Справа № 675/1302/17
Провадження № 2/675/577/2017
"21" грудня 2017 р. м.Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого судді Демчука П. В., за участю секретаря судового засідання Григор'євої О. С.,
позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Агрос-Віста» про витребування земельних ділянок з чужого володіння,
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства «Агрос-Віста» про витребування земельних ділянок загальною площею 1,6973 га та 0,2647 га, розташованих на території Щуровецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, що належить на праві приватної власності згідно кадастрових номерів 6822189200:06:003:0071, 6822189200:06:007:0852 від 29 січня 2017 року, зареєстрованих у Спадковому реєстрі в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №46576602 та повернення їх позивачу. Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що на підставі державних актів на право власності на землю, виданих управлінням Держкомзему в Ізяславському районі Хмельницької області 24.04.2009 року, які зареєстровані в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, його матір ОСОБА_3 одержала в приватну власність земельні ділянки загальною площею в кількості 0,5294 га та 3,3946 га із земель Щурівецької сільської ради. Зазначає, що згідно із договорами оренди землі, за №№ 411 та 412 від «20» травня 2009 року, зареєстрованими 31 травня 2010 року за № 041075400282, дві земельні ділянки були передані ОСОБА_3 в оренду відповідачу ТОВ CГП «Агрос - Віста» с. Сахнівці Ізяславський район Хмельницької області. ОСОБА_3 померла 07 липня 2016 року. Після її смерті позивач прийняв спадщину на вказані земельні ділянки та став новим власником спадкового майна. Як новий власник земельних ділянок позивач звертався до відповідача про виділення йому таких земельних ділянок, однак останній відмовив йому з покликанням, що перехід права власності не є підставою для зміни умов або розірвання укладеного договору. На думку позивача, з врахуванням того, що він є новим власником орендованих земельних ділянок, він вправі вимагати їх повернення, в тому числі, у разі відсутності доброї волі орендаря в судовому порядку, шляхом витребування з чужого володіння.
У судовому засіданні ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просить позов задовольнити.
Представник відповідача позов заперечив у повному обсязі. В обгрунтування заперечень пояснив суду, що відповідач як орендар, належно виконував свої обов'язки по даних договорах оренди землі, про що свідчить зокрема регулярна та своєчасна виплата орендної плати, яку систематично та в повному обсязі отримувала включно до 2016 року ОСОБА_3. Представник відповідача звернув увагу суду на те, що позивач не врахував норму Закону України «Про оренду землі», а саме п. 4 ст. 32 про те, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди. Вказав на ст.ст. 770, 1218 ЦК України, якими встановлено, що в разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця, а також, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, шо належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Вважає, що позивач як спадкоємець набув усіх прав і обов'язків щодо укладених договорів оренди земельних ділянок, а відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Положеннями ч. 1ст. 3 ЦПК України регламентовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилом ч. 1 ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до частини третьої статті 10 та частини першої статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частиною першою статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч.ч. 1-4, ч. 6 ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, обравши відповідний спосіб захисту (ст.16 ЦК України).
Судом встановлено, що на підставі Державних актів на право власності на землю ЯЖ №953540, ЯЖ 961064, виданих управлінням Держкомзему в Ізяславському районі Хмельницької області 24.04.2009 року, ОСОБА_3 одержала в приватну власність земельні ділянки загальною площею 0, 2647 га та 1,6973 га із земель Щуровецької сільської ради.
Згідно із договорами оренди землі, за №№ 411 та 412 від 20 травня 2009 року дві земельні ділянки загальною площею 0, 2647 га та 1,6973 га із земель Щуровецької сільської ради були передані ОСОБА_3 в оренду відповідачу ТОВ СГП «Агрос - Віста» с. Сахнівці Ізяславський район Хмельницької області.
Суд бере до уваги, що згідно п. 40 Типових договорів оренди землі за №№ 413 та 414 від «20» травня 2009 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем.
Встановлено, що 07 липня 2016 року ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-БВ № 280750, виданим виконавчим комітетом Щуровецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 прийняв спадщину 29.01.2017 р. за реєстровим № 184, а саме земельні ділянки 1,6973 га та 0,2647 га.
Відповідно до Витягів про реєстрацію в Спадковому реєстрі №46576601 від 29.01.2017 p., № 46576602 від 29.01.2017 р., Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29.01.2017 р., договорів оренди землі за № 411, № 412, ОСОБА_1 став новим власником спадкового майна: земельної ділянки загальною площею 1.6973 га з кадастровим номером 6822189200:06:003:0071, ділянки 0,2647 га з кадастровим номером 6822189200:06:007:0852, які розташовані на території Щуровецької сільської ради Ізяславського району Хмельницької області з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
У ході розгляду встановлено, що 15.09.2016 року, позивач із письмовою заявою звернувся до відповідача про виділення двох земельних ділянок згідно державних актів № 961065 площею 1.6973 га та № 953539 площею 0,2647 га, які знаходяться в оренді так як, сам бажає самостійно використовувати земельні ділянки в своїх потребах, вирощувати сільськогосподарську продукцію, пшеницю, кукурудзу, картоплю та овочі після переоформлення спадкової справи.
На таку заяву ТОВ СГП «Агрос - Віста» надало відповідь, що у відповідності до умов зазначених договорів оренди, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для зміни умов або розірвання договору.
Вирішуючи спір по суті заявлених вимог суд врахував також наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про оренду землі» орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи, а ст. 5 даного Закону вказує, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.
В листі Державного комітету України із земельних ресурсів від 01.03.2010 року, №5110/21/13-10 зазначено, що підстави припинення договору оренди землі визначені ст. 31 Закону України «Про оренду землі», серед яких є: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених устатті 7 Закону України «Про оренду землі», від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства). Договір оренди землі може припинятися також в інших випадках, передбачених законом.
Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої у найм, передбачено загальними положеннями про найм Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 770 Цивільного кодексу Україниу разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Як слідує зі статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.
Частиною 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» визначено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.
Так, у самому договорі оренди землі може бути передбачено як підставу для припинення договору оренди землісмерть фізичної особиорендодавця.
Таким чином, смерть фізичної особи - орендодавця за загальним правилом не є підставою для припинення договору, оскільки разом із правом власності на земельну ділянку до його спадкоємців переходять права та обовязки за договором оренди, якщо інше прямо не передбачено в самому договорі.
Вище наведене свідчить про те, що ОСОБА_1, отримавши у спадок земельні ділянки, які належали ОСОБА_3, отримав всі права та обов'язки по даних земельних ділянках, які мала остання.
Слід врахувати, що строк дії договорів оренди землі за №№411, 412 від 20 травня 2009 року 10 років, обумовлено зміни умов договору і припинення його дії, в тому числі, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи - орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (п.40).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з п. ч. 1ст. 208 ЦК України правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 ЦК України належить вчиняти у письмовій формі.
Крім того, обов'язкова письмова форма такого договору встановлена ст. 14 Закону України «Про оренду землі».
Правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.
Згідно положень ч. 2ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. Таким чином договори оренди земельних ділянок, укладені між спадкодавцем позивача як орендодавцем та відповідачем як орендарем не припинили свою дію.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі регулюютьсяЗемельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно ч. 4 ст. 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов.
Згідно зі ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред'явлення позову про розірвання договору.
Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено чи розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та і інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Позивач не звертався до суду із позовом про розірвання вказаних договорів оренди, тобто визнавав, що відповідач не порушував договору зі свого боку.
Оскільки, відповідач виконував взяті на себе зобов'язання за укладеними договорами оренди землі від 20.05.2009 року щодо їх цільових призначень та інших умов договору, та відповідач не порушив свої зобов'язання до закінчення терміну дії договору, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 526, 770, 1218 ЦК України, ст.ст. ст. ст.4,5, 10, 76-82, 89, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Хмельницької області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя П. В. Демчук