Справа № 826/5824/15 Суддя першої інстанції: Мазур А.С.
Суддя-доповідач - Мельничук В.П.
01 лютого 2018 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді: Мельничука В.П.
суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,
при секретарі: Волощук Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно ст. 229 КАС України, в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 серпня 2016 року задоволено вказаний адміністративний позов частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати і виплатити ОСОБА_2 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії за період пропущення строків виплати нарахованих доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат». В іншій частині позову відмовлено.
Позивач звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення в даній справі, оскільки вважає, що в зазначеному вище судовому рішенні невірно вказані його позовні вимоги і тому вони судом не вирішені, оскільки в судовому рішенні відсутнє зазначення та вирішення матеріального спору із відповідачем щодо повноти його грошового забезпечення і боргу пенсійного органу на підставі основного і додаткового його видів. Зазначає, що в судовому рішенні не надана правова оцінка незаконності встановлення правовідносин відповідача з ним. Вважає, що судове рішення прийнято з неповним врахуванням норм матеріального і процесуального права, передбачених ст. 159 КАС України, оскільки в рішенні наведено лише твердження правових норм, а має бути зазначено чи був з цим згодний позивач, а також чи є ст. 99 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» вищою по відношенню до спеціального для нього Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» та яка на це висловлена позиція Конституційного Суду України; не вказано коли Закон України «Про державний бюджет України на 2007 рік» набрав законної сили, не розкрито значення словосполучення «ст. 99 якого закріпила», а тому в судовому рішенні відсутнє яким чином ст. 99 повинна виконуватися і виконувалася. Також в судовому рішенні відсутнє розкриття змісту термінів та тверджень, не наведено правові підстави їх застосування і таких значеннях і що вони означають. Тому просив постановити належно обгрунтовану додаткову постанову по всіх питаннях, по яких рішення не ухвалено, бо вважає рішення суду з ознаками правової невизначеності виконати не можливо в частині, ухваленій на його користь.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про винесення додаткового рішення.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року та ухвалити обгрунтовану додаткову постанову. Свої вимоги обгунтовує тим, що, на його думку, оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що для ухвалення додаткового судового рішення відсутні підстави, передбачені ст. 168 КАС України.
З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що в обґрунтування заяви про ухвалення додаткового судового рішення по справі позивачем було зазначено про порушення судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті судового рішення від 30.08.2016 року. Заявник фактично не погоджується з висновками суду, а тому фактично просить суд повторно прийняти рішення з позовних вимог, що були заявлені ним в адміністративному позові у справі № 826/5824/15. Крім того, позивач вказує на невирішення доповнень до позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.168 КАС України в редакції, що діяла на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно ч. 2 ст. 168 КАС України в редакції, що діяла на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, питання про ухвалення додаткового судового рішення може бути заявлено до закінчення строку на виконання судового рішення.
Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що суд ухвалює додаткове судове рішення після розгляду питання в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду питання.
Колегія суддів враховує, що адміністративну справу було розглянуто судом першої інстанції виключно в межах заявлених ОСОБА_3 позовних вимог.
Судом першої інстанції встановлено, що в поданій заяві позивачем не вказано які саме вимоги, на думку позивача, не були вирішені.
При цьому, статтею 168 КАС України в редакції, що діяла на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, передбачені випадки, в яких суд може прийняти додаткове судове рішення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_3 в поданій заяві про ухвалення додаткового судового рішення не вказав жодної з підстав, передбачених частиною першою статті 168 КАС України в редакції, що діяла на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, для прийняття додаткового судового рішення в зазначеній справі.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про необґрунтованість поданої позивачем заяви про постановлення додаткового судового рішення та відсутність підстав для її задоволення.
Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвали суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 січня 2017 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий-суддя: В.П. Мельничук
Судді: І.О. Лічевецький
В.Е. Мацедонська
Повний текст складено 02.02.2018 року.