Справа №431/372/18
Провадження №2-о/431/155/18
30 січня 2018 року Старобільський районний суд Луганської області у складі:
головуючого-судді Кудрявцева І.В.
при секретарі Пісковій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Старобільську Луганської області у залі судових засідань у приміщенні Старобільського районного суду Луганської області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України,
Заявник ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України. В обґрунтування своєї заяви посилається на те, що вона не перебуває у зареєстрованому шлюбі та 04.03.2016р. у м.Луганськ народила сина, батьком дитини є ОСОБА_2. На підтвердження народження дитини було видано медичну довідку, яка не є дійсною на території України, а тому вона не може зареєструвати народження дитини. У зв'язку з чим просила суд винести рішення, яким встановити факт того, що ОСОБА_3 народився 04 березня 2016 року на тимчасово окупованій території України в м.Луганськ, та батьками дитини є: мати - ОСОБА_1, 11.12.1993р.н., громадянка України, уродженка м.Краснодон Луганської області, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_1; батько дитини відповідно до ч.1 ст.135 СК України - ОСОБА_2, громадянин України, за рахунком перша дитина у матері.
У судове засідання заявник ОСОБА_1, її представник ОСОБА_4, представник заінтересованої особи Старобільського РВ РАЦС ГТУЮ у Луганській області не з'явились, до початку судового засідання надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, у зв'язку з чим суд на підставі ч.3 ст.211, ч.3 ст.294 ЦПК України вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності заявника, її представника, представника заінтересованої особи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного:
Відповідно до ксерокопії паспорту громадянина України (а.с.7) ОСОБА_1 народилась 11 грудня 1993 року у м.Краснодон Луганської області, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_2.
Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Допустимими за змістом статті 78 ЦПК України є докази, одержані в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ксерокопії медичного свідоцтва про народження виданого Луганською міською багатопрофільною лікарнею №3 (а.с.9) ОСОБА_1, яка проживає: ІНФОРМАЦІЯ_1, народила в пологовому відділенні ЛМБЛ №3 04 березня 2016 року при одноплідних пологах дитину хлопчика, пологи перші.
Пунктом 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 р. №595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», встановлено, що міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (далі - тимчасово неконтрольована територія), в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.
Розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014р. затверджено Перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до якого включено у т.ч. місто Свердловськ Луганської області.
Постановою ВР України від 12.05.2016р. №1351-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей», у Луганській області перейменовано місто Свердловськ на місто Довжанськ, а місто ОСОБА_1 на місто Сорокине.
За загальним правилом документи, видані органами, їх посадовими та службовими особами на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, їх акти (рішення, документи) є недійсними і не створюють правових наслідків.
Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює обов'язковість прецедентів Європейського суду для національних судів України та впроваджує в українське судочинство практику європейських стандартів прав людини. Згідно ст.17 вказаного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Оцінюючи вказану ксерокопію медичного свідоцтва про народження, виданого лікарняною установою на тимчасово окупованій території України, суд враховує практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), зокрема висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Враховуючи наведену практику ЄСПЛ, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження для реалізації особистих немайнових та майнових прав заявника, суд вважає, що надана заявником ксерокопія медичного свідоцтва про народження (а.с.9) є підтвердженням того, що дійсно ОСОБА_1 04 березня 2016 року на тимчасово окупованій території України в м.Луганську народила першу дитину хлопчика.
Відповідно до ч.1 ст.135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Таким чином в судовому засіданні було достовірно встановлено, що дійсно ОСОБА_3 народився 04 березня 2016 року на тимчасово окупованій території України в місті Луганську та його батьками є: мати - ОСОБА_1, 11.12.1993р.н., уродженка м.Сорокине Луганської області, громадянка України, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_3; батько відповідно до ч.1 ст.135 СК України - ОСОБА_2, громадянин України; дитина народилась при одноплідних пологах, дитина у матері перша, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні матеріалами справи (а.с.7,9), а медична довідка про народження дитини видана установою, розташованою на території населеного пункту, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і оскільки встановлення даного факту має для заявника юридичне значення, то суд вважає заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження - законною, обґрунтованою та такою, що підлягає повному задоволенню.
Відповідно до ч.4 ст.317, п.8 ч.1 ст.430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити рішення до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 258,259,263-265,268, 293-294,317,319, п.8 ч.1 ст.430ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження особи на тимчасово окупованій території України- задовольнити цілком.
Встановити факт того, що ОСОБА_3 народився 04 березня 2016 року на тимчасово окупованій території України в місті Луганськ та його батьками є: мати - ОСОБА_1, 11.12.1993р.н., уродженка м.Сорокине Луганської області, громадянка України, зареєстрована: ІНФОРМАЦІЯ_3; батько відповідно до ч.1 ст.135 СК України - ОСОБА_2, громадянин України; дитина народилась при одноплідних пологах, за рахунком перша дитина народжена у матері.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Луганської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя І.В. Кудрявцев