ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 лютого 2018 року № 826/14708/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доПодільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві
провизнання протиправною та скасування постанови від 03.04.2014 у ВП №41218779,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Манасерян А.А. державної виконавчої служби Подільського управління юстиції від 03.04.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні ВП №41218779.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.11.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що постанова державного виконавця є протиправною, оскільки відносно позивача ніколи не складалися протоколи про адміністративні правопорушення, а на його адресу не надходили жодні виклики та постанови органів державної виконавчої служби. Крім того, позивач вважає себе неналежним боржником у вказаному виконавчому провадженні, у зв'язку з фактом викрадення посвідчення водія 21.12.2012.
У призначене судове засідання з'явився позивач, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач явку свого представника не забезпечив, окрім того, не надав заперечень та витребуваних ухвалами суду належним копій матеріалів виконавчого провадження. На підставі викладеного, судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, що діяла станом на момент вчинення відповідної процесуальної дії.
Розглянувши подані представником позивача документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, за результатом розгляду заяви про примусове виконання постанови №аа2 299004 від 21.11.2013, виданої ВДАІ про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 51,00 грн. на користь держави, державним виконавцем Манасерян А.А. органу державної виконавчої служби Подільського управління юстиції прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2013 (ВП №41218779) та встановлено боржнику строк до семи днів на добровільне виконання останньої.
З огляду на встановлення державним виконавцем Манасерян А.А. того, що ОСОБА_1 не сплачено штраф у семиденний строк з моменту відкриття виконавчого провадження, постановою від 03.04.2014 у межах виконавчого провадження №41218779 накладено арешт на все майно боржника та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке йому належить, у межах суми боргу.
Разом з тим, за твердженнями представника позивача, викладеними у позовній заяві, про наявність штрафу, накладеного оскаржуваною постановою, позивач дізнався лише після того як на адресу представника позивача надійшла відповідь з регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 03.10.2017, в якій було зазначено, про накладення арешту на автомобіль ОСОБА_1 ВДВС Подільського РУЮ в м. Києві. Відповідачем вказаного достатніми доказами не спростовано під час розгляду справи.
Вважаючи постанову від 03.04.2014 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 (далі - Закон №606-XIV) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (тобто 03.04.2014), державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
З огляду на ч.1 ст. 31 Закону №606-XIV, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Таким чином, постанова про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2013 мала бути надіслана рекомендованим листом з повідомлення про вручення, однак позивач не отримував зазначену вище постанову. При цьому, відповідач на вимогу суду доказів зворотного не надав.
Окрім того, ч.1 ст. 18 Закону №606-XIV передбачено, що у виконавчому документі зазначається: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Проте, у постанові про відкриття виконавчого провадження від 13.12.2013 адресою позивача державний виконавець зазначає: АДРЕСА_1, що суперечить відомостям зазначеним у паспорті позивача, а саме: АДРЕСА_2, у відповідності до яких за вказаною адресою позивач зареєстрований починаючи з 03.08.1990.
Згідно з ч.2 ст. 5 Закону №606-XIV, державному виконавцю повинні бути безоплатно надані у встановлений ним строк інформація, документи або їх копії, необхідні для здійснення його повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону №606-XIV, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі необхідності перевірки інформації щодо наявності боржника чи його майна або його місця роботи на території, на яку не поширюється компетенція державного виконавця, державний виконавець може своєю мотивованою постановою, затвердженою начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований, доручити проведення перевірки вказаної інформації відповідному відділу державної виконавчої служби.
У зв'язку з цим, державний виконавець мав реалізувати свої повноваження та у відповідності до Закону №606-XIV направити вимогу до адресно-довідкового бюро ГУ МВС України у м. Києві для отримання інформації про зареєстроване місце проживання позивача, однак відповідні дії не було проведено та доказів зворотного суду не надано.
Крім того, у силу ч. 1 ст. 35 Закону №606-XIV, за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
За вказаних обставин, державний виконавець прийняв постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у ВП №41218779 від 03.04.2014 передчасно, оскільки останній не переконався в належному повідомленні боржника про відкриття виконавчого провадження, що перешкоджає провадженню виконавчих дій, у тому числі й накладенню арешту на майно боржника, оскільки вказане позбавило останнього на добровільне виконання постанови ВДАІ від 21.11.2013 №аа2 299004.
При цьому, у межах даної адміністративної справи предметом дослідження не виступає безпосередньо постанова ВДАІ, на виконання якої відкрито виконавче провадження №41218779, а тому твердження представника позивача про викрадення документів (посвідчення водія виданого на ім'я позивача), що перешкоджає, за висновками останнього, застосуванню до ОСОБА_1 заходів адміністративної відповідальності, судом оцінці не підлягає. Доказів оскарження та/або скасування даної постанови ВДАІ позивачем суду також не надано.
Крім того, суд звертає увагу, що 02.04.2013 позивачу було видано дублікат посвідчення водія, копія якого наявна у матеріалах справи, тобто станом на момент вчинення адміністративного правопорушення, внаслідок якого винесено постанову ВДАІ, яка виступила виконавчим документом у межах досліджуваного виконавчого провадження.
Разом з тим, з урахуванням передчасності провадження виконавчих дій, які у межах спірних правовідносин полягають у накладенні арешту на майно позивача, як боржника у виконавчому провадженні, суд вказує про необхідність визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця Манасерян А.А. державної виконавчої служби Подільського управління юстиції від 03.04.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №41218779.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 13.11.2017 №92503, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 640,00 грн.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд вказує про присудження на користь позивача судових витрат у розмірі 640,00 грн.
Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Манасерян А.А. державної виконавчої служби Подільського управління юстиції від 03.04.2014 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №41218779.
Присудити здійснені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_3) документально підтверджені судові витрати у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорока гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Подільського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (код ЄДРПОУ 34482497, адреса: 04208, місто Київ, просп. Георгія Гонгадзе, 5-Б).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок