01 лютого 2018 року справа № 196/1237/17
провадження №2-а/196/35/2017
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.,
суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю ,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року (суддя Гудим О.М.) по справі №196/1237/17(провадження №2-а/196/35/2017) за позовом ОСОБА_1 до поліцейського групи реагування патрульної поліції №2 Царичанського відділення поліції Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області старшого сержанта поліції Сосідки Юрія Григоровича про визнання дій незаконними та визнання протоколу про адмінправопорушення нечинним, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії відповідача по складанню відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення серії БР №067389 від 20.11.2017 року за ч.1 ст.130 КУпАП та визнати цей протокол нечинним.
В обгрунтування заявлених вимог позивач зазначає про те, що 20.11.2017 року поліцейським групи реагування патрульної поліції №2 Царичанського відділення поліції Новомосковського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області старшим сержантом поліції Сосідкою Юрієм Григоровичем складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР №067389 від 20.11.2017 року про скоєння позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Вказаний протокол, складений відповідачем, а також його дії по складанню протоколу, позивач вважає незаконними, оскільки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП він не вчиняв. За твердженнями позивача відомості, внесені до протоколу є неправдивими, оскільки 20.11.2017 року алкогольних напоїв він не вживав, а результати огляду на стан сп'яніння, на думку позивача, є результатом огляду іншої особи.
Ухвалою Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі з тих підстав, що спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, позивач - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що відмовивши у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції фактичного обмежив його конституційне право на судовий захист.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір виник між сторонами у зв'язку зі складанням відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, тому вказаний спір не є адміністративним, оскільки відповідачем при складанні протоколу здійснювалися не владні повноваження, а процесуальні, які повинні бути розглянуті при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Крім того, суд зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а складається уповноваженою особою за наслідками вчинення адмінправопорушення у порядку та випадках, встановлених КУпАП, а тому сам по собі протокол не породжує для позивача будь-яких юридичних наслідків, та не має правового значення у розумінні п.1 ч.2 ст.17 КАС України.
Такі висновки суду першої інстанції суд апеляційної інстанції вважає обгрунтованими з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017, чинній на час звернення до суду з позовом та постановлення оскарженої ухвали суду) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України (в редакції до 15.12.2017) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України (в редакції до 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, які встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 255 КУпАП складати протокол про адміністративне правопорушення мають право уповноважені на те посадові особи, представники громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Вичерпний перелік осіб, які мають право на складання протоколу про адміністративне правопорушення, регламентується.
Зі змісту адміністративного позову вбачається, що спір між сторонами виник у зв'язку з складанням відповідачем протоколу про адміністративне правопорушення відносно позивача за ч.1 ст.130 КУпАП.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказаний спір не є адміністративним, оскільки відповідачем при складанні адміністративного протоколу здійснювалися не владні повноваження, а процесуальні, які повинні бути розглянуті при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а складається уповноваженою особою за наслідками вчинення адміністративного правопорушення у порядку та випадках, встановлених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, в розумінні ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення, є доказом по справі про адміністративне правопорушення. Питання щодо правильності складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановлення наявності чи відсутності в діяннях особи складу адміністративного правопорушення, тощо, належить розглядати в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Тобто питання розгляду та надання оцінки всім доказам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення здійснюється під час розгляду питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Протокол про адміністративне правопорушення встановлює лише виявлення порушення, однак, не породжує будь-яких правових наслідків для позивача, не встановлює його прав і обов'язків, а тому не може бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Отже, протокол про адміністративне правопорушення та дії інспектора по його складанню самостійним предметом оскарження бути не можуть, оскільки не підпадають під положення ст. 17 КАС України (в редакції до 15.12.2017), якою визначено юрисдикцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ.
Пунктом 1 ч.1 ст. 109 КАС України (в редакції до 15.12.2017) передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і правомірно відмовив у відкритті провадження з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.109 КАС України.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржена ухвала є законною та обґрунтованою, як того вимагає ст.242 КАС України, у зв'язку з чим підстав для її скасування не існує.
На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Царичанського районного суду Дніпропетровської області від 04 грудня 2017 року по справі №196/1237/17(провадження №2-а/196/35/2017) - без змін.
Постанова набирає законної сили з 01.02.2018р. та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.
Головуючий суддя: Я.В. Семененко
Суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк