30.01.2018 Справа №607/1460/18
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючого судді Позняк В.М., присяжних ОСОБА_1, ОСОБА_2,
за участі секретаря судового засідання Осів І.В., прокурора Галаса Н.В., представника психіатричного закладу, лікаря психіатра ОСОБА_3, особи, щодо якої розглядається питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_4, його законного представника ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за заявою представника Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні ОСОБА_3 про госпіталізацію ОСОБА_4 у примусовому порядку, -
Заявник - представник Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні (далі - ТОККПНЛ) ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про проведення в примусовому порядку госпіталізації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, до психіатричного закладу.
В обґрунтування вимог посилається на те, що є достатні підстави для госпіталізації, передбачені законом.
В судовому засіданні представник Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні ОСОБА_3 заяву підтримала і пояснила, що гр. ОСОБА_4 страждає на важку розумову відсталість, внаслідок чого не може дати усвідомлену згоду на госпіталізацію в психіатричний стаціонар.
Прокурор заяву про госпіталізацію гр. ОСОБА_4 у примусовому порядку в Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню без його згоди підтримав, висловивши думку про доцільність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку.
ОСОБА_4 та його законний представник ОСОБА_5 заяву представника Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні ОСОБА_3 підтримали.
Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив.
Громадянин ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, поступив в Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню 27.01.2018 року, вперше в цьому році, по направленні АПВ в супроводі матері з діагнозом: Важка розумова відсталість.
Висновком комісії лікарів-психіатрів Тернопільської ОККПНЛ встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, старший із двох дітей. Психопатологічна спадковість обтяжена - мати лікувалася в 4-му та 5-му психіатричних відділеннях. Із раннього дитинства відставав від ровесників в психомоторному розвитку. Із трьох років знаходиться на обліку в психіатра, неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні в ТОККПНЛ. Дане поступлення пов'язане із порушенням психічного стану: проявляє небезпечні дії до оточуючих (проявляє агресію до матері, не спить вночі, чує голоси, які наказують йому битися, втікає з дому, відмовляється від їжі).
На час огляду: Дезорієнтований в часі, просторі. Доступний формальному мовному контакту, на поставлені запитання відповіді однослівні, після тривалої паузи, не по-суті. Мова невиразна, не завжди розуміє зміст простих запитань. Словниковий запас малий. Виказує розлади сприймання: «чую голос сатани», який кличе мене до себе, наказує мені щоб я бився...». Пам'ять знижена. Коло інтересів відсутнє, подіями навколо себе не цікавиться. Мислення наочно дійове. Емоційно нестійкий, різко схильний до афективних реакцій. Вольові та адаптаційні процеси ослаблені. Інтелектуально амнестична функція вкрай обмежена. Читати, писати, рахувати не вміє, вправо, вліво не знає, кольорів не знає. Прислів'я, приказки, метафори пояснити не може, підказки не використовує. Навиків самообслуговування дотримується частково з допомогою сторонніх. До власного стану критика відсутня.
Комісія прийшла до висновку, що пацієнт потребує стаціонарного обстеження та лікування без його усвідомленої згоди в зв'язку із наявністю у нього тяжкого психічного розладу, внаслідок чого не можливо отримати його усвідомлену згоду.
Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року, особа, яка страждає на психічний розлад може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди, якщо її обстеження або лікування можливе лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
Рішенням Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 1-1/2016, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення третього речення частини першої статті 13 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22 лютого 2000 року № 1489-ІП, з наступними змінами, у взаємозв'язку з положенням частини другої цієї статті стосовно госпіталізації особи, визнаної у встановленому законом порядку недієздатною, до психіатричного закладу на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра без судового контролю.
Відповідно до частини другої статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вказав такий порядок виконання цього рішення: до моменту законодавчого врегулювання питання забезпечення судового контролю за госпіталізацією до психіатричного закладу недієздатної особи на прохання або за згодою її опікуна за рішенням лікаря-психіатра така госпіталізація можлива лише за рішенням суду.
Закон України «Про психіатричну допомогу» виходить із презумпції психічного здоров'я особи і таких принципів надання психіатричної допомоги, як законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та необхідності й достатності заходів лікування з мінімальними соціально-правовими обмеженнями.
Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини-право на свободу, п."е" цієї статті дозволяє законне затримання психічно хворих як з метою їх ізоляції від суспільства, так і з метою покращення їх стану.
Так, у ст.5 Конвенції встановлено, які вимоги повинні бути дотримані, при затриманні особи, як душевнохворої, а саме: необхідно довести стан психічного розладу; розлад повинен бути таким і такої інтенсивності, щоб було виправданим поміщення особи до лікарні; знаходження в лікарні не може продовжуватися при припиненні такого розладу. Ці ж принципи повинні бути дотримані і при вирішенні питання про госпіталізацію особи в психіатричний заклад в примусовому порядку.
Надані суду пояснення лікаря-психіатра, суд вважає доказами по справі, які свідчать про його небезпеку для себе та оточуючих та його безпорадність та неможливість самостійно задовольняти свої життєві потреби, що підтверджують необхідність госпіталізації ОСОБА_4 до психіатричного закладу у примусовому порядку.
Аналізуючи в сукупності вищенаведені обставини, суд вважає, що слід помістити, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, без його усвідомленої згоди на стаціонарне лікування до Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 259, 263 268, 272, 273, 342, 352, 354, 430 ЦПК України, ст. ст. 14, 16 Закону України «Про психіатричну допомогу» від 22.02.2000 року, суд, -
Заяву лікаря-психіатра Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні ОСОБА_3 про госпіталізацію ОСОБА_4 до психіатричного закладу у примусовому порядку - задовольнити.
Госпіталізувати ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_4, у примусовому порядку в Тернопільську обласну комунальну клінічну психоневрологічну лікарню для надання відповідної психіатричної допомоги в умовах стаціонарного лікування.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Копію рішення суду вручити або надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до апеляційного суду Тернопільської області або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяОСОБА_6