01 лютого 2018 року справа № 337/4333/17(2-а/337/283/2017)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Малиш Н.І.,
суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 листопада 2017 р. (суддя 1-ї інстанції Бондаренко Г.В., місце складання м. Запоріжжя, дата прийняття 24.11.2017р.) у справі № 337/4333/17(2-а/337/283/2017) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району про визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати та виплатити належний розмір грошової допомоги до 5 травня,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району про визнати протиправними дії відповідача в частині не нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги до 5 травня, та стягнути недоплачену суму разової грошової допомоги до 5 травня за 2017 рік у розмірі 7396 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як інвалід війни 2 групи має право на отримання щорічно до 5 травня відповідного року разової грошової допомоги у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком. Проте відповідач в порушення вимог цього Закону у 2017 роках виплатив грошову допомогу у розмірі 3100 грн, що не співвідноситься з мінімальною пенсією за віком.
Постановою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 листопада 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що відповідач правомірно при виплаті разової грошової допомоги у 2017 році керувався постановою Кабінету Міністрів України №223 від 05.04.2017 року "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбачені Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань".
Позивачем подана апеляційна скарга, просить оскаржену постанову скасувати, та задовольнити позовні вимоги.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
З матеріалів справи вбачається, що позивач має статус інваліда війни 2 групи та перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району.
В квітні 2017 року відповідач здійснив позивачу виплату разової грошової допомоги, передбаченої ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та постановою Кабінету Міністрів України №223 від 05.04.2017 року «Про деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», в сумі 3100 грн..
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до приписів частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, встановлено виплату інвалідам війни щорічної до 5 травня разової грошової допомоги у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Згідно ст. 17 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію цього Закону здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджету.
Відповідно до ч.2 ст.4 Бюджетного кодексу України, Бюджетна система України і Державний бюджет України встановлюються виключно цим Кодексом та законом про Державний бюджет України.
Якщо іншим нормативно-правовим актом бюджетні відносини визначаються інакше, ніж у цьому Кодексі, застосовуються відповідні норми цього Кодексу.
Законом України від 28.12.2014 р. № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", який набув чинності 01.01.2015р., розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким встановлено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, із набуттям чинності Закону України від 28.12.2014 р. № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин", Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня встановленого ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Як зазначено у рішенні Конституційного суду України від 03.10.1997р. у справі №18/183-97, конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше та лишається діючою на момент спірних правовідносин.
Враховуючи, що Закон України від 28.12.2014 р. № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" прийнятий пізніше Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", то у даному випадку, підлягають застосуванню норми Закону України від 28.12.2014 р. № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин".
Кабінетом Міністрів України на виконання зазначених приписів Бюджетного кодексу України прийнято постанову від 05.04.2017р. № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Підпунктом 1 пункту 1 зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України встановлено, що у 2017 році виплата разової грошової допомоги до 05 травня, передбаченої Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інвалідам війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилось 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто та інших місць примусового тримання, визнаним інвалідами загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, проводиться в наступних розмірах: І групи - 3500 гривень, ІІ групи - 3100 гривень, ІІІ групи - 2700 гривень.
Під час розгляду справи підтверджено, що виплата позивачу у 2017 році разової щорічної грошової допомоги до 5 травня проведена у розмірі, визначеному Постановою КМУ від 05.04.2017р. № 223 "Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань".
Наведене свідчить про те, що відповідачем у 2017 році правомірно було виконано зобов'язання перед позивачем.
Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012р. № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожного на достатній життєвий рівень.
Конституційний Суд України виходить із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України.
Таким чином, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч.1 ст.17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Невід'ємною складовою здійснення правового регулювання відносин у сфері соціального забезпечення є визначення правового механізму та державних органів, на які покладається обов'язок виконання соціальної політики держави. Одним із таких органів є Кабінет Міністрів України, який згідно з п.2 ч.1 ст.20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" забезпечує проведення державної соціальної політики, соціальний захист громадян та вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення.
На підставі викладеного, виплачуючи позивачу у 2017 року допомогу до 5 травня у розмірах, визначених постановою КМУ від 05.04.2017р. № 223"Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", відповідач діяв у межах повноважень та у відповідності до законів та Конституції України.
Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень довів правомірність власних дій, що полягали у виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги у розмірі 3100грн.
Тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог є обґрунтованим.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321,322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 24 листопада 2017 р. у справі № 337/4333/17(2-а/337/283/2017) за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Хортицькому району про визнання дій незаконними та зобов'язання нарахувати та виплатити належний розмір грошової допомоги до 5 травня - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Постанова складена і підписана 01.02.2018р.
Головуючий суддя: Н.І. Малиш
Суддя: Н.П. Баранник
Суддя: А.А. Щербак