25 січня 2018 рокусправа № 804/5370/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Бишевської Н.А.
судді: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.10.2017 (суддя Коренев Андрій Олексійович)
у справі № 804/5370/17
за адміністративним позовом ОСОБА_2
до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
"22" серпня 2017 р. ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області в якому просила визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.06.2017 року № 5453-1303 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 715,86 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесення спірного податкового повідомлення-рішення з нарахування земельного податку, оскільки будь-яких земельних ділянок в користування позивача немає.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 р. у справі № 804/5370/17 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовлено.
Судом встановлено, що позивач є власником нежитлових приміщень вбудованих в перший поверх житлового будинку, загальною площею 40,4 м.кв. Крім того, за договором оренди, позивач користується часткою прибудинкової території житлового будинку. В липні 2014 року договір оренди припинено. На підставі дослідження встановлених по справі обставин, а також з врахуванням приписів чинного законодавства та судової практики, суд дійшов висновку, що припинення договору оренди земельної ділянки, не припиняє права власності на нерухоме майно розташоване на вказаній земельній ділянці, а отже нарахування податковим органом зобов'язання зі сплати земельного податку є правомірним.
Наведене обумовило прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 р. у справі № 804/5370/17, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував, що відсутні докази щодо належності даної земельної ділянки позивачу. Права користування даною земельною ділянкою за позивачем не закріплено жодним нормативним документом.
Представниками сторін надано ґрунтовні пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції викладені в апеляційній скарзі та запереченнях до неї.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що позивач є власником нежитлових приміщень, вбудованих в перший поверх житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 40,4 кв.м.
Відповідно до Договору оренди земельної ділянки, що укладений між приватним нотаріусом ОСОБА_2 та Криворізькою міською радою у 2005 році та зареєстрований 26.12.2005 р., ОСОБА_2 прийняла в строкове платне користування земельну ділянку прибудинкової території житлового будинку відповідно до частки власності у житловому будинку для розміщення вбудованої нотаріальної контори з метою несільськогосподарського використання, яка знаходиться по АДРЕСА_1. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 56 кв.м. Договір укладено на 10 років.
Рішенням Криворізької міської ради № 2853 від 29.07.2014 року припинено дію договору вищезазначеного договору, за згодою сторін.
Управлінням Держгеокадастру у Криворізькому районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області визначено вартість 1 кв. м. земельних ділянок, які перебувають в користуванні фізичних осіб, у т.ч. за адресою: АДРЕСА_1 та нормативно грошова оцінка - 2245,98 грн. (без урахування коефіцієнтів індексації ( 2014 р. - 1,249; 2015 р. - 1,433; 2016 - 1,06).
Рішення Криворізької міської ради від 29.03.2017 року № 1522 "Про внесення змін до рішення міської ради" від 24.06.2015 року № 3727 «Про встановлення ставок земельного податку, розміру орендної плати та пільг зі сплати за землю на території міста Кривого Рогу» на 2017 рік, та даних Управління Держгеокадастру фізичній особі ОСОБА_2 визначено податкове зобов'язання по сплаті земельного податку на 2017 рік за земельні ділянки під нежитловим приміщенням на загальну суму 715,86 грн., а саме: Розрахунок податку за земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, прим.42 2245,98* 1,249* 1,433* 1,06*0,3%* 10000*0,0056 = 715,86 грн., де: 0,3% - ставка земельного податку відповідно Рішення Криворізької Міськради.
Криворізькою південною об'єднаною державною податковою інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 07.06.2017 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 5453-1303 про визначення суми грошового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 715,86 грн.
Не погодившись з винесеним рішенням, позивач звернулась до суду.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 статті 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
За пунктом 287.7 статті 287 ПК надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).
Згідно з пунктом 287.8 цієї ж статті власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, пере її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України. За статтею 378 цього Кодексу право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивач є власником нежитлових приміщень які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 40,4 кв.м.
Отже, у розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 291.2 статті 291, підпункту 4 пункту 297.1 статті 297 ПК платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 24.11.2015 по справі № 826/14703/13-а, від 02.12.2015 №21-3517а15.
За наведених обставин, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 р. у справі № 804/5370/17 - залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 р. у справі № 804/5370/17 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в порядку та строки передбачені ст.329 КАС України.
Повну постанову складено 25 січня 2018 року.
Головуючий суддя: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко