Справа № 640/19826/17 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-сс/790/183/18 Доповідач: ОСОБА_2
29 січня 2018 року м. Харків
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
третьої особи щодо майна
якої вирішується питання
про арешт - ОСОБА_7 ,
та її представника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2018 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 по кримінальному провадженню №12017220490002423 від 10.07.2017 року про арешт майна.
Накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_10 , а саме:
1)грошові кошти в сумі 261 грн. купюрами: 50 гривень № УА4792091; 50 гривень № КД0975412; 50 гривень № СА7369834; 50 гривень №ТГ0404882; 20 гривень № СЕ7477127; 20 гривень № ТЛ3600747; 10 гривень № СЗ363198784; 10 гривень № ХГ71003726; 1 гривня № УСТ6163743;
2)мобільні телефони: ТМ «НОКІА» моделі 206 ІМЕІ: НОМЕР_1 та ТМ «Самсунг» моделі GT-18160 ІМЕІ: НОМЕР_2 ;
3)зріз з правої кишені спортивних штанів, що були одягнені на ОСОБА_10 в момент його затримання;
4)змиви з долоней рук ОСОБА_10 .
Накладено арешт на автомобіль «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_7 та який перебував у користуванні ОСОБА_10 шляхом заборони його ремонтування, користування, розпорядження та відчуження, а також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .
Місцем зберігання грошових коштів, мобільних телефонів, зрізу з кишені спортивних штанів, змивів з долоней рук та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, визначено кімнату для речових доказів СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області.
Арештовані кошти здано на зберігання до фінансової установи.
Місцем зберіганні автомобіля «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер НОМЕР_4 , визначено територію майданчику тимчасового ртримання транспортних засобів за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 107.
Як зазначено в ухвалі, 10.01.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого Київського відділу поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором Новобаварського відділу Харківської місцевої прокуратури №2 ОСОБА_11 , про накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12017220490002423 від 10.07.2017 року.
Задовольняючи клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, слідчий суддя послався на те, що арештоване майно, відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а саме клопотання відповідає вимогам ст.170 КПК України.
Не погодившись з ухвалою слідчого судді, представник третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить частково скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2018 року в частині накладення арешту на автомобіль «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_7 та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого СВ Київського ВП ГУНП в Харківській області в частині накладення арешту на вказаний автмообіль.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам КПК України як і клопотання слідчого про арешт майна.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи ОСОБА_7 та його представника ОСОБА_8 , які просили задовольнити апеляцію, думку прокурора, що заперечував проти апеляції, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів судового провадження вбачається, що Київський ВП ГУНП в Харківській області здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017220490002423 від 10.07.2017 року, за ч.2 ст.307 КК України (а.с.6).
Відповідно до положень ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчий звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про накладення арешту на майно, в якому зазначив, що арешт необхідно застосувати з метою забезпечення доказової бази по кримінальному провадженню, оскільки вилучені предмети зберегли сліди кримінального правопорушення.
На підтвердження доводів клопотання слідчим наданий витяг з ЄРДР за №12017220490002423 від 10.07.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, та інші документи, якими, на думку слідчого, підтверджуються доводи, викладені у клопотанні.
Перевіривши надані матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя не звернув увагу на те, що слідчим та прокурором не додано до клопотання відповідних доказів, які у своїй сукупності об'єктивно підтверджували б викладені в цьому клопотанні обставини та свідчили б про доцільність накладення вищевказаного арешту на автомобіль.
Як вбачається з клопотання слідчого, (а.с. 2-5) він послався на ст. 98 КПК України та вважав, що автомобіль «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_6 , може бути речовим доказом у зазначеному кримінальному провадженні, тобто знаряддям вчинення кримінального правопорушення, що зберіг на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Між тим, вищевикладене спростовується матеріалами доданими до клопотання.
Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.
Між тим, клопотання про арешт майна (а.с. 2-5) слідчого містить лише формальне посилання на обставини, наведені в ст. 170 КПК України, не зазначено належних даних, що автомобіль «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер НОМЕР_4 є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, чи зберіг на собі його сліди та містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та те, що не застосування арешту на дане майно може привести до його знищення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити здійсненню досудового розслідування.
Згідно до ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до вимог ст.ст.214, 223 КПК України після внесення повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, слідчий або прокурор розпочинають досудове розслідування, виконують слідчі (розшукові) дії спрямовані на отримання (збирання) доказів.
Згідно до ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, окрім іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК України).
Частина 1 ст.173 КПК України передбачає, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 КПК України.
Приймаючи рішення про накладення арешту на зазначене у клопотанні слідчого майно, слідчий суддя лише формально послався на ч. 1-3 ст. 170 КПК України.
Між тим, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції прокурор не довів необхідність арешту автомобіля, як і не довів щодо його відповідності критеріям ст.98 КПК України, а також наявність ризику, передбаченого п.1 ч.2 ст.170 КПК України, що у сукупності є підставою для відмови у задоволенні клопотання від 10.01.2018 року в частині накладення арешту на автомобіль.
Як вбачається з матеріалів справи, 09.01.2018 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 21.12.2017 року був проведений обшук автомобіля «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , в ході якого вилучено лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 на ім'я ОСОБА_7 та автомобіль «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер НОМЕР_4 .
Це підтверджується протоколом обшуку від 09.01.2018 року. (а.с. 24-25)
Матеріали справи не містять постанови слідчого про визнання автомобіля «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , речовим доказом у кримінальному провадженні відповідно до ст. 98 КПК України.
Вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, що без належного обґрунтування прийшов до висновку про накладення арешту на майно, а саме: автомобіль «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер НОМЕР_4 , що належить ОСОБА_7 .
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком слідчого судді про накладення арешту на майно та вважає, що вказаний спосіб забезпечення кримінального провадження є неналежним, оскільки в значній мірі обмежує законні права та інтереси власника майна.
Під час апеляційного розгляду третя особа щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 прохав передати автомобіль на відповідальне зберігання.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню передаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11.01.2018 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12017220490002423 від 10.07.2017 підлягає скасуванню в частині арешту автомобілю «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_7 ..
В решті ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника третьої особи щодо майна якої вирішується питання про арешт, адвоката ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 11 січня 2018 року щодо накладення арешту на майно по кримінальному провадженню №12017220490002423 скасувати в частині накладення арешту на автомобіль «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_6 .
В порядку, передбаченому ч. 6 ст. 100 КПК України передати вищевказаний автомобіль законному власнику ОСОБА_7 на відповідальне зберігання.
Автомобіль «Mersedes-Benz» д.н. НОМЕР_3 , номер кузову НОМЕР_6 , в силу вимог ч. 3 ст. 173 КПК України підлягає негайному поверненню законному власнику.
Попередити ОСОБА_7 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України.
В іншій частині ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді