Справа № 760/15737/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шереметьєва Л.А.
01 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Судді-доповідача - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Інспектора роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Плевако Ольги Вікторівни, Управління патрульної поліції у місті Києві про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
У серпні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення від 12 серпня 2017 року серії БР №775279, винесену Інспектором роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції у місті Києві Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Плевако О.В. про скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 122 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 12 серпня 2017 року відповідачем винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст. 122 КУпАП, а саме за невиконання вимог дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено».
Згідно доводів позивача, 12 серпня 2017 року, керуючи автомобілем «Suzuki Swift», д.н.з. НОМЕР_1, приблизно о 20 год. 00 хв. він здійснив зупинку автомобіля в районі будинку №1 по вул. Темирязівській в м. Києві. Зупинка була здійснена між двома автомобільними шинами вуликового діаметру і він був впевнений, що заборони для зупинки і стоянки там немає, при цьому знак 3.34 «Зупинку заборонено», як потім було встановлено з розмови з інспектором УПП, знаходився недалеко від його автомобіля, та був повністю закритий гілками дерева та знаходився на значній висоті в місці дозволеного розвороту автомобілів, що, на його думку, є грубим порушенням вимог законодавства.
Крім того, в порушення вимог законодавства відповідачем не було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, а також не прийнято пояснень свідка, не зазначено в постанові, який пункт Правил дорожнього руху був ним порушений, не надано можливості ознайомитись з матеріалами адміністративної справи, не забезпечено захист його прав адвокатом.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі, позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов - задовольнити.
Зокрема, апелянт посилався на те, що в порушення вимог законодавства відповідачем не було складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення, не прийнято пояснень свідка, не зазначено в постанові, який пункт Правил дорожнього руху був ним порушений, не надано можливості ознайомитись з матеріалами адміністративної справи, не забезпечено захист його прав адвокатом, невірно вказано адресу проживання у оскаржуваній постанові, не надано можливість надати докази і заявляти клопотання. Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що знак 3.34 «Зупинку заборонено» повністю закрито гілками дерев та його не видно з місця, де стояла машина позивача.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачами до суду апеляційної інстанції не надано.
01 лютого 2018 року позивачем до канцелярії Київського апеляційного адміністративного суду подано клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з хворобою дитини, яку він доглядає, однак доказів поважності причин неприбуття до суду не надав.
Згідно з частиною другою статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів відповідно до частини другої ст. 313 КАС України визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності представників сторін.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у належним чином порядку, відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 12.08.2017 інспектором патрульної поліції у місті Києві Плевако О.В. винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БР №775279 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за порушення позивачем частини третьої статті 122 КУпАП (а.с. 9).
З вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_3 12.08.2017, приблизно о 20 год. 00 хв. у місті Києві по вулиці Тимірязєвській, 1, керуючи автомобілем «Suzuki Swift», д.н.з. НОМЕР_1, здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим суттєво перешкодив дорожньому руху громадського транспорту.
Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідачів та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розташування знаку 3.34 «Зупинку заборонено» відповідає нормам «Національного стандарту України. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100 - 2002». Крім того, позивач підписав постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, жодних зауважень до постанови позивачем внесено не було, проте складання протоколу про адміністративне правопорушення не є обов'язковою умовою при винесенні постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а є додатковим елементом. Крім того, відповідачем було долучено до матеріалів справи пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які підтвердили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за обставин, викладених у постанові, та надано витяг з бази АРМОР, з якого вбачається, що 12.08.2017 року о 19 год. 41 хв. на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що в Печерському районі м. Києва по вул. Тимирязівській, 1 на зупинці припарковано автомобілі, які заважають громадському транспорту. Проте, дані обставини та допущені позивачем порушення Правил дорожнього руху, позивачем не спростовані, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно пп. в п.8.4 Правил дорожнього руху дорожні знаки поділяються на групи, зокрема на: заборонні знаки, які запроваджують або скасовують певні обмеження в русі.
Відповідно до вимог пункту 3.34 п. 3 Розділу 33 Правил дорожнього руху до заборонних дорожніх знаків відноситься дорожній знак - «Зупинку заборонено», яким забороняється зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
З постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_3 12.08.2017, приблизно о 20 год. 00 хв., керуючи автомобілем «Suzuki Swift», д.н.з. НОМЕР_1, здійснив стоянку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», чим суттєво перешкодив дорожньому руху громадського транспорту (а.с. 9).
За правилами частини третьої статті 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на п'ятдесят кілометрів на годину, ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно п.п. 8-10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція № 1395), справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. За відсутності цієї особи справа розглядається лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (стаття 268 КУпАП).
Якщо при складанні протоколу (якщо складення протоколу передбачається КУпАП) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи, їй за місцем проживання (перебування), роботи надсилається повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції (додаток 4) на розгляд справи. Розгляд справи розпочинається з представлення поліцейського, який розглядає цю справу. Поліцейський, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення (якщо складення протоколу передбачається КУпАП), заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання. Під час розгляду справи потерпілого може бути опитано як свідка. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до п. 1 Розділу IV Інструкції №1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення визначено статтею 246 КУпАП.
За правилами статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Про вчинення адміністративного правопорушення, як це передбачено статтею 254 КУпАП, складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі (частина друга статті 258 КУпАП).
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі статтею 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 2 р.ІІІ Інструкції №1395 встановлено, що постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, частиною третьою ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, з аналізу наведених норм діючого законодавства України вбачається, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення без складання відповідного протоколу. Разом з тим, у випадку, коли особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана надати належні та допустимі докази, які підтверджують вчинення адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, доводи позивача, що відповідачем протиправно винесено оскаржувану постанову на місці вчинення правопорушення без складання адміністративного протоколу колегія суддів вважає помилковими.
Як свідчать матеріали справи, 12.08.2017 відповідачем винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії БР №775279 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн за порушення позивачем частини третьої статті 122 КУпАП.
Частиною першою статті 268 КУпАП визначено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, позивач в суді першої інстанції не заперечував, що ним була здійснена стоянка в зоні дії знаку 3.34 «Зупинку заборонено», однак вважає, що, оскільки зазначений знак був повністю закритий гілками дерева та знаходився на значній висоті, що не відповідає нормам «Національного стандарту України. Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування. ДСТУ 4100 - 2002».
У відповідності до пояснень свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, вказані особи підтвердили факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення на підставі обставин, викладених у оскаржуваній постанові (а.с. 21).
Крім того, згідно витягу з бази АРМОР, 12.08.2017 о 19 год. 41 хв. на лінію 102 надійшло повідомлення про те, що в Печерському районі м. Києва по вул. Тимірязєвській, 1 на зупинці припарковано автомобілі, які заважають громадському транспорту (а.с. 22).
Однак, вказані обставини не були спростовані позивачем відповідно до вимог частини першої статті 71 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення судом першої інстанції оскаржуваної постанови), згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на наявні у матеріалах справи документи, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення та відсутність належних доказів, наданих позивачем на спростування цього факту, колегія суддів вважає, що підстави для скасування постанови про адміністративне правопорушення вчинене позивачем, відсутні.
Доводи апелянта про те, що останньому не надано можливості ознайомитись з матеріалами адміністративної справи, та не надано можливість надати докази і заявляти клопотання, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивач підписав постанову про накладення адміністративного стягнення, при цьому жодних заперечень щодо порушень в постанові позивачем внесено не було.
Крім того, в адміністративному позові та в апеляційній скарзі ОСОБА_3 не посилається на те, що йому не було роз'яснено права відповідно до статті 268 КУпАП, та не надає доказів щодо заявлених клопотань з приводу необхідності виклику адвоката, або іншого фахівця в галузі права, з метою захисту його прав.
Твердження позивача про неточне зазначення місця проживання позивача колегія суддів вважає таким, що не випливає на характер вчиненого позивачем правопорушення у сфері дорожнього руху та не може розцінюватись як підстава для скасування оскаржуваної постанови.
Долучені до матеріалів справи фото позивачем, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки з вказаних фото не можливо встановити в який час, та з якого місця вони були здійснені.
З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Згідно з частинами першою-третьою ст. 242 КАС в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
У відповідності до ст. 316 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Керуючись ст.ст. 229, 242, 272, 286, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України в редакції Закону №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 12 жовтня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
Повний текст виготовлено: 01 лютого 2018 року.