30.01.2018 Київ К/9901/8558/18 804/14779/14
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року (Головуючий суддя - Верба І.О.)
та на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Прокопчук Т.С., судді - Божко Л.А. та Лукманова О.М.)
у справі № 804/14779/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал»»
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
У вересні 2014 року позивач звернувся в Дніпропетровський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал»» посилається на відсутність будь-яких порушень платником норм податкового законодавства та зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2013 року №0007392204, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 012 540 грн. та яке слугувало підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення від 19.05.2014 № 0004852204 було неузгодженим, оскільки оскаржувалось Товариством в судовому порядку.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 19 травня 2014 року № 0004852204.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанції зазначили, що позивач при заповненні рядку 21.3 декларації з податку на додану вартість за лютий 2014 року діяв правомірно та не повинен був відображати зі знаком «-» суму зменшення залишку від'ємного значення на підставі податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0007392204 через неузгодженість грошового зобов'язання.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач 08 червня 2015 року подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанції не надано належної правової оцінки тим обставинам, що позивачем не було враховано результатів попередньої перевірки та продовжувалось декларування залишку від'ємного значення у декларації з ПДВ, а також зазначає, що права та обов'язки як платника податків щодо використання спірної суми у наступних податкових періодах, так і податкового органу щодо зменшення даної суми в особовій картці платника податків витікають лише після набрання законної сили відповідними судовими рішеннями, що свідчить про завищення позивачем залишку від'ємного значення за лютий 2014 року на суму 1 383 429 грн.
20 липня 2015 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких останній зазначає про те, податкове повідомлення-рішення від 20.11.2013 року № 0007392204, що слугувало підставою для винесення оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення скасовано в судовому прядку, відповідне судове рішення набрало законної сили, а тому не може породжувати для позивача жодних правових наслідків.
24 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи контролюючим органом було проведено камеральну перевірку щодо декларування залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по податковій декларації з ПДВ за лютий 2014 року №9014309416 19.03.2014 ТОВ «Компанія з управління активами «Фінансовий капітал»» .
За результатами перевірки складено акт від 18 квітня 2014 року № 215/22-04/33718756 (а.с. 9-11).
Як вбачається з акта, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. 200.4 «б» статті 200 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) на суму 1 383 429 грн.
Такі висновки податкового органу ґрунтуються на акті перевірки позивача від 31.10.2013 № 1876/22-04/33718756 та прийнятому на його підставі податковому повідомленні-рішенні від 20.11.2013 №0007392204.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України в редакції, чинній на момент їх виникнення.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються статтею 200 ПК України.
Так, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що зазначені вище висновки акта перевірки від 18.04.2014 № 215/22-04/33718756 про порушення позивачем норм податкового законодавства, ґрунтуються виключно на висновках попереднього акта перевірки платника від 31.10.2013 № 1876/22-04/33718756 та прийнятого на його підставі податкового повідомлення-рішення від 20.11.2013 № 0007390004.
Зазначене податкове повідомлення-рішення відповідача, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного у даній справі податкового повідомлення-рішення було оскаржене платником та скасоване в судовому порядку. Відповідне судове рішення набрало законної сили.
Так, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.01.2014 у справі № 804/16587/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2015, визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 20.11.2013 року № 0007392204.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
З огляду на вищевикладене, а також враховуючи обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідача, оскільки відпали обставини, що слугували підставами для його прийняття.
Всупереч приписів частини другої ст. 71 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017р.) і яка кореспондує зі статтею 77 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2017), відповідач не надав належних та беззаперечних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Частиною 1 статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14 травня 2015 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. А. Гончарова
Судді І. Я. Олендер
Р. Ф. Ханова