01.02.2018 року Провадження №2/425/40/18
Справа №425/3081/17
місто Рубіжне Луганської області
Рубіжанський міський суд Луганської області, у складі головуючого - судді: Коваленка Д.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Енергобанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Публічне акціонерне товариство „Енергобанк” (місцезнаходження: 04071, м.Київ, вулиця Воздвиженська, будинок 56) звернулось до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (останнє відоме місце проживання: 93200, АДРЕСА_1), якою просить стягнути з нього заборгованість у розмірі 3017 гривень 12 копійок (з яких: 1490 гривень 03 копійки - це заборгованість за кредитом, 1527 гривень 09 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом у період з 26 листопада 2013 року по 08 листопада 2017 року).
Відповідач ОСОБА_1 у встановлений йому строк правом на подачу відзиву на позов не скористався.
Позиція позивача полягала у тому, що між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, зобов'язання за яким банком були виконані шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, з встановленим кредитним лімітом в розмірі 10000 гривень. І оскільки, відповідач свої зобов'язання по поверненню кредиту та сплати процентів у строки встановлені договором, належним чином не виконував, у банка виникло право стягнути борг по кредиту і процентам за користування кредитом.
Відповідач ОСОБА_1, правом на подачу відзиву на позов не скористався, і будь-які докази суду не надав.
Тому суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, кожного наявного у матеріалах справи доказу окремо, а також у їх сукупності, встановив наступні обставини:
Двадцять шостого листопада 2013 року, Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» (код ЄДРПОУ: 19357762) та ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) уклали договір № 07-004960-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, за яким банк взяв на себе зобов'язання відкрити йому картковий рахунок № 26252512259201, видати кредитну картку з відкриттям кредитної лінії та здійснення кредитування, в межах встановленого кредитного ліміту. А ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повертати кредит та сплачувати проценти за його користування в розмірі 37% річних (а.с.5-7,8-9,10).
ОСОБА_1, 28 листопада 2013 року, звернувся до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» шляхом підписання та подання заявки-анкети на отримання кредитної картки visa № 2822, якою по суті, просив відкрити йому картковий рахунок та надати кредитну картку з встановленим кредитним лімітом в розмірі 10000 гривень (а.с.13,14).
Також, 28 листопада 2013 року Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до договору № 07-004960-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, про розмір кредитного ліміту, який складає 10000 гривень та те, що умови договору залишаються незмінними (а.с.11).
Свої зобов'язання щодо видачі кредитної картки Банк виконав належним чином 17 грудня 2013 року, що підтверджується розпискою про отримання платіжної картки з особистим підписом отримувача картки (а.с.12). І з 26 листопада 2013 року банк здійснював кредитування рахунку ОСОБА_1, який у повному обсязі не повернув отриманий кредит, не сплатив процентів банку за надання банківських послуг шляхом сплати щомісячно мінімального платежу (а.с.15-17,18-28).
Двадцять сьомого листопада 2017 року, публічне акціонерне товариство «Енергобанк» звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, що виникла за кредитним договором № 07-004960-01 від 26 листопада 2013 року (а.с.2-3).
Отже, із встановлених обставин вбачається, що між публічним акціонерним товариством «Енергобанк» та ОСОБА_1 виникли цивільні (зобов'язальні) правовідносини у сфері споживчого кредитування, в яких позивач виступає кредитодавцем (виконавцем послуги кредитування), а вказаний відповідач споживачем (отримувачем вказаної послуги), та в межах яких виник спір щодо права позивача, як кредитора у зобов'язанні, на повернення відповідачем, як боржником у зобов'язанні, отриманого ним кредиту та сплати процентів за користування ним.
Тож, враховуючи визначені судом правовідносини, для вирішення спору суд застосовує такі норми матеріального права, виходячи при цьому з наступних мотивів:
Пункт 1 та 22 частини 1 статті 92 Конституції України передбачають, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; засади цивільно-правової відповідальності.
Так, положеннями частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
В силу положень частини другої статті 509, пункту першого частини другої статті 11 та частини першої статті 629 ЦК України, такі зобов'язання можуть виникати з договорів, які стають обов'язковими для виконання сторонами, що їх уклали.
Виходячи з положень частини першої статті 1054 ЦК України та пунктів 22,23 частини першої статті 1, частини першої статті 11 Закону України “Про захист прав споживачів” №1023-ХІІ від 12 травня 1991 року, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем (банком або іншою фінансової установою) та споживачем (фізичною особою), і відповідно до нього кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими процентами у строки та порядку, передбаченому договором.
Так, 26 листопада 2013 року ОСОБА_1 та Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» уклали договір № 07-004960-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA, за яким банк взяв на себе зобов'язання відкрити йому картковий рахунок № 26252512259201 та видати кредитну картку з відкриттям кредитної лінії та здійснювати кредитування в межах встановленого кредитного ліміту. А ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повертати кредит та сплачувати проценти за його користування в розмірі 37% річних шляхом сплати щомісячно мінімального платежу (а.с.8-9,10-11,12-14).
Факт належного виконання банком свого зобов'язання своїх зобов'язань підтверджується письмовими доказами (а.с.15-17,18-28).
Отже, зобов'язання між позивачем та відповідачем, в якому відповідач мав право вимоги до позивача щодо надання йому грошових коштів у розмірі та порядку передбаченому кредитним договором, в силу положень частини 1 статті 599 ЦК України, 17 грудня 2013 року було припинено виконанням, проведеним належним чином.
Виходячи з положень частин перших статей 526, 529 та 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу; кредитор має право приймати від боржника виконання його обов'язку частинами, якщо це встановлено договором; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За кредитним договором, ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання повертати кредит та сплачувати проценти за його користування (у розмірі річної процентної ставки, яка на день укладення договору склала 37%) шляхом сплати щомісячно мінімального платежу (а.с.5-7,8-9,10).
Відповідно до положень частини першої статті 610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання (виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання).
Виходячи з розрахунку заборгованості за договором № 07-004960-01, що наданий позивачем (а.с.15-17), та виписки по рахунку ОСОБА_1 (а.с. 18-28), останній порушив взяті на себе зобов'язання по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування ними.
Таким чином, суд вважає доведеним факт порушення відповідачем взятого на себе грошового зобов'язання на підставі кредитного договору, а тому вважає доведеним і факт порушення права позивача, як кредитора у цьому зобов'язанні, на отримання від відповідача наданого йому кредиту та сплати процентів за його користування у строки передбачені договором.
Згідно з положеннями частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
А положеннями частини 2 статті 1054 і 1050 та частини 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позичальник має право вимагати дострокового повернення не тільки наданих ним грошових коштів, а й процентів за користування наданими грошовими коштами.
Тому, суд погоджується із тим, що позивач дійсно набув право вимоги до відповідача щодо повернення йому наданих ним раніше грошових коштів та сплати процентів за користування цими грошовими коштами.
За таких обставин суд констатує, що позивач дійсно набув право вимоги до відповідача ОСОБА_1, а у останнього відповідно виникло грошове зобов'язання щодо повернення заборгованості за кредитом в розмірі 1490 гривень 03 копійки та процентів за користування цими грошовими коштами у розмірі 1527 гривень 09 копійко, що разом складає 3017 гривень 12 копійок.
Тобто суд згоден із тим, що цей відповідач порушив право банку на отримання грошових коштів, і це право підлягає судовому захисту, а спосіб його захисту позивачем обрано правильно.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, а судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1600 (за подання позову), які понесені позивачем по цій справі, суд вважає документально підтвердженими (а.с.4), вони підлягають стягненню на користь позивача з відповідача у повному обсязі.
Таким чином, керуючись статтями 2,19,23,34,43,49,76-113,128-132,133-142,158,174-183,217-248,258,259,263-265,268,273,280-289,351-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Публічного акціонерного товариства „Енергобанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер: НОМЕР_1; адреса місця проживання: 93200; АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (ідентифікаційний код: 19357762; адреса місцезнаходження: 04071; м.Київ, вул.Воздвиженська, буд.56) заборгованість за договором № 07-004960-01 про видачу та обслуговування кредитної міжнародної пластикової картки VISA від 26 листопада 2013 року в розмірі 3017 (три тисячі сімнадцять) гривень 12 (дванадцять) копійок, з яких: заборгованість за кредитом - 1490 (одна тисяча дев'яносто) гривень 03 (три) копійки; заборгованість за процентами за користування кредитом - 1527 (одна тисяча п'ятсот двадцять сім) гривень 09 (дев'ять) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1; реєстраційний номер: НОМЕР_1; адреса місця проживання: 93200; АДРЕСА_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» (ідентифікаційний код: 19357762; адреса місцезнаходження: 04071; м.Київ, вул.Воздвиженська, буд.56) судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.
Суддя - Д.С. Коваленко