Справа № 826/4422/17 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
01 лютого 2018 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Василенка Я.М., Троян Н.М.,
при секретарі судового засідання Гужві К.М.,
за участю представників учасників справи:
від позивача Мінчук Д.Л.,
від відповідача Борозна М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карнет-Дизайн» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карнет-Дизайн» до Головного управління ДВС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДВС у м. Києві (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.01.2017 №0192615147.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення помилково застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній просив задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на те, що матеріалах справи відсутні належні докази того, що ТОВ «Вітекс Інвест Плюс», за наслідками господарських операцій з яким позивачу визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість, є фіктивним.
Перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Карнет-дизайн» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, повноти нарахування та своєчасності сплати податків при взаємовідносинах з товариством з обмеженою відповідальністю «Вітекс Інвест Плюс» за період з 01.01.2015 по 31.07.2016.
Результати перевірки відображено в акті перевірки від 28.12.2016 №232/26-15-14-07-02-10/37242715, в якому контролюючим органом встановлено порушення товариством з обмеженою відповідальністю «Карнет-дизайн» пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 83 390,00 грн.
На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.01.2017 №0192615147, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 104 238,00 грн., у тому числі: 83 390,00 грн. - основний платіж, 20 848,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
За наслідками адміністративного оскарження вказаного рішення відповідача до органів ДФС скарги позивача залишено без задоволення.
Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції позивача з контрагентом ТОВ «Вітекс Інвест Плюс» в період, що перевірявся, не мали реального характеру, не підтверджуються первинними документами, що супроводжують господарські операції такого роду, та, виходячи з цього, прийшов до висновку, що визначення контролюючим органом підприємству податкових зобов'язань з податку на прибуток є правомірним.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, заявлені позивачем суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, за висновками контролюючого органу не підлягають відшкодуванню, оскільки господарські відносини позивача з ТОВ «Вітекс Інвест Плюс» не мали реальних наслідків, а первинні документи, підписані сторонами на їх виконання, не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, контрагент є фіктивним підприємством.
Колегія суддів звертає увагу, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Таким чином, в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.
З матеріалів справи вбачається, що в періоді, за який проведено перевірку, позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «Вітекс Інвест Плюс».
Колегією суддів встановлено, що за усною домовленістю між товариством з обмеженою відповідальністю «Карнет-дизайн» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Вітекс Інвест Плюс» (постачальник) про продаж товарів (поставка банеру с друком, прапору с тримачем, блокнотів, ручок кулькових та брошур) постачальником виписано рахунок на оплату від 26.01.2016 № 36.
На підтвердження фактичного здійснення господарської операції позивачем надано суду копії рахунку на оплату, видаткової накладної, податкової накладної, платіжного доручення.
Вказані документи підписані від імені ТОВ «Вітекс інвест плюс» директором ОСОБА_4
Однак, позивачем не надано копій документів які підтверджували транспортування товару, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.
Також позивачем надано докази реалізації отриманих товарів ТОВ «Фрі Бренд».
Проте, в матеріалах справи відсутні докази того, що товари, які були реалізовані ТОВ «Фрі Бренд» були виготовлені саме ТОВ «Вітекс Інвест Плюс», а не позивачем.
При вирішенні справи колегія суддів також враховує позицію Верховного Суду України, висловлену у постановах від 22.09.2015 по справі № 810/5645/14 та від 05.03.2012 по справі № 21-421а11, в яких наведено правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 - директор ТОВ «Вітекс Інвест Плюс», якою підписано всі первинні документи у спірних правовідносинах, вироком шевченківського районного суду м. Києва від 13 липня 2016 року визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.205-1 КК України.
ОСОБА_4 стверджувала, що погодилася за грошову винагороду зареєструвати на своє ім'я ТОВ «Вітекс Інвест Плюс» без наміру здійснювати господарську діяльність.
Оскільки, як вбачається з протоколу допиту свідка від 25.04.2016, ОСОБА_4 директор ТОВ «Вітекс Інвест Плюс» заперечує свою участь діяльності ТОВ «Вітекс Інвест Плюс», зокрема й у підписанні договорів та будь-яких первинних документів, отже, виписані від її імені первинні документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважною особою звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому відображені у цих документах відомості є безпідставним.
Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав (фактичного виконання спірних операцій саме контрагентом позивача), з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкових вигод та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для їх формування.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Вітекс Інвест Плюс» не мали реального характеру, оскільки в сукупності не підтверджуються необхідними первинними документами, що передбачені для такого роду господарських операцій.
Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Таким чином, для підтвердження включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат підприємства, а також для підтвердження включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, необхідні первинні документи, оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» (далі-Закон).
Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ст.2).
Частиною 2 ст.3 Закону визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ст.1 Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст.9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні».
Враховуючи наведені правові норми, а також встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати подані позивачем документи на підтвердження формування податкових зобов'язань з податку на додану вартість первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем товару від контрагента, фактичне здійснення господарських операцій та дають позивачу право на формування власних податкових зобов'язань за наслідками таких господарських операцій.
Таким чином, враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що витрати, понесені позивачем за період, що перевірявся, при веденні фінансово-господарської діяльності з ТОВ «Вітекс Інвест Плюс» не повинні приймати участь у формуванні об'єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства за цей період, оскільки не підтверджуються відповідними первинними документами.
Доводи апеляційної скарги позивача висновки суду першої інстанції не спростовують та відхиляються судом так, як є помилковими.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувану постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись статтями ст.ст. 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Карнет-Дизайн» залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 листопада 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Я.М. Василенко
Н.М. Троян
Повний текст постанови складено 01.02.2018