30 січня 2018 року справа № 207/2185/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Юрко І.В.,
суддів: Чабаненко С.В. Чумака С.Ю. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2017 року у справі № 207/2185/17 (прийнята у м.Кам'янському, головуючий 1-ї інстанції Скиба С.А.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора патрульної поліції роти №6 батальону №3 Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Воскобойника Анатолія Олексійовича про скасування постанови про накладення штрафу, -
Позивач 11.08.2017 року звернувся до Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до інспектора патрульної поліції роти №6 батальону №3 Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Воскобойника Анатолія Олексійовича, в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови ЕАА 133343 від 28.07.2017 року,
- зобов'язати відповідача скасувати постанову ЕАА 133343 від 28.07.2017 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності.
Постановою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2017 року позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову інспектора патрульної поліції роти №6 батальйону №3 Управління патрульної поліції в м.Дніпро Воскобойник Анатолія Олеговича від 28 липня 2017 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 126 КпАП України у вигляді штрафу у сумі 425 гривень .
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції у м.Дніпрі Департаменту патрульної поліції подало апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначається, що судом першої інстанції при прийнятті постанови порушені норми матеріального та процесуального права, неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕАА №133343 від 28.07.2017 року, винесеної інспектором патрульної поліції роти №6 батальону №3 Управління патрульної поліції в місті Дніпрі Воскобойником Анатолієм Олексійовичем, 28.07.2017 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Форд Куга, державний номерний знак НОМЕР_1 , що належить його дружині ОСОБА_2 , по вулиці Н.Алекеєнко у м.Дніпрі керував транспортним засобом без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 126 КУпАП (а.с. 4).
Зазначеною постановою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 гривень.
Не погодившись з таким рішенням відповідача, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі по тексту - Правила), Законом України «Про дорожній рух», Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Кодексом України ппро адміністративні правопорушення.
Відповідно до статті 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Підпунктом «г» пункту 2.1 Правил дорожнього руху України передбачено обов'язок водія мати при собі, зокрема поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до п.п. «а» пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Відповідно до пункту 21.2 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, крім іншого, відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Пунктом 21.3 статті 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
З аналізу зазначених норм можливо зробити висновку, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу відповідних посадових осіб пред'являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а у випадку звільнення від такого обов'язкового страхування - відповідні підтверджуючі документи (посвідчення).
В апеляційній скарзі зазначається, що позивачем не було надано для перевірки поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оформленого належним чином відповідно до норм чинного законодавства, а саме в полісі була порожня обов'язкова для заповнення графа «строк дії». Перевірка страхового полісу через централізовану базу даних МТСБУ за маркою, серією та номером автомобіля позивача на момент складання постанови результатів не дала.
Судом апеляційної інстанції було направлено судовий запит Моторному (транспортному) страховому бюро України про надання суду інформації щодо наявності страхового поліса №АК/2091329 на транспортний засіб FORD KUGA, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , (власник - ОСОБА_2 ), а також інформації про дату реєстрації страхового поліса в централізованій базі МТСБУ (якщо така реєстрація проводилася) та строк дії такого страхового поліса (а.с. 60).
Згідно інформації з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ зазначений вище страховий поліс почав діяти з 02.02.2017 року зі строком дії до 01.02.2018 (а.с.65-66).
Також суд зазначає, що відповідно до статті 11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик подає інформацію про укладені та достроково припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до централізованої бази даних у порядку, встановленому у положенні про централізовану базу даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яке затверджується Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.
Пунктом 55.2. статті 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що оператором єдиної централізованої бази даних є МТСБУ.
Таким чином, позивач не може нести відповідальність за відсутність у централізованій базі даних МТСБУ інформації про його страховий поліс, оскільки чинне законодавство не покладає на нього обов'язок щодо подання інформації про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності до такої бази даних або внесення до неї відповідної інформації.
Також суд не приймає посилань апелянта на ту обставину, що при вирішенні справи судом першої інстанції не були враховані заперечення за вих.№ 1123 від 22.08.2017 від представника Управління патрульної поліції у м.Дніпрі.
При дослідженні журналу судового засідання від 06.09.2017 року та технічного запису цього судового засідання, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції у судовому засіданні досліджував докази, що містяться у справі, зокрема і заперечення на адміністративний позов, подані Управлінням патрульної поліції у м.Дніпрі.
Доводи зазначеного заперечення на адміністративний позов не спростовують висновків суду першої інстанції про протиправність оскаржуваного рішення відповідача.
Частиною першою статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною першою статті 126 КУпАП, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення відповідача позивач мав при собі діючий страховий поліс та пред'явив його відповідачу для перевірки.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 243, 272, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Дніпрі Департаменту патрульної поліції на постанову Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2017 року у справі № 207/2185/17 залишити без задоволення.
Постанову Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 06 вересня 2017 року у справі № 207/2185/17 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: І.В. Юрко
Суддя: С.В. Чабаненко
Суддя: С.Ю. Чумак