"24" січня 2018 р.
Справа № 642/5724/17
Провадження № 2-а/642/33/18
24 січня 2018 року м. Харків
Ленінський районний суд м. Харкова у складі: головуючого судді Бородіної О.В., за участю секретаря Буряковської К.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії ,-
10 листопада 2017 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення в адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, в якому просить суд зобов'язати відповідача поновити позивачці виплату щомісячної адресної допомоги на покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, з моменту зупинення та забезпечити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум. За клопотанням відповідача до участі у справі було залучено у якості співвідповідача Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що з 02.03.2015 року вона перебуває на обліку УПСЗН адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради як внутрішньо переміщена особа, що прибула з м. Сєвєродонецьк, що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (довідка ВПО № НОМЕР_1) яка діє безстроково, на підставі ч.1 ст. 4 Закону України „Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”
Відповідно до п.2 Порядку надання щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505, особам, які перебувають на обліку в органах соціального захисту населення та отримали довідку внутрішньо переміщеної особи (далі по тексту - довідка ВПО) призначається виплата щомісячної адресної допомоги для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
З 28 жовтня 2014 року вона отримувала адресну допомогу як працездатна особа, яка працює, призначену Управлінням праці та соціального захисту населення Сєвєродонецької міської ради.
02.03.2015 року вона звернулася до УПСЗН адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, повідомила про зміну обставин пов'язаних з переїздом та звільненням з попереднього місця роботи у порядку передбаченному чинним законодавством, згідно п.12 Порядку, затвердженому постановою КМУ від 01.10.2014 № 505 при зміні обставин (переїзд з м. Сєвєродонецьк до і. Харків та звільнення з попереднього місця роботи), почала перебувати на обліку Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, отримала першу довідку ВПО, а згодом отримала довідку ВПО від 19.03.2015 року № НОМЕР_1, яка на теперішній час є дійсною та підтверджує статус позивача як переміщеної особи.
На зауваження працівника УПСЗН позивачкою було відкрито рахунок у банку вказаному у переліку. І надано реквізити відповідачу. Після обстеження та складання акту її запевнили чекати на виплату допомоги. Однак на неодноразові звернення щодо причини невиплати адресної допомоги відповіді їй не надавали. В подальшому ОСОБА_1 звернулася із письмовими запитами.
Як зазначено позивачем, з 19.03.2015 року по 17.11.2015 перебувала на обліку у Харківському центрі зайнятості та отримувала допомогу по безробіттю. З 18.11.2015 року вона працевлаштувалася та повідомила УПСЗН адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, надала довідку з місця роботи, де вона працює і до теперішнього часу.
19.01.2016 року позивач звернулася письмово щодо надання роз”яснень причини не призначення виплати. 17.02.2016 року нею подано заяву із реквізитами в Ощадбанку, відповідачем складені акти які підтверджували її місце проживання, однак виплати так і не відновлено.
20.02.2017 року позивач знову звернулася до Управління та з”ясувала, що управлінням двічі приймалося рішення про поновлення їй виплат адресної допомоги, але за зауваженнями відділу контролю Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації питання виплати призупинено з причин відсутності в Порядку норм, які регулюють питання призначення адресної допомоги особам, які перебувають на обліку в Центрі зайнятості та отримували допомогу по безробіттю. З цього приводу відповідачем було направлено запит від 19.03.2017 року до Депертаменту соціального захисту населення Хрківської обласної державної адміністрації, про що також листом від 22.03.2017 року було повідомлено позивачку. Однак до теперішнього часу позивачці так виплати і не здійснюються, що стало причиною звернення до суду.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала з підстав зазначених у позові та просила їх задовольнити.
Прдставник відповідача УПСЗН адміністрації Холодногірського району ХМР проти задовлення позову заперечував, були надані також письмові заперечення.
Представник Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації у судове засідання не з”явився, надав письмові заперечення, та заяву про розгляд справи за його відутністю.
Позиція відповідачів полягала в тому, що Управління здійснює призначення допомоги, а нарахування та виплату здійснює Центр, документи позивачки було направлено до Центру для нарахування та виплати, та припинення позивачу допомоги мало місце відповідно до пункту 7 постанови №505, оскільки позивачу була здійснена переплата, та не проведено перерахунку УПСЗН м. Сєвєродонецька, та враховуючи переплату рішення УПСЗН Холодногірського району м. Харкова про призначення допомоги були повернуті із зауваженнями.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
Відповідно до статті 1 Закону України № 1706-VII від 20.10.2014 року «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Підставами для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до ч. 2 ст. 4 вищевказаного Закону є наявність реєстрації місця проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення.
Згідно п.п. 2, 3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Судом встановлено, що у зв'язку з проведенням на території Луганської області антитерористичної операції, позивачка з березня 2015 року переїхала до м. Харкова.
02 березня 2015 року Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради позивачку взято на облік як внутрішньо переміщену особу та на виконання приписів Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» видано відповідну Довідку ВПО № НОМЕР_1 від 19.03.2015 року.
Таким чином, із встановлених обставин вбачається, що позивач, як фізична особа, вважає що відповідач УПСЗН Холодногірського району ХМР, як суб'єкт владних повноважень, порушив її право на отримання соціального захисту у вигляді права на отримання щомісячної адресної допомоги, оскільки неправомірно припинив їй таку допомогу. А тому, оспорює вказані дії, та вважає належним способом захисту свого права зобов'язання відповідача відновити їй названу допомогу з моменту припинення та забезпечити її виплату з урахуванням фактично виплачених сум.
Тож для вирішення спору, враховуючи визначені правовідносини, суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:
Положеннями статті 46 Конституції України, громадянам гарантовано право на соціальний захист. А положеннями частини 1 статті 47 Основного Закону України визначено не тільки право кожного на житло, а й те, що що держава створює умови за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
При цьому, з огляду на положення пункту 2 частини 1 статті 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є одним з органів державної влади, який вживає заходів щодо забезпечення прав людини і громадянина.
На момент першого звернення позивача до відповідача із заявою про призначення йому щомісячної адресної допомоги на неї, підстави призначення такої допомоги були унормовані "Порядком надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №505 (надалі за текстом - Порядок № 505).
І пунктом 2 цього Порядку №505 було передбачено, що грошова допомога надається громадянам України, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, або змушені були покинути своє постійне місце проживання в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і перемістилися в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (далі - особа, яка переміщується), а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.
Разом з цим, з огляду на інші положення пункту 2, така допомога могла бути призначена і на кожний наступний шестимісячний строк, у випадку подання особою до уповноваженого органу заяви, в якій повідомляється про відсутність змін, що впливають на призначення грошової допомоги, а також пред'явлення довідки про взяття на облік як особи, які переміщуються, строк дії яких продовжено на наступний період.
Але особам працездатного віку, яким грошова допомога була припинена відповідно до пункту 7 цього Порядку, грошова допомога на наступний строк не призначалась.
Як зазначено у відомостях наданих Обласним центром по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації, згідно матеріалів особової справи ОСОБА_1, яка надійшла до управління 13.07.2015 року з м. Сєвєродонецька, їй призначалася грошова допомога як внутрішньо переміщеній особі на період з 28.10.2014 року по 27.04.2015 року у розмірі 442 грн. І була виплачена в повному обсязі відповідно до довідки-атестату від 06.07.2015 року. Що не заперечувалося і позивачкою.
Згідно копії трудової книжки, ОСОБА_1 була звільнена 27.01.2015 року, але перерахунок УПСЗН м. Сєвєродонецька не був проведений, у зв”язку із чим наявна переплата допомоги за 2015 рік.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначає, що відповідно до Постанови КМУ від 01 жовтня 2014 року № 505 у зв”язку із звільненням, УПСЗН м. Сєвєродонецька мало зробити перерахунок допомоги з 01.02.2015 року зі зменшенням на наступні місяці допомоги на 50 % з подальшим припиненням виплати згідно п. 7 Постанови КМУ № 505.
17.02.2016 року позивачка звернулася до УПСЗН Холодногірського району ХМР.
Рішенням Управління від 25.11.2016 року була призначена ОСОБА_1 допомога з 17.02.2016 року у розмірі 442 грн.
Відділом контролю Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації особова справа заявниці 14.12.2016 року із зауваженнями була повернута до Управління для проведення перерахунку.
Рішенням від 11.01.2017 року повторно призначено допомогу, але перерахунок проведений з 01.04.2015 року та призначено продовження з 17.02.2017 року в розмірі 442 грн.
20.01.2017 року відділом контролю Обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації було виявлено порушення вчинені Управлінням та повернуто із зауваженнями яким чином зробити вірний перерахунок та про неправомірне призначення допомоги з 17.02.2017 року, так як допомога буде припинена відповідно до п. 7 Порядку.
Крім того, рішенням Управління від 11.01.2017 року призначено допомогу з 21.09.2016 року по 20.03.2017 року на підставі звернення від 21.09.2016 року.
Одна виплата не проведена.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово протягом 2016-2017 років зверталася до УПСЗН Холоднгірського району ХМР щодо виплати щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.
Відповідно до п. 11 Порядку особа, якій призначено грошову допомогу, зобов'язана повідомляти уповноваженому органу про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.
Відповідно до п. 12 Порядку виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.
Суд погоджується з тим, що на момент звернення ОСОБА_1 до УПСЗН Холодногірського району відповідно існували підстави для припинення грошової допомоги відповідно до п. 7 Порядку № 505, оскільки остання не повідомила уповноважений орган, який проводив виплати, а саме УПСЗН м. Сєвєродонецьк, про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги, протягом трьох днів з дня настання таких обставин.
Відповідно до п. 3 Порядку призначення особам працездатного віку, яким виплату грошової допомоги було припинено відповідно до п. 7 Порядку, грошова допомога не виплачується.
Але суд не може погодитись із тим, що означений пункт встановлював абсолютну заборону на призначення щомісячної адресної допомоги тим особам, яким вона була припинена відповідно до пункту 7 вказаного Порядку. Оскільки застосування цієї норми права до позивачки, по суті, зводиться саме до цього.
Суд вважає, що такий висновок є помилковим через те, що пункт 3 містить чітке і однозначне правило щодо не призначення допомоги саме на наступний строк, під яким слід розуміти один шестимісячний строк (оскільки тільки на такий строк допомога і призначається), що йде за тим, у якому виплату допомоги було припинено особі на підставі пункту 7 Порядку №505.
Тому, коли ОСОБА_1 зверталася до відповідача із заявою про призначення допомоги на наступний шестимісячний період, а положення пункту 3 Порядку №505 продовжували діяти у вказаній редакції, вона, цілком виправдано і справедливо, розраховувавала на її призначення.
Однак, протягом двох років жодної виплати грошової допомоги позивачем так і не отримано. Що свідчить про фактичну відмову відповідачами у призначенні та виплаті ОСОБА_1 допомоги.
Відповідно до ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Таким чином з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства доведення факту неправомірності дій позивача, покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Судом під час розгляду позову встановлені обставини, які підтверджують позов, та які враховуються судом при винесенні постанови.
Згідно зі ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом перевірено, що ні положеннями Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», ні положеннями Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ні навіть положеннями "Порядку" №505, не передбачено дії відповідача, на випадок якщо суд визнає неправомірною фактичну відмову у призначенні щомісячної адресної допомоги особі, яка мала на неї право.
У чинному законодавстві, також, відсутні строки, спосіб, порядок вчинення дій для відновлення порушеного права позивача у такому випадку.
Однак, положення пункту 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України передбачають, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав.
Тому, з метою забезпечення ефективного захисту порушеного права позивача на соціальний захист, яке було порушено, уникнення потрапляння позивача в умови правової невизначеності та з метою реального виконання судового рішення, як одного з аспектів права на справедливий суд, відповідача УПСЗН Холодногірського району ХМР слід зобов'язати призначити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, як фактично і просить позивач, але вказавши конкретний період: з 11 квітня 2017 року по 10 листопада 2017 року, а також зобов'язавши його виплатити позивачу заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.
Таким чином, позовні вимоги підлгяають задоволенню частково, з урахуванням виходу суду за межі позовних вимог, для забезпечення ефективного відновлення порушеного права позивача.
Отже, керуючись статтями 1-4,9,19-20,22,25,31,32,35,72-113,132,139,229,241-246,251,255,292-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради, Обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Харківської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Холодногірського району Харківської міської ради (ідентифікаційний код: 03196647; місцезнаходження: 61052, місто Харків, вулиця Благовіщенська, будинок 34) призначити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний номер: НОМЕР_2; зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2) щомісячну адресну допомогу, передбачену постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01 жовтня 2014 року № 505, на період з 11 квітня 2017 року по 10 листопада 2017 року, а також виплатити їй заборгованість із цієї допомоги, що виникла за період її несплати.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомукаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В.Бородіна