23.01.2018 Справа №607/12889/16-ц
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі
головуючого судді Позняка В.М.,
з участю секретаря судового засідання Осів І.В., позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виділення частки житлового будинку внатурі та встановлення порядку користування земельною ділянкою, -
ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, просить виділити внатурі її 1/3 частку в житловому будинку по вул. Тісна, 13 в місті Тернополі а також встановити порядок користування земельною ділянкою під будинком.
ОСОБА_5 мотивовано тим, що вона разом із відповідачами має у власності по 1/3 частці житлового будинку. На даний час в неї виникла необхідність в виділі своєї частки щоб мати можливість повноцінно розпоряджатися нею.
Ухвалою суду від 05 грудня 2016 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду.
Ухвалою суду від 16 січня 2017 року призначено судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу та зупинено провадження по справі на час проведення експертиз.
Ухвалою суду від 30 травня 2017 року відновлено провадження по справі, а ухвалою від 03 липня 2017 року призначено додаткову судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизи, провадження по справі зупинено на час проведення експертиз та відновлено 01 грудня 2017 року після надходження на адресу суду матеріалів справи із висновками за результатами проведених судових експертиз.
В судовому засіданні ОСОБА_1 позов підтримала з підстав, викладених в ньому, пояснила, що вона з відповідачами володіє по 1/3 частці житлового будинку по вул. Тісна, 13 в місті Тернополі. Неодноразово зверталася до ОСОБА_2, ОСОБА_3 із пропозиціями поділити будинок, однак, згоди із цього приводу так і не досягнуто. Між попередніми власниками склався порядок користування житловим будинком та земельною ділянкою таким чином, що кожен користується ізольованою частиною житлового будинку та має свій вхід. Однак, при такому порядку користування її частка є меншою від 1/3. Просить виділити частку судовим рішенням відповідно до варіанту, запропонованому в висновку за результатами проведеної додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 18.09.2017 року №712/17-22, оскільки такий варіант є найбільш наближений до розміру її частки в житловому будинку. Щодо поділу земельної ділянки, то просить встановити порядок користування земельною ділянкою у відповідності до варіанту №1 запропонованого у висновку експерта за результатами проведення додаткової судової земельно-технічної експертизи від 24.11.2017 року №713/17-22.
Відповідач ОСОБА_2 зазначив, що на даний час всі троє співвласників житлового будинку користуються частиною житлового будинку відповідно до порядку користування, який склався між попередніми власниками, вони мають відокремлені входи, а тому немає необхідності проводити перерозподіл житлового будинку. Власником частини будинку якою він користується, була його бабуся ОСОБА_6 яка померла, та він після її смерті прийняв спадщину, проживав у вказаній частині будинку на момент смерті і по даний час. Крім того зазначив, що на частині земельної ділянки, яка закріплена за будинком на даний час збудований новий будинок, який в 2017 році був узаконений його братом із його дозволу.
Відповідач ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні пояснив, що на даний час порядок користування будинком сторонами визначений, а тому вважає, що будинок слід поділити відповідно до фактичного користування. Крім того він згоден виплатити ОСОБА_1 компенсацію в розмірі, на який зменшується її частка при виділі відповідно до варіанту, запропонованого у висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 03.04.2017 року №87/17-22.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_7 в судовому засіданні повідомив, що ним проводилася експертиза відповідно до вимог чинного законодавства, та запропоновані варіанти розподілу житлового будинку відповідно по фактичному користуванню, при якому частка позивачки на 231/1000 менша від належної частки та за результатами додаткової експертизи запропоновано варіант, при якому частка позивачки буде на 132/1000 меншою від належної частки, проте такий варіант потребує переобладнання - влаштування дверного прорізу та замурування дверного прорізу. При цьому позивачці передається приміщення позначене в плані літерою 2-5 площею 5 кв.м., яким користується ОСОБА_3 та який влаштував там котельню, однак, відповідно до вимог ДБН в такому приміщенні заборонено облаштовувати котельню, оскільки відсутні вікна. При цьому експертом враховувалися всі будівлі, споруди, добудови, які на момент проведення експертизи були узаконені. На момент проведення експертизи в нього були відсутні відомості про узаконення будинку ОСОБА_8, а тому при виборі варіантів розподілу вказаний будинок враховувався як самочинно збудована будівля.
Допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_9 пояснив, що ним проводилася судова земельно-технічна експертиза щодо можливих варіантів розподілу земельної ділянки біля будинку по вул. Тісна, 13 в місті Тернополі та запропоновано варіанти розподілу земельної ділянки пропорційно права власності на будинок. При обмірі земельної ділянки встановлено, що її площа становить 0,1099 га. В додатковій експертизі визначено варіанти розподілу, проте такі варіанти потребують укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 договору сервітуту. На момент проведення експертизи в нього були відсутні відомості про узаконення будинку ОСОБА_8 а тому при розробленні варіантів розподілу вказана будівля бралася експертом до уваги як самочинно збудована.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є власником 1/3 частини житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами №13 по вул. Тісній в місті Тернополі на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори 12 жовтня 2005 року.
ОСОБА_10 є власником 1/3 частини житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами №13 по вул. Тісній в місті Тернополі на підставі свідоцтва про право на спадщину виданого державним нотаріусом Першої тернопільської державної нотаріальної контори 17 квітня 2015 року, що видно із витягу із державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
ОСОБА_2 прийняв спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_6, яка померла 27 грудня 2002 року, актовий запис про смерть №1772, та якій належала 1/3 частина будинковолодіння, що видно із технічного паспорту на будинок, оскільки вступив в управління спадковим майном, на момент смерті проживав із спадкодавцем спірному будинковолодінні, та на даний час зареєстрований та проживає у вказаному будинку, однак свідоцтва про право на спадщину в нотаріальній конторі не оформив.
Як видно із технічного паспорта на садибний житловий будинок по вул. Тісна, 13 у місті Тернополі від 01.02.2005 року та копії довідки ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 24.03.2015 року, висновку за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи від 03.04.2017 року №87/17-22, станом на день проведення обстеження експертом, розташовані житловий будинок «А» площею 113,4 кв.м. частина прибудови «а», сходи, сходи, гараж «Д», сарай «Г» підвал «пд.», огорожа «1».
Крім того, на земельній ділянці розміщені самовільно збудовані сарай «Е» та гараж «В».
Також, як видно із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 30.08.2017 року ОСОБА_8 набув право власності на житловий будинок по вул. Тісна 13в із складовими - літня кухня, огорожа, ворота та хвіртка, який, як стверджують позивачка та відповідачі, знаходиться на земельній ділянці, яка закріплена за будинком, та це є узаконена самочинна будівля яка побудована на земельній ділянці зі сторони частини житлового будинку, якою користується ОСОБА_2 з його дозволу.
Сторони визнають, що на даний час склався фактичний порядок користування житловим будинком, відповідно до якого кожна із частин має окремий вхід та окремі комунікації, та відповідно до якого ОСОБА_1 використовує кухню 3-1 площею 6,5 кв.м., житлової кімнати №3-2 площею 9-5 кв.м., житлової кімнати 3-3 площею 16,5 кв.м., ОСОБА_10 використовує коридор 2-1 площею 3,2 кв.м., паливної 2-2 площею 5 кв.м., кухня 2-3 площею 8 кв.м., житлова кімната 2-4 площею 10,6 кв.м., житлова кімната 2-5 площею 17,3 кв.м., гараж Д, сарай Г, підвал, а ОСОБА_2 використовує кухню 1-1 площею 7,6 кв.м., житлову кімнату 1-2 площею 12,5 кв.м., житлову кімнату 1-3 площею 16,7 кв.м.
Відповідно до висновку експерта за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи від 27.04.2017 року №88/17-22, згідно технічного паспорта на житловий будинок по вул. Тісній,13 в місті Тернополі площа домоволодіння становить 0,1098 кв.м., станом на день дослідження площа земельної ділянки становить 0,1099 кв.м., при цьому на а.с. 8 знаходиться рішення виконкому Тернопільської міської ради, відповідно до п. 3 якого за будинок оволодінням закріплено земельну ділянку розміром 600 кв.м. по 300 кв.м. кожному.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.
Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.
Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.
Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.
На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників.
У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.
Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України).
Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183).
Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) жилого будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності.
Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.
Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі. Під неспівмірною шкодою господарського призначення слід розуміти суттєве погіршення технічного стану жилого будинку, перетворення в результаті переобладнання жилих приміщень у нежитлові, надання в рахунок частки приміщень, які не можуть бути використані як житлові через невеликий розмір площі або через неможливість їх використання (відсутність денного світла тощо).
У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 03 квітня 2013 року у справі № 6-12цс13.
Тому, враховуючи, що позивачці належить на праві власності 1/3 частина житлового будинку по вул. Тісна, 13 в місті Тернополі, між співвласниками склався порядок користування вказаним житловим будинком однак не досягнуто згоди щодо виділу частки позивачки зі спільної часткової власності, суд вважає за можливе виділити ОСОБА_1 ту частину будинку, якою вона користується - приміщення кухні 3-1 площею 6,5 кв.м., житлової кімнати №3-2 площею 9-5 кв.м., житлової кімнати 3-3 площею 16,5 кв.м. сходи, 1/3 огорожі, а також приміщення паливної 2-2 площею 5 кв.м.
Саме такий варіант виділу, який запропонований в висновку за результатами проведеної додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 18.09.2017 року №712/17-22 найбільше відповідає інтересам співвласників та належним їм ідеальним часткам по 1/3 частки будинковолодіння, при цьому частка позивачки є меншою від її частки на 132/500, ОСОБА_1, після здійснення переобладнання, виділяється відокремлену частину будинку із самостійним входом.
Відповідно до вимог ст. 152 Житловго кодексу України, в редакції Закону N 191-VIII(191-19) від 12.02.2015, виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.
Оскільки при розподілі будинку, відповідно до висновків експерта, необхідно замурувати дверний проріз між приміщеннями 2-1 і 2-2 та влаштувати дверний проріз у стіні між приміщеннями 2-2 і 3-2, виконання вказаних робіт слід покласти на ОСОБА_1 На думку суду вказані переобладнання та перепланування не завдадуть неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі та не погіршать технічний стан будинку, оскільки вони є незначними та не передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування.
Доводи ОСОБА_3, що у приміщенні 2-2 знаходиться його котел, суд не приймає до уваги, оскілки, як пояснив експерт в судовому засіданні, так як вказане приміщення не має віконних отворів, а тому, відповідно до вимог ДБН, в ньому не може знаходитися котельня.
Також, у зв'язку із тим, що в результаті виділу ОСОБА_1 передається частина жилого будинку, яка є меншою від її частки на 132/500, з інших співвласників в її користь слід стягнути компенсацію в розмірі 51257 грн.
Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 цього Кодексу «Оформлення права на спадщину»).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові ВСУ у справі № 6-2962цс16 від 12 квітня 2017р
Тому, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 не оформив спадкових прав після смерті ОСОБА_6, однак прийняв спадщину оскільки вступив в управління спадковим майном, на даний час користується майном, про що він визнав в судовому засіданні, а тому зобов'язаний нести обов'язки із здійснення права власності.
Що стосується позовної вимоги про встановлення порядку користування земельною ділянкою, то суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 120 Земельного кодексу України, в редакції, яка діяла на день набуття права власності на частину житлового будинку, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Також, у відповідності до ч.1 ст. 377 ЦК України в редакції на момент набуття права власності на будинок позивача, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.
Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, на підставі якого позивач набула право власності на частку житлового будинку не визначено розмір земельної ділянки, яку вона набуває у зв'язку із набуттям права власності на частину будівлі.
Інших документів, які б підтверджували право власності чи користування земельною позивачем не надано та в матеріалах справи відсутні.
Також, як видно із витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, 30.08.2017 року на земельній ділянці, яка закріплена за спірним будинком, набув право власності на житловий будинок по вул. Тісна 13в ОСОБА_8, однак, до участі в справі в якості відповідача він не залучений та при проведенні судової земельно-технічної експертизи вказаний будинок експертами не враховувався.
Крім того, за відсутності клопотань позивача, не залучалася до участі в справі і Тернопільська міська рада, яка є розпорядником земель які відносяться до комунальної власності на території міста Тернополя.
Також, при обраному судом варіанті розподілу житлового будинку відповідно до варіанту запропонованим відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної експертизи від 18.09.2017 року №712/17-22, запропоновано тільки варіанти розподілу земельної ділянки, які передбачають укладення договору сервітуту із ОСОБА_3, однак останній категорично заперечив згоду на укладення такого договору.
Тому суд приходить до переконання, що в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України із відповідачів слід стягнути документально підтверджені витрати ОСОБА_1 по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам в розмірі по 966 грн. 05 коп. з кожного.
На підставі ст.ст. 355, 368, 370, 372 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 12, 81, 82, 133, 137, 141,258, 259, 264, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_5 задовольнити частково.
Виділити у власність ОСОБА_1 за рахунок її 1/3 частки у праві власності на житловий будинок №13 по вул. Тісна в місті Тернополі приміщення кухні 3-1 площею 6,5 кв.м., житлової кімнати №3-2 площею 9-5 кв.м., житлової кімнати 3-3 площею 16,5 кв.м., паливної 2-2 площею 5 кв.м., сходи, 1/3 огорожі.
Припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок №13 по вул. Тісна в місті Тернополі.
Решту будинковолодіння - коридор 2-1 площею 3,2 кв.м., кухня 2-3 площею 8 кв.м., житлова кімната 2-4 площею 10,6 кв.м., житлова кімната 2-5 площею 17,3 кв.м., гараж Д, сарай Г, підвал, 2/3 огорожі, кухня 1-1 площею 7,6 кв.м., житлова кімната 1-2 площею 12,5 кв.м., житлова кімната 1-3 площею 16,7 кв.м., сходи залишити в спільній частковій власності ОСОБА_2, ОСОБА_3 із розмірами часток по ? в кожного.
При розподілі домоволодіння ОСОБА_1 замурувати дверний проріз між приміщеннями 2-1 і 2-2 та влаштувати дверний проріз у стіні між приміщеннями 2-2 і 3-2 відповідно до висновків .
Для виконання переобладнання ОСОБА_2, ОСОБА_3 забезпечити ОСОБА_1 доступ до приміщення 2-2.
Стягнути із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 з кожного по 25628 (двадцять п'ять тисяч шістсот двадцять вісім) грн. 50 коп. компенсації зменшення її частки.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 з кожного по 966 (дев'ятсот шістдесят шість) грн. 05 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 01 лютого 2018 року.
Головуючий суддяОСОБА_5