01 лютого 2018 року справа № 191/2267/17(2-а/191/125/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.,
суддів: Панченко О.М. Чередниченка В.Є. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції на постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року в адміністративній справі № 191/2267/17 (2-а/191/125/17) за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції 5 роти 2 батальйону лейтенанта ОСОБА_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора патрульної поліції 5 роти 2 батальйону лейтенанта ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просив:
визнати дії протиправними відповідача щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача на місці зупинки транспортного засобу 19.06.2017 року за адресою: вул.. Шмідта, 25А;
скасувати постанову серії ЕАА № 113139 від 11.12.2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 122 КУпАП.
Постановою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року позов задоволено.
Визнано неправомірними дії інспектора 2 батальйону 5 роти УПП у м. Дніпро лейтенанта поліції ОСОБА_2 щодо складення постанови ЕАА №113139 від 19.06.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Скасовано постанову інспектора 2 батальйону 5 роти УПП у м. Дніпро лейтенанта поліції ОСОБА_2 серії ЕАА № 113139 від 19.06.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції у м. Дніпрі Департаменту патрульної поліції звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем візуально було виявлене правопорушення, вчинене позивачем, а саме останній здійснив рух прямо, рухаючись в крайній лівій смузі для руху транспортних засобів, при наявності дорожнього знаку 5.18 «Напрямок руху по смузі» (рух тільки ліворуч), при дозволеному напрямку руху ліворуч в м. Дніпрі на перехресті просп. Пушкіна та вул. Шмідта. Зауважено, що оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення складена у чіткій відповідності до приписів чинного законодавства. При цьому працівники органів і підрозділів Національній поліції наділені правом розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, у тому числі, на місці вчинення правопорушення.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, інспектором 2 батальйону 5 роти УПП у м. Дніпро лейтенантом поліції ОСОБА_2, 19.06.2017 року винесено постанову серії ЕАА № 113139 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме: внаслідок того, що 19.06.2017 року в м. Дніпро по вул. Шмідта, 25а, водій ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом «Lanоs» номерний знак НОМЕР_1, не виконав вимогу знаку 5.18 ПДР України, проїхавши прямо з лівого ряду, де рух з полоси ліворуч, на перехресті проспекту Пушкіна та вул. Шмідта, чим порушив вимоги правил 33 Правил дорожнього руху України.
Визнання протиправними дій відповідача щодо складання вказаної постанови на місці вчинення правопорушення, а також скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення і було предметом судового розгляду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відеозапису з фіксацією вчинення позивачем правопорушення, встановленого ч. 1 ст. 122 КУпАП України, відповідачем всупереч приписам ч. 2 ст. 71 КАС України надано не було. При цьому відповідачем було допущено ряд процедурних порушень ст. 283 КУпАП під час складення оскаржуваної постанови. Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у відповідача законодавчо визначених підстав для розгляду справи саме на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Колегія суддів апеляційного суду не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП відповідальність настає, окрім іншого, за порушення водіями вимог дорожніх знаків, правил зупинки, стоянки.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол у повноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених ч.ч. 1, 2 цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Згідно із розділом 33 ПДР України дорожній знак 5.18 "Напрямок руху по смузі" показує дозволений напрямок руху по смузі.
Знак 5.18 із стрілкою, що зображує поворот ліворуч іншим чином, ніж це передбачено цими Правилами, означає, що на даному перехресті поворот ліворуч або розворот здійснюється з виїздом за межі перехрестя направо і об'їздом клумби (розділювального острівця) у напрямку, показаному стрілкою.
Як стверджує позивач, він жодних правил дорожнього руху не порушував.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В той же час, відповідачем ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції не надавалось належних та допустимих доказів вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення, як-то відеозапису чи пояснень свідків. При цьому з наданого відповідачем відеозапису вбачається лише факт складання спірної постанови та повідомлення про можливість оскарження дій інспектора до суду. Обставин вчинення адміністративного правопорушення даний відеозапис не містить.
ОСОБА_2 того, про існування вказаного відеозапису не зазначається і в постанові, що оскаржується, як то передбачено ст. 283 КУпАП.
Таким чином, факт вчинення позивачем правопорушення інспектором патрульної поліції зафіксовано лише візуально під час здійснення контролю за дотриманням учасниками дорожнього руху ПДР України, а тому колегія суддів зазначає, що вказаний спосіб не є належним та допустимим доказом вчинення особою адміністративного правопорушення в розумінні ст. 251 КУпАП, а відтак не може бути використаний відповідачем як засіб доказування у суді.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що твердження позивача про порушення відповідачем порядку розгляду справи є необґрунтованими, з огляду на наступне.
На підставі п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
У відповідності до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частиною першою другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що аналогічний порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення та винесення постанови по справі без складання протоколу передбачені і п. 4 «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих не в автоматичному режимі», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ № 1395 від 07.11.2015 року, відповідно до якої у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху розгляд якої віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
При цьому, у відповідності до п. 2 розділу III Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене, зокрема ч. 1 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення самого правопорушення.
З наведеного вбачається, що у випадку вчинення особами адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122 КУпАП, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається та уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст.283 КУпАП.
Отже, відповідачем правомірно винесено постанову про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП без складання протоколу на місці вчинення правопорушення, а суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог в цій частині. В той же час, суд першої інстанції помилково не зазначив в оскаржуваній постанові про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, що є підставою для зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції та доповнення резолютивної частини рішення відповідним абзацом.
Крім того, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови охоплює собою і визнання протиправними дій відповідача по її складенню, а тому відповідний абзац з оскаржуваної постанови підлягає виключенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає зміні з доповненням її резолютивної частини абзацом наступного змісту: «В задоволенні решти позову відмовити», а також виключенню з резолютивної частини абзацу: «Визнати неправомірними дії інспектора 2 батальйону 5 роти УПП у м. Дніпро лейтенанта поліції ОСОБА_2 щодо складення постанови ЕАА № 113139 від 19.06.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення». В решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись п.2 ч. 1 ст.315, ч.4 ст.317, ст.ст.322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м. Дніпро Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково.
Постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року в адміністративній справі № 191/2267/17 (2-а/191/125/17) - змінити, доповнивши її резолютивну частину абзацом наступного змісту:
«В задоволенні решти позову відмовити»
та виключивши з резолютивної частини абзац: «Визнати неправомірними дії інспектора 2 батальйону 5 роти УПП у м. Дніпро лейтенанта поліції ОСОБА_2 щодо складення постанови ЕАА №113139 від 19.06.2017 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення».
В решті постанову Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2017 року в адміністративній справі № 191/2267/17 (2-а/191/125/17) - залишити без змін.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню в касаційному порядку не підлягає у відповідності до приписів ч. 3 ст. 272 КАС України.
Постанову підписано складом суду 01 лютого 2018 року.
Головуючий суддя: С.М. Іванов
Суддя: О.М. Панченко
Суддя: В.Є. Чередниченко