Справа №643/13562/17
Пр. №1-кп/643/469/18
Іменем України
02 лютого 2018 року Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кунгур, Пермської області, Російської Федерації, росіянина, громадянина Російської Федерації, що має повну середню освіту, не працюючого, раніше судимого - 28.08.2017 року Московським районним судом м. Харкова за ч. 2 ст. 15, ч.1 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців, відповідно до ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 рік, без визначеного місця реєстрації, до арешту мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , -
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України, -
26.09.2017 року приблизно о 14 год. 30 хв. ОСОБА_4 , знаходячись у підвальному приміщенні будинку № 60 по вул. Гвардійців Широнінців в м. Харкові, до якого наявний вільний доступ через незачинені двері, побачив, що на стіні підвального приміщення проходить лінія кабелю електрозв'язку марки ТПП 30х2х0,4, який належить ПАТ «Укртелеком», де у ОСОБА_4 раптово виник злочинний умисел на викрадення чужого майна, а саме, зазначеного кабелю, після чого, діючи повторно, з корисливих мотивів, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою наявного при ньому фрагменту ріжучого полотна пили, таємно викрав, шляхом зрізання вказаним фрагментом ріжучого полотна пили, фрагмент кабелю електрозв'язку марки ТПП 30х2х0,4 довжиною 18 метрів, що закріплювався у підвальному приміщенні, вхід до якого не обмежений та знаходиться у вільному доступі, вказаного будинку, вартістю 1400,00 грн., який належить ПАТ «Укртелеком», який склав у полімерний мішок, який знайшов у підвалі зазначеного будинку, після чого з викраденим ним майном вийшов з підвального приміщення та направився у бік виходу з під'їзду № 1 зазначеного будинку, тобто виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення свого злочинного умислу до кінця, однак довести свій злочинний намір до кінця і розпорядитися викраденим майном та звернути його на свою користь ОСОБА_4 не зміг, з причин, що не залежали від його волі, через те, що при спробі зникнути з місця вчинення злочину у під'їзді № 1 будинку № 60 по вул. Гвардійців Широнінців у м. Харкові був зупинений працівниками служби охорони компанії «Інекс», які викликали співробітників поліції, після чого останні прибули на місце вчинення злочину.
Допитаний в судовому засіданні, обвинувачений свою вину в скоєнні злочину визнав повністю, не оспорював фактичних обставин справи, доказів, викладених в обвинувальному акті. Пояснив про обставини скоєного злочину, як викладено вище.
З урахуванням повного визнання вини обвинуваченим, не оспорювання фактичних обставин справи, суд зі згоди учасників судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів в порядку ч.3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних про особу обвинуваченого.
Суд доходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у скоєнні інкримінованих йому дій та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, тобто закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він не одружений, раніше судимий, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем мешкання характеризується задовільно.
Обставинами, які пом*якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття у скоєнні злочину, активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
При обранні виду та міри покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, а також дані про особу обвинуваченого, викладені вище у вироку, наявність обставин, які пом*якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та вважає, що виправлення обвинуваченого неможливо без ізоляції від суспільства. При цьому суд призначає обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті.
Оскільки обвинувачений скоїв злочин в період іспитового строку, суд відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднує невідбуту частину покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 року та остаточно призначає покарання у вигляді позбавлення волі.
Питання про долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 1 року 6 місяців позбавлення волі.
Відповідно до ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Московського районного суду м. Харкова від 28.08.2017 року у виді шести місяців позбавлення волі і за сукупністю вироків визначити остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Строк покарання ОСОБА_4 рахувати з 09.10.2017 року.
Зарахувати ОСОБА_4 до покарання строк тримання під вартою з 09.10.2017 року.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання законної сили вироком, залишити раніше обрану - тримання під вартою у Харківському слідчому ізоляторі.
Речові докази, передані на відповідальне зберігання представнику потерпілого, вважати повернутими законному володільцю.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга подається через суд, який ухвалив судове рішення, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя
02.02.2018