ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
02 лютого 2018 року № 826/16365/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючої судді Кузьменко А.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомПублічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»
доВідділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
треті особиОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
про визнання протиправними дій, зняття арешту з майна,-
Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач), треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (далі - треті особи, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.), в якому просить визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо винесення:
постанови №55150181 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;
постанови №55150147 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;
постанови №55150123 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;
постанови №55150196 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;
постанови №55150164 від 29 листопада 2017 року про накладення арешту на майно боржника;
зняти арешт з рахунків Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк»:
- код фінансової установи 300001, Національний банк Украйни, номер рахунку НОМЕР_1;
- код фінансової установи 312248, Публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», номер рахунку НОМЕР_2;
- код фінансової установи 344443, Публічне акціонерне товариство «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», номер НОМЕР_3;
- код фінансової установи 307770, Публічне акціонерне товариство «Акцент - Банк», номери рахунків НОМЕР_4, НОМЕР_5;
- код фінансової установи 300584, Публічне акціонерне товариство «СітіБанк», номер рахунку НОМЕР_6;
- код фінансової установи 300023, Публічне акціонерне товариство «УкрСоцБанк», номери рахунків НОМЕР_7, НОМЕР_8;
- код фінансової установи 328209, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», номер рахунку НОМЕР_9;
- код фінансової установи 328168, Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», номери рахунків НОМЕР_10, НОМЕР_11;
- код фінансової установи 322313, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк», номер рахунку НОМЕР_12;
- код фінансової установи 300335, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», номер рахунку НОМЕР_13;
- код фінансової установи 353489, Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», номери рахунків НОМЕР_14, НОМЕР_15, накладеного постановами головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченко М.В. від 29 листопада 2017 року про арешт майна боржника в межах виконавчих проваджень №55150181, №55150147, №55150123, №55150164, №55150196.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що накладення державним виконавцем арештів на кореспондентські рахунки ПАТ КБ «ПриватБанк» не тільки суперечить імперативним приписам частини 4 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», але і порушує права позивача та клієнтів банку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання та витребувано від відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень №55150181, №55150147, №55150123, №55150164, №55150196.
Також, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2017 року позивачу відмовлено у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 січня 2018 року повторно витребувано від відповідача належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень №55150181, №55150147, №55150123, №55150164, №55150196.
В судовому засіданні 22 січня 2018 року представник позивача позов підтримала повністю та просила суд його задовольнити.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що з метою збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації, державний виконавець має право накладати арешт на майно боржника. Крім того, представник відповідача повідомив, що у оскаржуваних постановах державних виконавців накладено арешт на кошти у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, а не на рахунки, як зазначає позивач, що свідчить про дотримання положень частини 4 статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки дана норма не містить заборони щодо накладення арешту на кошти на кореспондентських рахунках.
В письмових поясненнях треті особи стверджують, що позивачем помилково ототожнюються поняття накладення арешту на грошові кошти, що розміщені на банківському рахунку, та накладення арешту на банківські рахунки, що призводить до невірного тлумачення позивачем норм чинного законодавства.
Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у відповідному судовому засіданні судом, на підставі частини 4 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2017 року у справі №826/20221/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «ПриватБанк» Соловйової Н.А., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «ПриватБанк» Шевченка А.М., Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «ПриватБанк» Славкіної М.А., ПАТ КБ «Приватбанк», Міністерства фінансів України, ПАТ «Укргазбанк» задоволено повністю.
07 листопада 2017 року Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчі листи по справі №826/20221/16 щодо стягнення з позивача на користь третіх осіб грошових коштів.
13 листопада 2017 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Шевченком М.Р. винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень №55150181, №55150147, №55150123, №55150164, №55150196.
В подальшому, 29 листопада 2017 року державним виконавцем винесено постанови про накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунках: код фінансової установи 300001, Національний банк Украйни, номер рахунку НОМЕР_1;
- код фінансової установи 312248, Публічне акціонерне товариство «Комерційний інвестиційний банк», номер рахунку НОМЕР_2;
- код фінансової установи 344443, Публічне акціонерне товариство «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках», номер НОМЕР_3;
- код фінансової установи 307770, Публічне акціонерне товариство «Акцент - Банк», номери рахунків НОМЕР_4, НОМЕР_5;
- код фінансової установи 300584, Публічне акціонерне товариство «СітіБанк», номер рахунку НОМЕР_6;
- код фінансової установи 300023, Публічне акціонерне товариство «УкрСоцБанк», номери рахунків НОМЕР_7, НОМЕР_8;
- код фінансової установи 328209, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», номер рахунку НОМЕР_9;
- код фінансової установи 328168, Публічне акціонерне товариство «Марфін Банк», номери рахунків НОМЕР_10, НОМЕР_11;
- код фінансової установи 322313, Публічне акціонерне товариство «Державний експортно - імпортний банк», номер рахунку НОМЕР_12;
- код фінансової установи 300335, Публічне акціонерне товариство «Райффайзен банк Аваль», номер рахунку НОМЕР_13;
- код фінансової установи 353489, Публічне акціонерне товариство «Асвіо Банк», номери рахунків НОМЕР_14, НОМЕР_15, у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору.
Незгода позивача з діями державного виконавця щодо накладення арешту, а також постановами, якими такий арешт накладено, зумовила його звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Статтею 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Згідно вимог статті 10 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частина 2 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII).
При цьому, згідно з пунктом 8 частини 3 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що державному виконавцю надані повноваження щодо накладення арешту, в тому числі й на кошти, які перебувають на рахунках.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, виконавчі провадження, стягувачами у яких є треті особи, об'єднано у зведене виконавче провадження №55390818, а загальна сума заборгованості по зведеному виконавчому провадженню становить 1047529640,00 грн., 266233,59 доларів США та 7864,62 Євро.
Як повідомив представник відповідача, з моменту відкриття виконавчого провадження та станом на момент розгляду даної справи, боржником рішення суду не виконано, заходів, спрямованих на його виконання не здійснено, як і не повідомлено державного виконавця про неможливість виконання рішення суду, що і зумовило прийняття державним виконавцем постанов про накладення арешту.
Відповідно до статті 48 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 191 та 261 Закону України «Про теплопостачання», статті 151 Закону України «Про електроенергетику», та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина 2 статті 48 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII).
Відповідно до статті 59 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.
Забороняється накладати арешт на кореспондентські рахунки банку. Стягнення коштів з кореспондентських рахунків банку здійснюється Національним банком України на вимогу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключно у випадках, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, згідно з абзацом 7.1.3 статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» кореспондентський рахунок - рахунок, що відкривається одним банком іншому банку для здійснення міжбанківських переказів. Відкриття кореспондентських рахунків здійснюється шляхом встановлення між банками кореспондентських відносин у порядку, що визначається Національним банком України, та на підставі відповідного договору.
Положеннями статті 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кореспондентські рахунки відкривають та ведуть банки для здійснення банківської діяльності.
Частиною 3 статті 73 Закону України «Про Національний банк України» передбачено, що Національний банк України також застосовує право безспірного списання коштів з кореспондентського рахунку банку на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі звернення Фонду в порядку, встановленому Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку, що правова природа «накладення арешту на рахунок» відмінна від «накладення арешту на кошти» на ньому, оскільки у випадку арешту рахунку ним неможливо користуватись взагалі, адже блокується надходження на рахунок та списання з нього коштів. У випадку ж арешту коштів на певну суму на такому рахунку, останнім можна користуватись, однак з умовою, що залишок коштів на ньому не може бути меншим арештованої суми.
У чинному листі Національного банку України від 25 жовтня 2001 року №18-211/3950, адресованому територіальним управлінням Національного банку України, комерційним банкам, Асоціації українських банків висловлено позицію про те, що заборонено накладення арешту на кореспондентські рахунки комерційних банків без зазначення конкретної суми, оскільки, враховуючи специфіку комерційних банків, кошти, які знаходяться на їх кореспондентських рахунках, належать не тільки банку і припинення усіх операцій на них зачіпає інтереси як банку, так і його клієнтів.
Таким чином, постановами слідчого, санкціонованими прокурором, постановами державного виконавця або рішеннями суду можливе накладення арешту лише на кошти, які знаходяться на кореспондентському рахунку банку, в конкретно визначеній сумі.
Як встановлено судом, спірними постановами державним виконавцем накладено арешт на кошти у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, а не на рахунки, що свідчить про дотримання вищевказаних норм, оскільки норма статті 59 Закону України «Про банк і банківську діяльність» не містить заборони щодо накладення арешту на кошти на кореспондентських рахунках.
Можливість накладення арешту на кошти банка-боржника, які містяться на його кореспондентських рахунках, та подальші дії державного виконавця (примусове списання коштів) прямо передбачені нормативно-правовими актами Національного банку України.
Зокрема, Інструкція про міжбанківський переказ коштів в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 16 серпня 2006 року №320 (далі - Інструкція №320), визначає загальні вимоги щодо функціонування в Україні системи електронних платежів Національного банку України та порядку виконання міжбанківського переказу коштів через кореспондентські рахунки банків-резидентів філій іноземних банків у національній валюті України.
Відповідно до пункту 7 глави 3 розділу III вказаної Інструкції, банк приймає і виконує документи про арешт коштів банку-кореспондента за його кореспондентським рахунком у порядку, визначеному нормативно-правовим актом Національного банку про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, з урахуванням певних особливостей.
Згідно із пунктом 1 глави 2 розділу VI Інструкції №320, структурний підрозділ Національного банку приймає і виконує документи про арешт коштів банку за його кореспондентським рахунком відповідно до порядку, що визначений нормативно-правовим актом Національного банку про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, з урахуванням обумовлених у цій главі особливостей.
Постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року затверджено Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті №22 (далі - Інструкція №22), пунктом 10.1 якої визначено, що виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою державного виконавця чи рішенням суду (у тому числі постановою, наказом, виконавчим листом суду) про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, установленому законом.
Банк приймає до виконання постанову державного виконавця та/або рішення суду, які доставлені до банку самостійно державним виконавцем, слідчим, представником суду, органу державної податкової служби або які надійшли рекомендованим або цінним листом, відправником якого є суд, державний виконавець, слідчий, орган державної податкової служби.
Пунктом 10.2 Інструкції №22 визначено, що арешт за постановою державного виконавця або за рішенням суду накладається на кошти, що обліковуються за рахунками, відкритими клієнтами в банку.
Списання коштів з кореспондентського рахунку Банку-боржника за платіжною вимогою державного виконавця врегульовано положеннями глави З розділу III та глави 1 розділу VI Інструкції №320.
Згідно пункту 10.3 Інструкції №22 арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах.
Банк здійснює арешт коштів на рахунку клієнта, операції за яким були зупинені відповідно до статті 6 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», на підставі постанови виконавця, яка надійшла до банку після повідомлення банком виконавця про відкриття клієнтом цього рахунку. Банк здійснює дії щодо арешту коштів відповідно до пункту 10.6 цієї глави.
Отже, нормативно-правовими актами Національного банку України підтверджується можливість застосування арешту коштів на кореспондентських рахунках у національній валюті, в іноземній валюті чи в банківських металах та подальшого примусового списання коштів та, в свою чергу, спростовує доводи позивача щодо неможливості накладення такого арешту.
При цьому, судом відхиляються твердження позивача щодо порушення державним виконавцем вимог статей 48 та 52 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII, оскільки наведеними нормами врегульований порядок накладення арешту на кошти на рахунках зі спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19-1 та 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику» та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки».
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем надано суду достатні документальні докази, якими підтверджується правомірність та обґрунтованість оскаржуваних дій під час винесення постанов про накладення арешту на майно боржника з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень чинного законодавства України, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь позивача судового збору у розмірі 9600,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.І. Кузьменко