ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
31 січня 2018 року № 826/11918/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доУповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича
прозобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1,) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі по тексту - відповідач), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за договором банківського вкладу «Найкращій» від 25 лютого 2015 року №019-28685-250215;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича надати Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про збільшення кількості вкладників за рахунок ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) згідно договору банківського вкладу «Найкращій» від 25 лютого 2015 року №019-28685-250215.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 жовтня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи під головуванням судді Кобилянського К.М.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2016 року зупинено провадження в адміністративній справі № 826/11918/16 до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду у справі № 1-26/2016 (№ 2-4/2016) за поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23 лютого 2012 року.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2017 року, адміністративну справу № 826/11918/16 передано на розгляд судді Аверковій В.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2017 року адміністративну справу №826/11918/16 прийнято до провадження, поновлено провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
21 грудня 2017 року суд, відповідно до частини дев'ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (банк) та ОСОБА_3 (вкладник) 25 лютого 2015 року було укладено договір №019-28685-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США.
Згідно з умовами зазначеного договору, сума вкладу складає 4000,00 доларів США та залучається строком з моменту зарахування вкладу на рахунок по 27 березня 2015 року включно під 5,5 процентів річних та зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору.
Відповідно до платіжного доручення від 25 лютого 2015 року №46460927, ОСОБА_4 на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1 перерахував кошти в розмірі 4000,00 доларів США.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк", згідно з яким з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк".
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирова Владислава Володимировича. Тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 08 квітня 2015 року № 71 про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк". Згідно з даним рішення тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року до 02 вересня 2015 року включно.
Відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03 серпня 2015 року №147 строк дії тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" продовжено до 02 жовтня 2015 року.
15 вересня 2015 року протоколом засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" від 29 травня 2015 року №408, затверджено результати перевірки якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та перелік відповідних правочинів викладено в додатку №1 до вказаного протоколу. Також відповідно до зазначеного протоколу запропоновано Уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" видати відповідний наказ щодо виявлення договорів банківського вкладу (депозиту), за якими кошти на вкладі рахунки були перераховані іншими фізичними особами, та які є нікчемними згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та щодо застосування наслідків такої нікчемності.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. 16 вересня 2015 року видано наказ №813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями".
Протоколом від 22 вересня 2015 року засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" від 12 березня 2015 року №73, рекомендовано Уповноваженій особі Фонду після запровадження процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" видати відповідний наказ щодо обмеження на час ліквідації Банку виплат коштів вкладникам - отримувачам коштів, за рахунками, перелік яких міститься в Додатку №2 до цього Протоколу.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" Кадировим В.В. 22 вересня 2015 року з метою недопущення подвійних виплат вкладникам гарантованої суми відшкодувань коштів Фондом видано наказ №836 "Про внесення змін до Наказу від 16 вересня 2015 року № 13 (не застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та застосувати реституцію на зазначеними в пункті 1.5. Договорами виключно на підставі рішення суду, винесеного на користь Банку).
Листом № 8821/2369 від 23 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариства «Дельта Банк» (тимчасова адміністрація) повідомило позивача про те, що договір банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №019-28685-250215, укладений між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, є нікчемним, згідно пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та наголошено на тому, що відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 року №664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", призначено уповноважену особу Фонду гарантування та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені статтями 37, 38, 47-51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову Владиславу Володимировичу на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" 05 жовтня 2015 року винесено наказ №15 «Про обмеження здійснення на час ліквідації АТ «Дельта Банк» операцій щодо виплат коштів вкладникам - фізичним особам за відповідними рахунками».
Листом №8821/2369 від 23 вересня 2015 року Публічне акціонерне товариства "Дельта Банк" (ліквідація) повідомило позивача про те, що договір банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №019-28685-250215, укладений між АТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1, є нікчемним, згідно пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим інформацію щодо вищезазначеного Договору не включено до переліку вкладників АТ "Дельта Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
ОСОБА_1, вважаючи протиправним рішення про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №019-28685-250215 та вважаючи, що його має бути включено до переліку та реєстру вкладників АТ "Дельта Банк", звернулася з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону, основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Серед таких функцій зазначено, що здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організовує відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідних фінансових санкцій і накладення адміністративних штрафів.
Наведене свідчить про те, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.
Враховуючи викладене, Фонд є суб'єктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
У свою чергу, згідно з пунктом першим частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Отже, за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим, а відтак такий спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
В той же час, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України в постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року № 21-4846а15, враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, дійшла висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Частиною першою статті 244-2Кодексу адміністративного судочинства України (чинна редакція на момент відкриття провадження у справі) встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Відступаючи від позиції Верховного Суду України, суд зазначає, що до цих спорів немає підстав застосовувати приписи статті 12 Господарського процесуального кодексу України (чинна редакція на момент відкриття) та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів.
Так, згідно із зазначеною нормою, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство (пункт 2 частини першої статті 12 ГПК України) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (пункт 7 частини першої цієї ж статті).
Отже, підвідомчі господарським судам саме спори з майновими вимогами саме до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство.
У свою чергу, з аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта є цей суб'єкт, тобто боржник.
Втім правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника. Такі правовідносини не породжують прав та обов'язків для банку, адже банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вирішує виключно Фонд.
Суд вважає, що спір щодо відшкодування вкладникам коштів за рахунок Фонду не є спором у процесі ліквідації банку, так як ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Процес ліквідації має окрему процедуру і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду.
Статтею 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" законодавець чітко виокремив такі самостійні функції Фонду, як здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку (пункт 4 частини другої статті 4); здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань (пункт 8 частини другої статті 4 згаданого Закону).
Отже, аналізуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що спір стосовно права на відшкодування вкладів фізичних осіб за рахунок коштів Фонду є публічно-правовим спором, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").
Процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, складання Переліку та загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду регламентовано частиною першою статті 26, частинами першою, другою, третьою, п'ятою та шостою статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; пунктами 3, 4, 5, 6 Положенням про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860.
Відповідно до наведених норм вказана процедура включає наступні етапи: складення протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; затвердження Фондом гарантування вкладів фізичних осіб реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та формування переліку вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Обов'язок Фонду безпосередньо або уповноваженої особи Фонду у разі делегування їй повноважень щодо забезпечення перевірки правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (договорів), що є нікчемними; підстави для визначення правочинів (договорів) нікчемними; право повідомляти сторони за договорами про нікчемність договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів встановлено частинами другою та третьою статті 38 та пунктом 4 частини другої статті 37 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до протоколів засідань Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ "Дельта Банк", призначеної наказами від 29 травня 2015 року №408, від 12 березня 2015 року №73, та наказів від 16 вересня 2015 року №813, від 05 жовтня 2015 року №15, застосовано наслідки нікчемності догорів банківського вкладу (депозиту) згідно з додатком та, зокрема, договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №019-28685-250215.
У письмових запереченнях на позов, відповідач стверджує, що правочин, укладений між позивачем та публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" було визнано нікчемним на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також, з матеріалів справи вбачається, що відповідач дійшов висновку про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №019-28685-250215, оскільки операція з перерахування грошових коштів з рахунку фізичної особи - ОСОБА_4 на депозитний рахунок позивача суперечить пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у АТ "Дельта Банк", що є обов'язковим до застосування сторонами (умов договору), а саме: зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третьої особи не допускається.
Пунктом 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", затверджених рішенням Ради Директорів АТ "Дельта Банк" протоколом від 20 березня 2013 року №14 (із змінами від 14 січня 2015 року), передбачено, що зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається (крім зарахування грошових сум від Законного представника за вкладами на ім'я особи, законним представником якої він є, та крім інших випадків, передбачених нормами діючого законодавства України та/або Продуктами Банку).
Відповідно до пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492),
Кошти на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть бути внесені вкладником готівкою, перераховані з іншого власного вкладного (депозитного) або поточного рахунку. Після закінчення строку або настання інших обставин, визначених законодавством України чи договором банківського вкладу, кошти з вкладного (депозитного) рахунку повертаються вкладнику шляхом видачі готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вкладника на інший його рахунок. На вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім'я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок.
Згідно з пунктом 10.19 Інструкції №492 на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті фізичної особи - резидента зараховуються: готівкова валюта внесена/переказана власником рахунку; валюта, перерахована з власного поточного або власного вкладного (депозитного) рахунку в іноземній валюті; валюта від здійснення уповноваженим банком за дорученням власника рахунку операцій з обміну валюти відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань торгівлі іноземною валютою та умов договору банківського вкладу; кошти, перераховані з поточного рахунку іншої фізичної особи, якщо це передбачено договором банківського вкладу; нараховані проценти (дохід в іншій формі) за вкладом (депозитом), якщо це передбачено договором.
Згідно з пунктом 1.8 договору №019-28685-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США від 25 лютого 2015 року, укладеного між позивачем та АТ "Дельта Банк", зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення від 25 лютого 2015 року №46460927, кошти на депозитний рахунок ОСОБА_1 надійшли від третьої особи, а саме: від ОСОБА_4.
Отже, зарахування коштів на вкладний (депозитний) рахунок ОСОБА_1, відкритого на підставі договору №019-28685-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США від 25 лютого 2015 року, суперечить умовам даного договору (пункту 1.8) та пункту 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", затверджених рішенням Ради Директорів АТ "Дельта Банк" протоколом № 14 від 20.03.2013 (із змінами від 14.01.2015).
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправним рішення відповідача щодо визнання нікчемним договору №019-28685-250215 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий" у доларах США від 25 лютого 2015 року.
Крім того, враховуючи, що позовна вимога про зобов'язання відповідача подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є похідною від позовної вимоги про визнання протиправним рішення, яка, як зазначено судом вище, задоволенню не підлягає, то, як наслідок, суд також відмовляє в її задоволенні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 77, 78, 139, 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова