31 січня 2018 року справа №266/3081/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., Арабей Т.Г., Міронової Г.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 серпня 2017 року у справі № 266/3081/17 (головуючий І інстанції Д'яченко Д.О.) за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, звернувся до Приморського районного суду м. Маріуполя із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Донецькій області в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії БР № 958004 від 03.08.2017 року.
Постановою від 28 серпня 2017 року Приморський районний суд м. Маріуполя задовольнив позов.
Постанову серії БР № 958004 від 03 серпня 2017 року, винесену інспектором роти реагування патрульної поліції ГУНП в Донецькій області Голубцовим С.Г. про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень скасував.
Провадження в адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за ч.1 ст.122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень закрив.
Не погодившись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу в якій, пославшись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 серпня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обгрунтування скарги зазначив, що інспектор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України і правомірно виніс постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КупАП на місці вчинення правопорушення, жодних письмових зауважень, заперечень, пояснень чи клопотань до постанови під час її прийняття позивач не надав. Також зазначив, що відносно позивача того ж дня 03 серпня 2017 року, був складений ще один протокол про адміністративне правопорушення який засвідчував що саме позивач керував автомобілем без посвідчення водія відповідної категорії. Просив звернути увагу на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За приписами п.2 ч.1 ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З постанови серії БР № 958004 від 03 серпня 2017 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, винесеної інспектором роти реагування патрульної поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області Голубцовим С.Г. вбачається, що 03 серпня 2017 року ОСОБА_4 керував автомобілем «Volkswagen Passat», номерний знак НОМЕР_1 без посвідчення водія відповідної категорії, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 126 КУпАП України ( а.с.11).
Позивач у позовній заяві стверджує, що автомобілем він не керував, а лише знаходився на водійському місці, правопорушень він не скоював.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Як передбачено ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст. 285 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу. А також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення даної справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а такою іншими документами.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні порушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень належить перевіряти, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Аналізуючи викладені норми, колегія суддів вважає, що відповідач не надав суду належних доказів стосовно вчинення позивачем вказаного правопорушення та правомірності винесення оскаржуваної постанови, вказані докази в матеріалах справи відсутні, а тому доводи позивача не спростовано.
Щодо посилань апелянта про порушення позивачем строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 101 КАС України (в редакції чинній на час звернення з адміністративним позовом) визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ст. 103 КАС України Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Строк, що визначається роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року цього строку. Строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. Якщо закінчення строку, що визначається місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, то строк закінчується в останній день цього місяця. Останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З матеріалів справи вбачається, що постанова про накладення адміністративного стягнення серії БР № 958004 від 03.08.2017 року була винесена інспектором роти реагування патрульної поліції ГУ Національної поліції в Донецькій області Голубцовим С.Г. 03 серпня 2017 року. Проте, десятиденний термін припадав на неділю 13 серпня 2017 року, а відтак останнім днем строку звернення до суду відповідно до приписів ст. 103 КАС України (в редакції чинній на час звернення з адміністративним позовом) був понеділок 14 серпня 2017 року, тому доводи апелянта стосовно пропущеного строку звернення до суду колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними.
Стосовно посилань відповідача на адміністративний протокол серії БД № 011021 від 03.08.2017 року, яким на думку апелянта підтверджується факт керування позивачем автомобіля без посвідчення водія відповідної категорії, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з постанови від 31 жовтня 2017 року Приморського районного суду м. Маріуполя по адміністративній справі № 266/3434/17 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_4 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 011021 від 03.08.2017 року провадження по вказаній справі було закрито, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Зі змісту вищезгаданої постанови від 31 жовтня 2017 року вбачається, що суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність доказів керування о 00:05 год. 03 серпня 2017 року по вулиці Безуха с. Білосарайська Коса Донецької області транспортним засобом НОМЕР_1 «Volkswagen Passat» ОСОБА_4 транспортним засобом. Дана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили 11.11.2017 року (а.с. 59-61).
Частиною 4 статті 78 КАС України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Отже, твердження апелянта про доведеність факту керування позивачем транспортного засобу за іншим адміністративним провадженням також не знайшло свого підтвердження.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що постанова серії БР № 958004 від 03.08.2017 року про адміністративне правопорушення, відносно позивача за ч.1 ст.126 КУпАП підлягає скасуванню оскільки відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо складання вказаної постанови в розумінні ст. 77 КАС України.
Враховуючи встановлені по справі обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте із дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 243, 244, 250, 272, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 серпня 2017 року у справі № 266/3081/17 за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Маріуполя від 28 серпня 2017 року у справі № 266/3081/17 - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 31 січня 2018 року
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України оскарженню не підлягає .
Головуючий суддя І.В. Геращенко
Судді Т.Г. Арабей
Г.М. Міронова