ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 лютого 2018 року 08:20 № 826/25672/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
про представники сторін:зобов'язання вчинити певні дії, позивача: Іваненко В.Л., Уповноваженої особи: не з'явився, Фонду: ОСОБА_4,
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. (далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), в якому просив:
зобов'язати Уповноважену особу надати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта банк» за договором банківського вкладу № 003-28801-161214 від 16.12.2014 («Депозит Premier (без поповнення)») за рахунок Фонду;
зобов'язати Фонд включити до Загального Реєстру вкладників ПАТ «Дельта банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу № 003-28801-161214 від 16.12.2014 («Депозит Premier (без поповнення)»);
зобов'язати Фонд здійснити виплату відшкодування коштів за вкладом позивача за договором банківського вкладу № 003-28801-161214 від 16.12.2014 («Депозит Premier (без поповнення)») за рахунок Фонду.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якими позивачу має бути виплачена гарантована сума відшкодування коштів за рахунок Фонду, а Уповноважена особа в порушення вимог чинного законодавства, не включила позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду за договором банківського рахунку, що порушує майнові права позивача.
В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник Фонду в судовому засідання заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.
Незважаючи на належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, Уповноважена особа у судове засідання не з'явились та не забезпечила явку свого представника.
З урахуванням викладеного, суд, відповідно до приписів ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 06.07.2005 № 2747-IV з наступними змінами, перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
Водночас, 06.12.2017 представник Уповноваженої особи звернувся до суду з запереченнями, в яких, посилаючись на правомірність своїх дій та рішення, просив відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи те, що 15.12.2017 набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII (далі - КАС України), слід зазначити, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, справа розглядається з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 5 ст. 250 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, 16.12.2014 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу «Депозит Premier (без поповнення)» № 003-28801-161214, предметом якого є залучення на вкладний (депозитний) рахунок грошових коштів в сумі 200000,00 грн., а датою повернення вкладу є 16.03.2015.
16.12.2014 між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» також укладено додаткову угоду № 1 до вказаного договору щодо доповнення п. 1.2 підпунктом 1.2.1 в наступній редакції: «Зарахування вкладу на рахунок здійснюється шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Виключно для цілей цього договору сторони домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього договору, не застосовуються.».
Також 16.12.2014 між вказаними сторонами укладено договір банківського рахунку фізичної особи (мультивалютний рахунок) № МР/2620/5952354, відповідно до якого банк відкрив позивачу проточні рахунки у гривні, доларах США, євро та у швейцарських франках.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 розпочато процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації, яку запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 08.04.2015 № 71 внесено зміни до рішення від 02.03.2015 № 51 та тимчасову адміністрацію банку запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 включно.
03.08.2015 рішенням виконавчої дирекції Фонду № 147 продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» по 02.10.2015 року включно, а також на вказаний строк продовжено повноваження Кадирова В.В.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02.10.2015 № 181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
З матеріалів справи видно, що за результатами розгляду адвокатського запиту, поданого в інтересах позивача, листом від 12.11.2015 № 2/01-17/1758 ПАТ «Дельта Банк» повідомлено, що договір банківського вкладу (депозиту) від 16.12.2014 № 003-28801-161214, укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, є нікчемним відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Вважаючи дії відповідача щодо визнання нікчемним вказаного договору протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси як вкладника порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України, повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків регулюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Так, підставою для не включення до переліку та реєстру (загального реєстру) вкладників, Уповноважена особа вказує на нікчемність укладеного правочину, спрямоване на незаконне заволодіння майном держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Уповноважена особа Фонду має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Частиною 2 ст. 38 вказаного Закону визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема: банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
При цьому, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 2 ст. 202 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з ч. 2 ст. 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно з ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч. 2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу наведених правових норм видно, що Уповноважена особа Фонду, по-перше, зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення таких, що є нікчемними, по-друге повідомляє сторони за договорами про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Як видно з матеріалів справи, наказом Уповноваженої особи від 17.09.2015 № 821 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів, операцій) за вкладними операціями» застосовано наслідки нікчемності до договорів банківського вкладу згідно з переліком наведеним в додатках, в тому числі до договору банківського вкладу «Депозит Premier (без поповнення)» від 16.12.2014 № 003-28801-161214, які віднесено до нікчемних на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», операції за якими призвели до збільшення гарантованої суми відшкодування Фондом.
Вказаним наказом також вирішено забезпечити автоматизацію процесу формування бухгалтерських проводок по поверненню коштів з депозитних, поточних (карткових) рахунків фізичних осіб - отримувачів коштів, на рахунки фізичних осіб, які є інсайдерами банку, які здійснили операції по перерахуванню коштів на депозитні, поточні (карткові) рахунки фізичних осіб, згідно з реєстром операцій, наведеному в додатку № 3 до цього наказу.
З наявного в матеріалах справи витягу з додатку № 3 до такого наказу видно, що кошти з рахунку позивача у розмірі 200000,00 грн., які залучені на підставі договору банківського вкладу «Депозит Premier (без поповнення)» від 16.12.2014 № 003-28801-161214, повернуто на рахунок ОСОБА_5, з рахунку якого вони і були перераховані позивачу.
Суд вважає, що зазначена Уповноваженою особою підстава для застосування наслідків нікчемності до укладеного між позивачем та банком договору є правомірною та ґрунтується на вимогах Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та на інших нормах чинного законодавства України та з урахуванням встановлених обставин щодо формування коштів на рахунку банківського вкладу, з огляду на наступне.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та наказу ПАТ «Дельта Банк» від 03.11.2014 № 2650 «Щодо стабілізації банку» банку заборонено, зокрема, проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Отже, в момент укладення договору банківського вкладу (депозиту) між позивачем та ПАТ «Дельта Банк» діяли обмеження в діяльності банку, визначені вказаними постановою та наказом, у тому числі щодо проведення операцій за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами Фондом.
Проте, незважаючи на таку заборону, ПАТ «Дельта Банк» укладено договір банківського вкладу (депозиту) з позивачем, що є порушенням постанови Правління Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» та наказу ПАТ «Дельта Банк» від 03.11.2014 № 2650.
Таким чином, уклавши вказаний договір під час дії наведених обмежень, фактично допущено збільшення гарантованої суми відшкодування за рахунок Фонду.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладення договору з позивачем, у ПАТ «Дельта Банк» діяли Правила банківського обслуговування фізичних осіб, затверджені рішенням Ради Директорів ПАТ «Дельта Банк» від 20.03.2013, протокол № 14.
Згідно з п. 5.11 вказаних Правил зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).
Як вже встановлено судом, кошти на рахунок позивача вносились третьою особою шляхом переказу грошових коштів від ОСОБА_5, що є порушенням вимог п. 5.11 зазначених Правил.
Укладення між позивачем та банком додаткової угоди № 1 - доповнення п. 1.2 договору пп. 1.2.1, який дозволяє перерахунок коштів на рахунок позивача від третіх осіб, суперечить вимогам Правил, оскільки останні за висновком суду є обов'язковими і не можуть змінюватися шляхом домовленостей між сторонами при укладенні правочинів, а отже пріоритетне право в даному випадку мають Правила, а не договір.
Таким чином, позивач, всупереч вимогам Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», отримав кошти на свій вкладний (депозитний) рахунок шляхом переказу коштів з іншого рахунку, який йому не належить.
За таких умов, суд не може прийняти до уваги твердження представника позивача про те, що позивач не порушив вимоги діючого законодавства, умови такого договору та правила банківського обслуговування.
Крім того, судом також враховується, що позивач не оскаржує ні дії Уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності до договору банківського вкладу «Депозит Premier (без поповнення)» від 16.12.2014 № 003-28801-161214, ні вказаний наказ Уповноваженої особи від 17.09.2015 № 821.
Враховуючи викладене у сукупності, а також те, що вказаний правочин укладено під час дії зазначених заборон, а перерахування коштів з рахунку третьої особи надало позивачу переваги, прямо не встановлені для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, на отримання коштів за рахунок Фонду перед іншими кредиторами - фізичними особами, суд вважає, що у відповідача були всі правові підстави для застосування до такого правочину наслідків нікчемності.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її позовні вимоги, суду не надав.
Натомість Уповноважена особа довела суду відсутність протиправних дій зі свого боку.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення відповідно до ст. 255 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Суддя К.С. Пащенко