30.01.2018
м. Київ
справа № 405/10324/14-а
провадження № К/9901/5176/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Бучик А.Ю., Мороз Л.Л.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (судді: Щербак А.А., Баранник Н.П., Малиш Я.В.) від 16 червня 2015 року у справі № 405/10324/14-а за позовом ОСОБА_1 до Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради щодо повернення йому заяви про надання будівельного паспорта на забудову земельної ділянки та зобов'язати видати відповідний паспорт.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що повернення відповідачем пакета документів для видачі будівельного паспорта з підстав невідповідності цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації не відповідає пункту 2.4 Порядку видачі будівельного паспорта земельної ділянки.
Постановою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2015 року у справі №405/10324/14-а (суддя Шевченко І.М.) позов задоволено. Визнано протиправними дії Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради по поверненню заяви ОСОБА_1 від 19 вересня 2014 року про надання будівельного паспорта на забудову земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 з підстав невідповідності цільового призначення земельної ділянки містобудівній документації. Зобов'язано Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради надати ОСОБА_1 будівельний паспорт на забудову земельної ділянки розміром 1000,00 кв.м., кадастровий номер НОМЕР_2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач як власник придбаної на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,10 га, яка розташована на території АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), 19 вересня 2014 року звернувся із заявою та відповідними документами до Управління містобудування та архітектури Кіровоградської міської ради про надання йому будівельного паспорта на забудову.
Листом від 01 жовтня 2014 року № 2785 відповідач з посиланням на статтю 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" повідомив позивача про неможливість ним реалізувати право на забудову на відведеній земельній ділянці у зв'язку із невідповідністю її цільового призначення містобудівній документації. Разом з листом позивачу були повернені його заява про видачу будівельного паспорта та додані до неї документи.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність наданої відповіді позивачу, оскільки відомості про розташування земельної ділянки позивача в рекреаційній зоні активного відпочинку до Державного земельного кадастру не внесені. В свою чергу, містобудівна документація "План зонування території міста Кіровограда", яка розроблена на основі Проекту внесення змін до генерального плану м. Кіровограда, затверджена рішенням Кіровоградської міської ради від 17 вересня 2013 року № 2456 з порушенням статей 17, 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2015 року скасовано. В задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, яким встановлено аналогічні обставини справи, виходив з того, що оскільки відповідно до плану зонування міста Кіровограда земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 має бажання проводити будівництво, знаходиться в рекреаційній зоні активного відпочинку, відповідач правомірно повернув йому пакет документів.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить рішення цього суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
При цьому скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції прийнято протилежне рішення до встановлених обставин у справі, оскільки висновки про правомірне повернення пакету документів щодо надання будівельного паспорта з підстав знаходження земельної ділянки, яка належить йому на праві власності, у рекреаційній зоні відпочинку, зроблено лише на підставі мотивувальних доводів апеляційної скарги без підтвердження відповідними доказами.
У зв'язку із відсутністю клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, ця справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними, з огляду на таке.
Згідно із частиною четвертою статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Відповідно до частини першої статті 27 Закону № 3038-VI забудова присадибних, дачних і садових земельних ділянок може здійснюватися на підставі будівельного паспорта забудови земельної ділянки (далі - будівельний паспорт). Будівельний паспорт визначає комплекс містобудівних та архітектурних вимог до розміщення і будівництва індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку не вище двох поверхів (без урахування мансардного поверху) з площею до 300 квадратних метрів, господарських будівель і споруд, гаражів, елементів благоустрою та озеленення земельної ділянки. Будівельний паспорт складається з текстових та графічних матеріалів. За наявності плану зонування території розроблення будівельного паспорта здійснюється на його підставі.
Частинами третьою, четвертою статті 27 Закону № 3038-VI передбачено, що надання будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідної заяви та пакета документів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Порядок видачі та форма будівельного паспорта визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
У відповідності до п. 2.1 Порядку видачі будівельного паспорта забудови земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05 липня 2011 року № 103 (далі - Порядок № 103), видача будівельного паспорта здійснюється уповноваженим органом містобудування та архітектури безпосередньо, через центри надання адміністративних послуг та/або через Єдиний державний портал адміністративних послуг. Будівельний паспорт надається уповноваженим органом містобудування та архітектури на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня надходження пакета документів, до якого входять: заява на видачу будівельного паспорта зі згодою замовника на обробку персональних даних за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; засвідчена в установленому порядку копія документа, що засвідчує право власності або користування земельною ділянкою, або договір суперфіцію; ескізні наміри забудови (місце розташування будівель та споруд на земельній ділянці, відстані до меж сусідніх земельних ділянок та розташованих на них об'єктів, інженерних мереж і споруд, фасади та плани поверхів об'єктів із зазначенням габаритних розмірів, перелік систем інженерного забезпечення, у тому числі автономного, що плануються до застосування, тощо); проект будівництва (за наявності); засвідчена в установленому порядку згода співвласників земельної ділянки (житлового будинку) на забудову.
Пунктом 2.4 Порядку № 103 передбачено, що пакет документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього повертається уповноваженим органом містобудування та архітектури замовнику з таких підстав: неподання повного пакета документів, визначених пунктом 2.1 або 2.2 цього розділу; невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Повернення пакета документів для видачі будівельного паспорта або внесення змін до нього здійснюється з відповідним обґрунтуванням уповноваженим органом містобудування та архітектури у строк, який не перевищує строк його надання (пункт 2.5 Порядку № 103).
Таким чином, видача будівельного паспорта здійснюється, зокрема уповноваженим органом містобудування та архітектури, протягом десяти робочих днів з дня надходження відповідного пакета документів. В свою чергу, неподання повного пакета документів, про які зазначено вище, або невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, є підставою для повернення пакету документів уповноваженим органом з відповідним обґрунтуванням.
Предметом спору у справі, що переглядається, є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо повернення позивачу поданої заяви про видачу будівельного паспорта разом із пакетом документів з урахуванням наданих обґрунтувань щодо такого повернення.
Як зазначено вище, відповідачем повернуто пакет документів щодо видачі позивачу будівельного паспорту з підстав невідповідності цільового призначення його земельної ділянки містобудівній документації, оскільки спірна територія визначена як рекреаційна зона активного відпочинку.
Таким чином, встановленню у даній справі підлягають обставини щодо відповідності цільового призначення земельної ділянки позивача, затвердженій містобудівній документації.
Разом з тим, суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, мотивував своє рішення тим, що розроблення містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда", яка затверджена рішенням Кіровоградської міської ради від 17 вересня 2013 року № 2456, здійснювалось на основі "Проекту внесення змін до генерального плану міста Кіровограда", який на час розгляду справи не затверджений. Тобто, фактично суд вдався до оцінки законності самої містобудівної документації, а не відповідності їй цільового призначення земельної ділянки позивача. При цьому, відповідних документів не витребував і не перевірив.
В свою чергу, висновки суду апеляційної інстанції про те, що планом зонування міста Кіровограда земельна ділянка, на якій ОСОБА_1 має бажання проводити будівництво, знаходиться в рекреаційній зоні активного відпочинку, не підтверджені належними доказами, оскільки наявне у матеріалах справи рішення міської ради від 17 вересня 2013 року № 2456 Про затвердження містобудівної документації "План зонування території міста Кіровограда" без підпису та ксерокопія викопіювання із плану зонування міста Кіровограда не містять достовірних даних на підставі встановлених координат поворотних кутів земельної ділянки позивача та рекреаційної зони, на підставі яких підтверджувалося б співпадіння цих двох об'єктів.
Відповідно до частини другої статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суди попередніх інстанцій, допустили порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, оскільки встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, що у відповідності до пункту 3 частини другої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача надати позивачу будівельний паспорт, слід зазначити таке.
Згідно із пунктом 1.3. Порядку №103 параметри забудови визначаються з урахуванням державних будівельних норм ДБН В.2.2-15-2005 "Житлові будинки. Основні положення", ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
В силу пункту 2.4 Порядку №103 при вирішенні питання про видачу будівельного паспорту, крім відповідності намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації, перевірці підлягає ще і відповідність намірів вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил.
Водночас, суд першої інстанції, зобов'язавши відповідача надати будівельний паспорт, не перевірив чи відповідають наміри позивача як забудовника вказаним вимогам і чи здійснював відповідач перевірку отриманих документів за цим критерієм.
Отже, задоволення позовних вимог у відповідній частині судом першої інстанції без встановлення наведених обставин на підставі належних доказів є помилковим.
За таких обставин, відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України є підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду на підставі допустимих доказів потрібно встановити, чи накладаються межі земельної ділянки позивача щодо забудови якої він звернувся із заявою про отримання будівельного паспорта, із межами рекреаційної зони активного відпочинку згідно із містобудівною документацією, чи затверджена ця містобудівна документація, зокрема, план зонування міста, у встановлений законом спосіб, а також, чи здійснювалась відповідачем при поверненні пакету документів перевірка відповідності намірів забудови земельної ділянки детальним планам територій, планувальним рішенням проектів садівницьких та дачних товариств, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.
Крім того, встановленню підлягають обставини щодо чинності містобудівної документації якій суперечать наміри забудови позивача на час виникнення права власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_3) із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 червня 2015 року та постанову Ленінського районного суду м. Кіровограда від 07 квітня 2015 року у справі № 405/10324/14-а скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий М.М.Гімон
Судді А.Ю.Бучик
Л.Л.Мороз