01 лютого 2018 року Чернігів Справа № 825/2132/16
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., за участю секретаря Терехової Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу
за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області
доОСОБА_1
простягнення податкового боргу,
Чернігівська об'єднана Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області) звернулась до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 01.09.2017, стягнути податковий борг з податку на доходи фізичних осіб та військового збору в сумі 242935,28 грн.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідач є платником податків і зобов'язаний сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законодавством терміни, проте всупереч цього має податковий борг.
Чернігівська ОДПІ ГУ ДФС у Чернігівській області замінена на Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 29.04.2016 року подано звітну податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, у якій в графі 3 рядку 10.9 «Інші доходи» зазначила суму 967378,18 грн., а з неї в графах 6,7 нарахувала суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 192866,64 грн. та військового збору у розмірі 14510,67 грн.
На підставі вказаної декларації відповідачем 11.08.2016 року була сформована та надіслана на адресу позивача податкова вимога від 11.08.2016 року № 1699-17 на загальну суму 207377, 31 грн (а.с. 11).
01.02.2017 року та 08.02.2017 року позивачем з урахуванням допущених помилок у заповнені звітної податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік до контролюючого органу були надіслані уточнюючі податкові декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік.
В уточнюючій податковій декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період 2015 рік від 01.02.2017 року зазначено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу - 975326,18 грн., з них інші доходи - 967378,18 грн.
В уточнюючій податковій декларації про майновий стан і доходи за звітний (податковий) період 2015 рік від 13.02.2017 року зазначено загальну суму доходів, які включаються до загального річного оподатковуваного доходу - 266566,95 грн., з них інші доходи (додаткове благо) - 258618,95 грн. та визначено суми доходів що підлягають сплаті самостійно: податку на доходи фізичних осіб - 51114,79 грн., військовий збір - 3879,28 грн.
За змістом акту перевірки від 03 березня 2017 року № 01/25-22-13-01-14 висновки податкового органу стосовно порушення вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що в уточнюючій декларації від 01 лютого 2017 року відповідачем зазначено, зокрема, в графі 3 рядка 10.9 “інші доходи” - суму 967378,18 грн. та визначено суми, що підлягають сплаті самостійно: податку на доходи фізичних осіб - 51114,79 грн. (графа 6 рядка 10.9, графа 6 рядка 10). військового збору - 3879,28 грн. (графа 7 рядка 10.9, графа 7 рядка 10). Однак, ОСОБА_1 невірно визначена сума податку на доходи фізичних осіб, що призвело до її заниження в сумі 141277,30 грн. та порушення п. 167.1 ст. 167 ПК України; сума військового збору, що призвело до її заниження в сумі 10489,02 грн. та порушення пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 р. XX ПК України та розділ III Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 року № 859.
Також, встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації від 01.02.2017 року № НОМЕР_1 про майновий стан і доходи ОСОБА_1 за 2015 рік.
За результатами перевірки складено акт про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 03.03.2017 року № 01/25-22-13-01-14.
На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у Чернігівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 27.03.2017 року № НОМЕР_2, яким відповідачу за порушення п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України та розділу ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 року № 859, нараховано грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 141277,30 грн. та № НОМЕР_3, яким відповідачу за порушення пп. 1.3 п. 16 № підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України та розділу ІІІ Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 Міністерства фінансів України від 02.10.2015 року № 859, нараховане грошове зобов'язання з військового збору в сумі 10489,02 грн.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.08.2017 по справі № 825/599/17 ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмолено, податкові повідомлення-рішення від 27.03.2017 року № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 визнані правомірними, та встановлено, що порушення ОСОБА_1, викладені в акті про результати камеральної перевірки податкової декларації про майновий стан і доходи від 03.03.2017 року № 01/25-22-13-01-14 призвели до заниження грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 141277,30 грн. та військового збору в сумі 10489,02 грн, у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 в уточнюючій декларації від 01.02.2017 року невірно була визначена сума податку на доходи фізичних осіб та сума військового збору.
Вважаючи, що сума зобов'язання визначена у податковій вимозі від 11.08.2016 року № 1699-17 є неузгодженою, ОСОБА_1 звернулась до суду.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.11.2017, залишеної без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на наступне.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Позивач у відповідності до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України є платником податків та згідно п. п. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з пунктом 46.1. статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок, звіт - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
У відповідності до статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Податковим кодексом України строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
У зв'язку з набранням чинності з 01.01.2015 року норми Закону України від 28 грудня 2014 року № 71 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" щодо поширення на фізичних осіб порядку оподаткування доходів військовим збором, за результатами 2015 року фізичні особи визначають податкові зобов'язання як з податку на доходи фізичних осіб, так і з військового збору.
З цією метою з 01 січня 2016 року введено в дію нову декларацію, форма якої затверджена наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 року за № 859 "Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи".
Нова декларація про майновий стан і доходи передбачає визначення категорії, до якої відноситься платник податків (рядок 8 розділу І декларації): громадянин; особа, яка проводить незалежну професійну діяльність; підприємець (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування).
Якщо, платник вказує категорію платника проставляючи позначку «Х» в клітинці „громадянин”, граничний термін подання декларації про майновий стан і доходи для таких осіб 30 квітня 2016 року, а термін сплати податку на доходи фізичних осіб до 1 серпня 2016 року (останній день сплати 30 липня 2016 року).
Згідно із п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
ОСОБА_1 у строк вставлений Податковим кодексом України, не сплатила суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, а отже, у відповідності до пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 ПК України, така сума податкового зобов'язання вважається узгодженою та є податковим боргом.
Пунктами 59.1, 59.3, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 59.4. статті 59 Податкового кодексу України передбачено, що податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
На виконання вказаних норм контролюючим органом за податковою адресою позивача було надіслано податкову вимогу від 11.08.2016 року № 1699-17, але вона повернулась відділом поштового зав'язку до податкового органу з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
У відповідності до підпункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У відповідності до пункту 50.1. статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Відповідності до пункту 50.3. статті 50 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.
У відповідності до пункту 56.18. статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із пунктом 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо:
60.1.1. сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення;
60.1.2. контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу;
60.1.3. контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення або суму податкового боргу, визначену в податковій вимозі;
60.1.4. рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі;
60.1.5. рішенням суду, що набрало законної сили, зменшується сума грошового зобов'язання, визначена у податковому повідомленні-рішенні контролюючого органу, або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Зокрема, пунктом 60.1.4 статті 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.
Отже, в даному випадку рішенням суду апеляційної інстанції податкові повідомлення-рішення про визначення ОСОБА_1 податкового зобов'язанням не скасовані, а також, підтверджена сума податкового боргу, визначена у податковій вимозі від 11.08.2016 року № 1699-17.
Відповідно до п. 129.1 та 129.2 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Зважаючи на вказане вище, з огляду на матеріали справи, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог (нарахування пені за несвоєчасну сплату узгодженого податкового боргу), відповідач має податковий борг по податку з доходів фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 226066,83 грн (з яких 33674,74 грн пені) та по військовому збору в сумі 16868,45 грн (з яких 2500,15 грн пені).
Відповідно до п.59.5 ст.59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, як встановлено судом, передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Тобто, оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд визнає, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.
З огляду на встановлене та враховуючи норми пп.20.1.34 п.20.1 ст.20 та пп.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, якою встановлено право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини та може бути примусово стягнуто за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини, згідно п. 87.1 ст. 87 Податкового кодексу України, суд визнав позовні вимоги про стягнення податкового боргу такими, що підтверджені належними та допустимими доказами, а тому їх належить задовольнити.
Судові витрати по справі згідно ст. 139 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, вул. Пухова, 152/87, м. Чернігів, 14032) податковий борг в сумі 242935,28 грн:
- з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 226066 (двісті двадцять шість тисяч шістдесят шість) грн 83 коп. на р/р33119341700002, код платежу 11010500, код виду сплати 85, одержувач місцевий бюджет, банк отримувача ГУДКСУ в Чернігівській області, код 28054398, МФО 853592;
- з військового збору в сумі 16868 (шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн 45 коп. на р/р 31110063700002, код платежу 11011000, одержувач: Державний бюджет, банк отримувач: ГУДКСУ в Чернігівській області, код 38054398, МФО 853592.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Рішення складено у повному обсязі 01.02.2018.
Суддя Ю. О. Скалозуб