону України «Про вищу раду правосуддя» (а.с.21).
Листом №366/В-15 від 19.10.2017 року управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську відмовлено у перерахунку щомісячного довічного грошового утриманні судді у відставці зазначаючи, що позивач згідно представлених документів призначено щомісячне довічне грошове утримання з 20.09.2017 року в розмірі 88% суддівської винагороди при стажі роботи на посаді судді 24 роки 9 місяці 9 днів. Оскільки законодавством, а саме ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачене зарахування до стажу роботи на посаді судді для обчислення щомісячного довічного грошового утримання строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі та періоду проходження строкової військової служби відповідно відсутні підстави для зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів навчання в Київському державному університеті ім. Т.Г.Шевченка (з 01.09.1977 року по 17.06.1982 року) та військової служби (з 01.10.1982 року по 26.09.1984 року), дані період зараховано до загального страхового стажу ОСОБА_2 У зв'язку з цим позивачу відмовлено в перерахунку та виплати щомісячного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди (а.с.22-23).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005, зазначає, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
В рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень ст. 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», ст. 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) також зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VIII від 12.02.2015, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-8/2016 від 08.06.2016) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.
Згідно ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражних судів; члена Вищої ради юстиції, вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Відповідно до приписів п. 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015р., визначено, що судді призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Відповідно до редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VI пункт 11 Перехідних положень вищевказаного Закону втратив чинність. Проте, зазначеною редакцією Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не врегульовано та не змінено порядок визначення стажу роботи на посаді суддів, призначених на посаду до набрання чинності цим Законом.
Згідно ч. 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» (№ 2862-ХІІ від 15.12.1992), який діяв на день набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року, судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.
До стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Згідно із абз. 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України №865 від 03.09.2005 року «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів», доповненим згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 11.06.2008 року, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів», було передбачено право судді на зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, робота на посадах прокурорів і слідчих, а також половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Вказані висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду України у постанові від 06.07.2016 року у справі №П/800/426/14.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності судді (ч. 6 ст. 47 вказаного Закону).
Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004, 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, 3 червня 2013 року №3рп/2013 констатував, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.
Конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
На момент виходу у відставку позивач крім стажу роботи на посаді судді 24 роки 9 місяців 9 днів, також мав половину строку навчання за денною формою у Вищому юридичному навчальному закладі 2 роки 4 місяці 23 дні, а саме періоду навчання у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка з 01.09.1977 року по 17.06.1982 року, а також проходження строкової служби в Збройних силах Союзу РСР 1 рік 11 місяців 25 днів в період з 01.10.1982 року по 26.09.1984 року, тому до стажу роботи на посаді судді позивача, який дає право на призначення довічного щомісячного грошового утримання судді у відставці, повинно бути зараховано половину строку навчання за денною формою у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка та проходження строкової служби в Збройних силах Союзу РСР.
Взявши до уваги викладені норми чинного законодавства, суд апеляційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську щодо відмови в призначенні та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати із зарахуванням до стажу роботи судді, проходження строкової служби в Збройних силах Союзу РСР та половину строку навчання за денною формою у Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 229 ч. 4, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 22 листопада 2017 року у справі №344/14895/17 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а у випадку відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя ОСОБА_4
судді ОСОБА_3
ОСОБА_5
Повний текст постанови складений 01 лютого 2018 року.