01 лютого 2018 року справа № 185/5495/17(2-а/185/324/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.,
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017р. (суддя 1-ї інстанції Головін В.О., місце складання м. Павлоград, дата прийняття 06.12.2017р.) у справі № 185/5495/17(2-а/185/324/17) за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій, -
ОСОБА_1 звернулась до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області про визнання протиправними дії управління щодо припинення виплати пенсії та зобов'язання управління відновити та сплатити пенсійні виплати за період з 01.03.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовано протиправністю дій відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.03.2016р. з підстав не підтвердженням місця фактичного проживання, відповідно до Постанови КМУ від 08.06.2016 року № 365 та за результатом обміну інформацією щодо переміщених осіб з органами соцзахисту населення, оскільки такі дії не відповідають нормі визначеній ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Запорізької області від 06.12.2017р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову з підстав порушення норм матеріального права, прийняти нове рішення про задоволення позову.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що Позивач не проживає на підконтрольній Україні території, про тривалу відсутність за місцем проживання не повідомляє, за відновленням виплати пенсії до органу Пенсійного фонду не зверталася.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду з 01 липня 2014 року, як внутрішньо переміщена особа та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За інформацією відповідача пенсія за березень 2017р. була нарахована Павлоградським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду Дніпропетровської області, але повернута управлінням АТ "Ощадбанк" у зв'язку із закриттям рахунку.
З 01.04.2017 року виплату пенсії було припинено за результатом обміну інформацією щодо переміщених осіб з органами соцзахисту населення на підставі скасування довідки № НОМЕР_1 від 14.06.2016 року про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції згідно п. 3 та абз. 8 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб"' на підставі рішення комісії № 11 від 21.03.2017 року з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб за місцем їх фактичного проживання/перебування 15.03.2017 року, обстежено місце перебування позивача в м. павлоград, вул.. Ст. Фронту, 10/58 та встановлено факт відсутності позивача.
З огляду на вищезазначене, дія довідки позивача скасована відповідно до рішення Управління №14 від 30.03.2017 року, в порядку ст. 12 Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Рішенням комісії щодо призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, створеної відповідно до рішення виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 24.06.2016 року №436, позивачу призупинено виплату пенсії терміном на два місяці (протокол № 11 від 21.03.2017 року).
Після обробки списків Служби безпеки України, що надійшли до Управління із зазначенням прізвищ переміщених осіб, які на даний час не повернулися на територію України, в тому числі і ОСОБА_1, в травні поточного року питання щодо відновлення (відмови у відновленні) соціальних виплат позивачу винесено на розгляд комісії. Відтак, комісія своїм рішення від 25.05.2017 року протокол №17 відмовила у поновленні соціальних виплат ОСОБА_1.
Факт відсутності позивача на території підконтрольній Україні більше ніж 60 днів, а саме: в'їзд на Україну 22.07.2016 року - виїхала 03.08.2016 року, підтверджено даними Державної прикордонної служби України за вих. №0.64-24483/0\15-17 від 27і)6.2017.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII), відповідно до статті 7 якого для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України иключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) встановлено, що виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Відповідно до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, положення цього Закону є пріоритетними в питаннях виплати пенсій.
Підстави припинення виплати пенсії встановлені статтею 49 цього Закону, за приписами частини першої якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 49 зазначеного Закону поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.
В спірному випадку жодна з підстав припинення виплати пенсії, встановлена ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, відповідачем не застосована та не доведена, а така підстава як відсутність за місцем фактичного проживання, виїзд громадянина України за кордон, як про це зазначає відповідач, з чим погодився і суд першої інстанції, не передбачена приписами статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Вищенаведені норми свідчать про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України.
Припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття органом Пенсійного фонду відповідного рішення та лише з підстав, визначених ст. 49 Закону № 1058-IV.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішення органом Пенсійного фонду щодо припинення виплати пенсії позивачу не приймалося.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що на час припинення відповідачем виплати пенсії позивачу (01.04.2017р.) були відсутні, встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" підстави для припинення позивачу пенсії.
Судова колегія вважає необґрунтованим застосування відповідачем до спірних правовідносин постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 08.06.2016 р. № 365, якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування.
Так, згідно з п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Вище судом апеляційної інстанції зроблений висновок про те, що призначення, виплата, припинення пенсійних виплат, у тому числі і внутрішньо переміщеним особам, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо пенсійного забезпечення на рівні з іншими громадянами України, а не на підставі підзаконних нормативно-правових актів, яким є зазначений Порядок.
Крім того, як зазначено вище, відповідачем не прийнято рішення, про припинення виплати пенсії, як це передбачено ст.. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Враховуючи те, що позивач не отримує пенсію з 01 березня 2017р., а доказів того, що пенсія за березень 2017р. була нарахована та не виплачена з підстав закриття рахунку, суду не надані, колегія суду приходить до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції невірно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновків суду першої інстанції, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 317, 321,322 КАС України, суд, -
ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 06 грудня 2017р. (суддя 1-ї інстанції Головін В.О., місце складання м. Павлоград, дата прийняття 06.12.2017р.) у справі № 185/5495/17(2-а/185/324/17) за позовом ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій - скасувати та прийняти нову постанову.
Позов ОСОБА_1 до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області, третя особа Управління соціального захисту населення Павлоградської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити.
Визнати протиправними дії Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер1893112227), з 01 березня 2017 року.
Зобов'язати Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області відновити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер1893112227), пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 01 березня 2017 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова складена і підписана 01.02.2018р.
Головуючий суддя: Н.І. Малиш
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак