31 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/1369/17
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Хом'якова В.В. Час і місце ухвалення: 10:43, м.Херсон Дата складання повного тексту: 20.11.2017р.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого -судді Романішина В.Л.,
суддів Градовського Ю.М., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Спортсервіс і К» до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У вересні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Спортсервіс і К» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 травня 2017 року №0013721201, яким позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 31 329,20 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 313292 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 16.11.2017р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 19 травня 2017 року №0013721201.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, Головне управління ДФС у Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Спортсервіс і К» залишити без задоволення.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам податкового органу, що незалежно від того, з яких причин платником податку не було своєчасно погашено узгоджену суму грошового зобов'язання, такий платник після фактичного погашення боргу повинен сплатити суму штрафу у розмірі, який залежить від терміну прострочення.
Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Спортсервіс і К» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що ним своєчасно перераховано грошові кошти на електронний рахунок та товариство мало необхідну суму для сплати задекларованого податкового зобов'язання, а тому нарахування штрафних санкцій є неправомірним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.2 ч.1 ст.311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Предметом спору є податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Херсонській області від 19 травня 2017 року №0013721201, яким, відповідно до п.126.1 ст.126 ПК України, позивачу нараховано штрафні санкції в сумі 31 329,20 грн. за затримку сплати грошового зобов'язання в сумі 313292 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту від 25.04.2017р. №767/21-22-12-01/24752408 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати податків до бюджету товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Спортсервіс і К» (код 24752408) за липень 2015 року», яким зафіксовано порушення товариством термінів сплати визначеного контролюючим органом грошового зобов'язання з податку на додану вартість, визначених п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України. Зокрема, зазначено, що при граничному строку сплати грошових зобов'язань по податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2015 року №9174835455 від 19.08.2015р. - 30.08.2015р., підприємством фактично їх сплачено 09.09.2015р. (300 000 грн.) та 14.09.2015р. (13 292 грн.), тобто із затримкою на 6 та 14 календарних днів відповідно.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Спортсервіс і К» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19 травня 2017 року №0013721201, дійшов висновку, що позивач вчинив всі необхідні дії для сплати грошового зобов'язання. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання відповідача на те що у зв'язку із змінами до п. 200-1.2 ст. 200-1 ПК України з 03 серпня 2015 року у сільськогосподарського підприємства, яке обрало спеціальний режим оподаткування в системі електронного адміністрування ПДВ, має бути відкрито два рахунки: основний та додатковий, на основний рахунок за заявою підприємства перераховуються кошти до бюджету для погашення податкового боргу за несільськогосподарською діяльністю, додатковий рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки підприємств, зокрема зараховуються кошти з поточного рахунку в сумі, достатній для реєстрації податкових накладних, зазначивши, що відносини зі сплати ПДВ відбулись до такої зміни законодавства. Позивач мав необхідну суму на електронному рахунку для сплати задекларованого податкового зобов'язання і з відкриттям додаткового електронного рахунку у позивача не виникало зобов'язання вдруге перерахувати необхідну суму ще й на додатковий електронний рахунок.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до п.п.14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Згідно п.109.1 ст.109 ПК України правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платника податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або не належного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Тобто, правопорушенням, за яке на платника податків може бути накладено штрафні санкції, є винне діяння такого платника податків.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами пункту 126.1 статті 126 ПК, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу. Зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Таким чином, за несплату платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавець для такого платника передбачив негативні наслідки у вигляді штрафних санкцій. При цьому, специфіка штрафної санкції, передбаченої вищезазначеним підпунктом, полягає в тому, що вона нараховується органом державної податкової служби на погашену суму податкового боргу залежно від кількості днів, наступних за останнім днем строку грошового зобов'язання.
З урахуванням вказаних вище положень Кодексу, дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 ПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, при перевірці було використано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2015 року № 9174835455 від 19.08.2015 (скорочена).
Для сільськогосподарського виробництва, яким являється позивач, в 2015 році була передбачена пільга з ПДВ, яка полягала у можливості сільгоспвиробникам не сплачувати ПДВ з діяльності у сфері постачання сільськогосподарських товарів/послуг до бюджету, а використовувати його на власні, спеціально окреслені законодавцем цілі.
Згідно ст.200-1 ПК України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 Кодексу з урахуванням змін, внесених Законом України від 16 липня 2015 року № 643-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість», який набув чинності 29 липня 2015 року, платникам податку-сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу, в системі електронного адміністрування ПДВ до вже відкритих основних рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з 03 серпня 2015 року відкриваються додаткові рахунки, призначені для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських товаровиробників, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Судом першої інстанції встановлено, що оскільки позивач є сільськогосподарським підприємством, яке обрало спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Кодексу, в системі електронного адміністрування ПДВ до вже відкритого основного рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з 03 серпня 2015 року був автоматично відкритий додатковий рахунок, призначений для перерахування коштів на спеціальний рахунок сільськогосподарських товаровиробників, відкритий в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Тобто, з 03.08.2015р. позивач мав використовувати у системі електронного адміністрування два електронних рахунки: основний та додатковий.
ТОВ ВКФ «Спортсервіс і К» в декларації з ПДВ 0121 (Спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за липень 2015 року №9174835455 від 19.08.2015р. вказало суму ПДВ, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок, в розмірі 394506 грн. В декларації вказані реквізити спеціального рахунку.
При цьому, підприємством протягом липня 2015 року поповнено електронний рахунок на суму 537019,94 грн., що підтверджується витягом з електронного адміністрування ПДВ від 14.08.2015р. №14300219.
Відповідно до ст.40 Закону №643-VІІІ штрафні санкції та пеня, передбачені Податковим кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу.
Оскільки позивач своєчасно перерахував кошти по ПДВ на електронний спецрахунок, а подальші дії по перерахуванню податків вчиняють контролюючий орган та орган держказначейства, тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що внесення змін в законодавство (відкриття додаткового електронного рахунку), через що відбулось несвоєчасне перерахування податку на спецрахунок позивача як сільгосппідприємства, не повинно мати негативних наслідків у вигляді застосування штрафних санкцій до платника податку. На платника податку полягає відповідальність сплатити податки та збори, а не відповідальність за зарахування їх на відповідні рахунки. В даному випадку позивач сплатив ПДВ у межах строку, встановленого пунктом 57.1 статті 57 ПК України.
Більше того, колегією суддів встановлено, що ТОВ ВКФ «Спортсервіс і К» застосувало спеціальний режим ПДВ, тому, відповідно, грошові кошти, які перераховувались на електронний рахунок, в подальшому залишались 100% у розпорядженні підприємства, що, в свою чергу, спростовує результати перевірки, на підставі якої винесено спірне податкове повідомлення-рішення.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 31.01.2018р.
Головуючий суддя Романішин В.Л.
Судді Градовський Ю.М.
Крусян А.В.