ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2018 року № 826/19974/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В. розглянувши у письмовому провадження адміністративну справу
за позовом1. ОСОБА_1, 2. ОСОБА_2
доЗаступника директора Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Черкашиної Людмили Борисівни
провизнання протиправними дій, зобов'язати вчинити певні дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2 (далі - позивачі) з адміністративним позовом до Заступника директора Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Черкашиної Людмили Борисівни (далі - Заступник директора Департаменту Мінсоцполітики Черкашиної Л.Б., відповідач) про:
- визнання протиправними дії заступника директора Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Черкашиної Людмили Борисівни;
- зобов'язання заступника директора Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Черкашину Людмилу Борисівну виконати Закон України «Про звернення громадян» надати відповідь на всі питання наданні в заяві або направити заяву та надання відповіді за належністю.
В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що вони звернулися з заявою до Генеральної прокуратури України, в якій просили надати відповіді на питання, які стосуються підстав їх переселення з м. Донецька до м. Києва. Втім, вказана заява для розгляду по суті була направлена в Київську міську державну адміністрацію, та за дорученням голови Київської міської державної адміністрації направлена для розгляду в Департамент соціальної політики КМДА.
Однак, за результатами вказаної заяви, відповідачем надано відповідь, якою, на думку позивачів, не надано жодної відповіді на їх питання. Також позивачі зазначають, що відповідач взагалі не мала права її розглядати, чим перевищила свої службові повноваження.
Позивачі також звертають увагу в своїй позовній заяві, що вказаною відповіддю, відповідач в порушення Закону України «Про інформацію» та Конституції України вніс в неї конфіденційні дані про сім'ю позивачів, без згоди останніх.
У судових засіданнях позивачі просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.
В обґрунтування своїх заперечень посилався на те, що Департаментом соціальної політики Київської міської державної адміністрації, в межах його компетенції, листом від 15.09.2016 року за № 051/Ч-1298/25-015/1 на звернення позивачів надано відповідь.
При цьому, відповідач також зазначає, що заборона внесення даних про сімю позивачів у розумінні ст. 10 Закону України «Про інформацію» не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні особам, які мають відношення до справи.
У судовому засіданні представник відповідача у задоволені позову просив відмовити повністю.
Відповідно до вимог частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції до 15.12.2017р.), суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відносини щодо звернень громадян, порядок та строки розгляду звернень регулюються Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР.
Згідно із ст. 1 цього Закону громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Як визначено у ст. 3 цього Закону, пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.
Відповідно до статті п'ятої вказаного Закону звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.
Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).
Особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція, яка подається та розглядається в порядку, передбаченому статтею 23-1 цього Закону.
Звернення може бути усним чи письмовим.
Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.
Згідно із ст. 14 цього Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.
Відповідно до ч. 1, 3 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 18 вказаного Закону передбачено, що громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право, зокрема, одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані:
- об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;
- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;
- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень;
- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;
- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина;
- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;
- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.
У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев'ятого частини першої цієї статті.
Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів (ст. 20 Закону).
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, предметом оскарження є незгода позивачів з наданою відповідачем відповіддю та протиправними діями останнього при її наданні.
В ході розгляду вказаної справи, судом встановлено, що 23 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися з заявою до Генеральної прокуратури України, в якій, з посиланням на Закон України «Про доступ до публічної інформації» просили надати їм відповідь з наступних питань:
- хто зобов'язаний прийняти заяву про визнання їх потерпівшими;
- хто зобов'язаний внести заяву до ЄРДР;
- хто зобов'язаний проводити слідчі дії;
- хто офіційно визнаний винним в проведені воєнних дій на території м. Донецька та Донецької області;
- по чиїй винні позивачі залишились конституційного права на житло, предмети домашнього побуту, особистих речей, побутової техніки, меблів та ін..;
Письмову відповідь просили направити на їх адресу, в установлений термін.
Заява обґрунтована вимушеним переїздом до м. Києва, у зв'язку з воєнними діями на території м. Донецька та Донецької області, що спричинило для їх сім'ї, яка є багатодітною, складні умови проживання.
Листом від 26 серпня 2016 року за № 19-р Генеральною прокуратурою України, за підписом Прокурора управління організації та прийому громадян, розгляду звернень та запитів ОСОБА_4 заяву позивачів надіслано за належністю до Київської міської державної адміністрації (отримано 02.09.2016 року, вх. № Ч1298/25).
У той же час, за дорученням заступника Київської міської державної адміністрації ОСОБА_5 від 02.09.2016 року № Ч1298/25(004) вказана вище заява направлена до Департаменту соціальної політики Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зокрема ОСОБА_6 з відміткою «прошу в частині питань відповідної компетенції опрацювати звернення, вжити заходів відповідно до чинного законодавства та за результатами надати відповідь автору звернення». Термін виконання 16.09.2016 року.
15 вересня 2016 року заступником директора Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Черкашиною Л.Б. надано відповідь (вих. № 051/Ч-1298/25-015/1).
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем надано відповідь на звернення, в установлений Законом строк.
У той же час, судом не беруться доводи позивачів про відсутність у відповідача компетенції щодо розгляду їх заяви, з огляду на наступне.
Відповідно до Положення про Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код 37441694), затвердженого Розпорядженням (в редакції розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 10 серпня 2015 року № 778) Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), підпорядковується Київському міському голові, підзвітний та підконтрольний Київській міській раді, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади - Міністерству соціальної політики України (далі Мінсоцполітики).
Департамент забезпечує виконання в місті Києві повноважень, встановлених законодавством України у сфері соціального захисту працюючого населення; соціальної підтримки та надання соціальних послуг особам похилого віку, інвалідам, сім'ям та особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, дітям-сиротам та дітям, позбавленим батьківського піклування, малозабезпеченим та іншим соціально вразливим верствам населення; захисту прав та реалізації соціальних гарантій, визначених законодавством України для окремих категорій населення, у тому числі ветеранів війни та праці, жертв політичних репресій та нацистських переслідувань, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; забезпечення рівних прав і можливостей чоловіків та жінок; сприяння розвитку соціального партнерства між виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та громадськими і благодійними організаціями інвалідів, ветеранів війни та праці, жертв нацистських переслідувань міста Києва (п. 4 Положення).
Відповідно до п. 5 Положення основними завданнями Департаменту є забезпечення реалізації державної соціальної політики у місті Києві у сфері соціального захисту населення; що включає, зокрема:
- забезпечення реалізації державної політики у сфері соціальної підтримки населення, у тому числі сімей з дітьми, малозабезпечених сімей, ветеранів, інвалідів, громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших категорій осіб, які згідно із законодавством України мають право на пільги, та надання житлових субсидій населенню, забезпечення ведення обліку осіб, що мають право на пільги згідно із законодавством України;
- виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення соціального захисту киян, які беруть участь в антитерористичній операції, членів їх сімей; членів сімей загиблих (померлих) киян під час проведення антитерористичної операції; громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції до міста Києва; членів сімей киян, загиблих під час участі у масових акціях громадського протесту, що відбулися у період з 21 листопада 2013 року до 21 лютого 2014 року (Небесна сотня);
- виконання програм і здійснення заходів, спрямованих на забезпечення соціального та правового захисту сім'ї, у тому числі соціальної підтримки сімей з дітьми, малозабезпечених, багатодітних, молодих сімей та сімей, які перебувають в складних життєвих обставинах; координацію діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ га організацій з питань реалізації державної політики у цих сферах.
Водночас, відповідно до п. 6 Положення Департамент відповідно до визначених повноважень, виконує такі функції:
- розглядає в установленому законодавством порядку звернення громадян (пп. 17);
- здійснює координаційно-методичні функції та моніторинг у сфері надання державної допомоги сім'ям з дітьми, малозабезпеченим сім'ям… (пп. 34).
У той же час, згідно Наказу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.07.2016 року № 339, затверджено розподіл функціональних обов'язків між директором Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та його заступниками.
Відповідно до вказаного наказу, Заступник директора Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) приймає участь у забезпеченні реалізації державної та регіональної соціальної політики у сфері соціального захисту киян - учасників антитерористичної операції, членів їх сімей та членів сімей загиблих (померлих) киян під час проведення антитерористичної операції, громадян України, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції до міста Києва.
Враховуючи викладе вище, та з урахуванням того, що позивачі є громадянами України, які перемістилися з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції до міста Києва, заступник директора Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Черкашина Л.Б., надаючи відповідь на звернення позивачів, діяла у відповідності до наданих їй повноважень.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 року № 2657-XII інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
У той же час, ст. 10 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що не допускається розголошення одержаних із звернень відомостей про особисте життя громадян без їх згоди чи відомостей, що становлять державну або іншу таємницю, яка охороняється законом, та іншої інформації, якщо це ущемлює права і законні інтереси громадян. Не допускається з'ясування даних про особу громадянина, які не стосуються звернення. На прохання громадянина, висловлене в усній формі або зазначене в тексті звернення, не підлягає розголошенню його прізвище, місце проживання та роботи.
Ця заборона не поширюється на випадки повідомлення інформації, що міститься у зверненні, особам, які мають відношення до вирішення справи.
Отже, враховуючи, що дані про сім'ю позивачів надавалися їм же на їх звернення, відповідачем не було порушено вказаних вище норму Закону.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідачем при розгляді заяви позивачів було надано відповідь, у межах наданих повноважень, відповідно до Положення про Департамент соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Суд також зазначає, що до компетенції відповідача, згідно зазначеного вище Наказу Департаменту соціальної політики виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 05.07.2016 року № 339, не відноситься направлення заяви за належністю, у разі отримання її не компетентним органом.
В той же час, слід зазначити, що Генеральною прокуратурою України не надано відповіді позивачу на його звернення, хоча більшість питань у зверненні відноситься саме до її компетенції. Так, в своєму зверненні позивач стверджує, що він є потерпілим від злочину (пограбовано його помешкання у місті Донецьку) та просив роз'яснити куди йому звертатись з заявою про злочин та про визнання його потерпілим, але відповіді від Генеральної прокуратури України не отримав. Оскільки позивач звернувся з позовом лише щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача, а не Генеральної прокуратури України, суд приймає рішення в межах позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи доводи позивачів були спростовані.
Натомість, відповідач діяв у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством та в рамках чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Амельохін