Справа № 682/150/18
Провадження № 1-о/682/2/2018
19 січня 2018 року Суддя Славутського міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 ознайомившись із заявою ОСОБА_2 від 17.01.2018 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами,
встановив:
До Славутського міськрайонного суду Хмельницької області надійшла заява засудженого ОСОБА_2 від 17.01.2018 року про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а саме вироку Славутського міськрайонного суду від 23.06.2015 року.
Перевіривши заяву засудженого ОСОБА_2 на відповідність вимогам ст. 462 КПК України встановлено, що вона підлягає поверненню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 461 КПК України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом трьох місяців після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини.
Положеннями ч. 3 ст. 464 КПК України визначено, що до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, яка не оформлена згідно з вимогами, передбаченими ст. 462 КПК України, застосовуються правила ч. 3 ст. 429 КПК України.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 429 КПК України, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами повертається, якщо вона подана після закінчення строку звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами і особа яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд за заявою такої особи не знайшов підстав для його поновлення.
Заявник вказує, що йому стало відомо про обставини, які він вважає нововиявленими, 22.12.2016 року, просить поновити для нього строк на подання заяви, однак не вказує на поважність причин пропуску такого строку.
Поважними причинами пропуску строку на подання заяви можуть бути визнані такі обставини, які об'єктивно перешкодили особі вчасно вчинити відповідну процесуальну дію. Під поважними причинами пропущення процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що подала заяву про перегляд судових рішень, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року зазначено, що «одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна із сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру».
У цьому ж рішенні Суд, обґрунтовуючи процедуру виправлення судової помилки, зазначає, що «ця справа стосується не екстраординарного перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду в порядку нагляду чи за нововиявленими обставинами ( також рішення у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року та рішення у справі «Правєдная проти Росії» від 18 листопада 2004 року), а відновлення провадження через значний період часу шляхом поновлення строку на ординарне апеляційне оскарження. Правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, (як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито (пункти 19 та 20), таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків».
Таких причин заявником не наведено, а тому суддя дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку подачі заяв про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.
Слід зважити на те, що вирок щодо засудженого ОСОБА_2 ухвалено в 2015 році, вирок засудженим в апеляційному порядку не оскаржувався.
Із заявою про перегляд цього вироку за нововиявленими обставинами ОСОБА_2 звертався 20.10.2016 року, посилаючись як на нововиявлену обставину, що працівниками органу досудового розслідування чинився на нього тиск, з тим аби він визнав вину у вчиненні крадіжок, яких він не вчиняв. Ухвалою Славутського міськрайонного суду від 23.12.2016 року у його заяві про перегляд вироку від 23.06.2015 року йому було відмовлено.
В апеляційній скарзі від 02.01.2017 року на цю ухвалу суду ОСОБА_2 уже вказував, що судом першої інстанції при розгляді його заяви не було взято до уваги показів потерпілого ОСОБА_3 , які підтверджують відсутність його вини за одним епізодом злочину. Тобто це підтверджує, що достовірно про існування обставин на які вказує ОСОБА_2 як на нововиявлені йому стало відомо 02.01.2017 року.
Таким чином, відповідно до ст. 429, ст. 464 КПК України заява ОСОБА_2 від 17.01.2018 року про перегляд вироку суду за нововиявленими обставинами підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст.429, 464 КПК України, суд,-
ухвалив:
У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на перегляд вироку Славутського міськрайонного суду від 23.06.2015 року за нововиявленими обставинами відмовити.
Повернути ОСОБА_2 його заяву від 17.01.2018 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Славутського міськрайонного суду від 23.06.2015 року.
Суддя ОСОБА_1