13 грудня 2017 р.м.ОдесаСправа № 496/4271/16-а
Категорія: 14 Головуючий в 1 інстанції: Трушина О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
апелянта ОСОБА_1
представника апелянта ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 21 липня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, треті особи ОСОБА_4, служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, про скасування протоколу засідання опікунської ради при Великодальницькій сільській раді Біляївського району Одеської області № 6 від 12.09.2016 року, висновку виконавчого комітету № 453 від 13.09.2016 року та рішення № 132 від 13.09.2016 року про доцільність позбавлення батьківських прав, -
01 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Біляївського районного суду Одеської області з адміністративним позовом до виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, треті особи ОСОБА_4, служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області, в якому просив суд:
- скасувати протокол засідання опікунської ради при Великодальницькій сільській раді Біляївського району Одеської області № 6 від 12.09.2016 року;
- скасувати висновок виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області № 453 від 13.09.2016 року;
- скасувати рішення виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області № 132 від 13.09.2016 року про доцільність позбавлення батьківських прав позивача відносно його сина ОСОБА_6.
Постановою від 21 липня 2017 року Біляївський районний суд Одеської області відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1.
Не погоджуючись з постановою суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального права.
Так, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав правову оцінку фактам, які викладені в оскаржених документах, стосовно доцільності позбавлення апелянта батьківських прав.
Помилковими вважає апелянт і висновки суду першої інстанції про те, що оскаржені висновок та рішення виконавчого комітету носять рекомендаційний характер, а тому не порушують жодних прав апелянта.
Апелянт вважає помилковим застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин приписів Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування», якими не регулюються питання позбавлення батьківських прав. При цьому апелянт зазначає про те, що суд першої інстанції не надав правової оцінки доказам позивача таким, як відповідь служби у справах дітей Одеської обласної адміністрації від 12 листопада 2016 року, в якій зазначено, що відповідач, як орган опіки та піклування прийняв оскаржений висновок та рішення з перевищенням повноважень та не у спосіб передбачений законом.
Таким чином, апелянт зазначає, що оскаржені протокол, висновок та рішення прийняті не уповноваженим органом, оскільки за приписами Сімейного кодексу України та Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ № 866 від 24.09.2008 року, таким органом є служба у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах рад.
ОСОБА_4 26 вересня 2017 року надала пояснення на апеляційну скаргу, яку вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню оскільки доводи, які апелянт викладає у своїй скарзі безпідставні, а обставини щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 є предметом розгляду цивільної справи №520/12923/16-ц, яка розглядається у Київському районному суді м. Одеси. За таких обставин третя особа ОСОБА_4 вважає постанову Біляївського районного суду Одеської області від 21 липня 2017 року законною та обґрунтованою, і просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Виконавчий комітет Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області, служба у справах дітей Біляївської районної державної адміністрації Одеської області письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що 12 вересня 2016 року відбулося засідання опікунської ради, за результатами якого був складений протокол засідання №6 від 12.09.2016 відповідно до якого, опікунська рада вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно малолітнього сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 12-15).
13 вересня 2016 року складено висновок № 453 органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 (а.с.16). Цього ж дня виконком Великодальницької сільської ради рішенням № 132 вирішив вважати за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржені протокол, висновок та рішення органу опіки та піклування не порушують прав та інтересів позивача, оскільки носять рекомендаційний характер, відповідно до положень ч.1 ст. 11 Закону України від 13.01.2015 року «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування».
При цьому суд першої інстанції зазначив, що рішення виконавчого комітету №132 від 13.09.2016 року є дорадчим і не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов'язків у батьків щодо наявного спору, тому він не порушує права та обов'язків жодного з батьків.
За таких обставин суд першої інстанції не встановив правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга може бути задоволена частково.
Апеляційний суд встановив, що предметом спору в цій справі є
- правомірність протоколу засідання опікунської ради при Великодальницькій сільській раді Біляївського району Одеської області № 6 від 12.09.2016 року;
- правомірність висновку виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області № 453 від 13.09.2016 року;
- правомірність рішення виконавчого комітету Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області № 132 від 13.09.2016 року про доцільність позбавлення батьківських прав позивача відносно його сина ОСОБА_6.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходів з того, що зазначений спір підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства. Проте апеляційний суд не погоджується з такою позицією суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму;
7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації;
8) спори фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за виключенням спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю.
Частиною 3 ст. 17 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
2) що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства;
3) про накладення адміністративних стягнень;
4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Апеляційний суд зазначає, що оскаржені протокол, висновок та рішення є певними доказами у справі про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1, яка перебуває у провадженні Київського районного суду м. Одеси (а.с. 76).
Як адміністративний позов так і апеляційна скарга обґрунтовані тим, що оскаржені протокол, висновок та рішення прийняті неповноважними органами та без дослідження всіх обставин, які стосуються вирішення питання щодо позбавлення апелянта батьківських прав.
Проте надання правової оцінки, оскарженим в цій справі протоколу, висновку та рішенню, має відбуватись в рамках цивільної справи, в якій існує спір щодо батьківських прав апелянта (Постанова Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 року).
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що заявлений ОСОБА_1 позов, відповідно до ч.1 ст.15 ЦПК України, підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а не адміністративного.
Відповідно до ч.1 ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції допустив помилкове застосування норм процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України, апеляційна скарга має бути задоволена частково оскаржена постанова - скасована, а провадження у справі закрито.
Понесені апелянтом судові витрати відшкодуванню не підлягають внаслідок часткового задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 17, 69-71, п.1 ч.1 ст.157, ст.195, ст.196, п. 4 ч.1 ст.198, ч.1 ст.203, ст.ст. 206, 211, 212, ч.5 ст.254 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 21 липня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.
Роз'яснити особі, яка звернулась з позовом до суду, право на звернення до суду з позовом в порядку цивільного судочинства.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Головуючий: суддя С.Д.Домусчі
суддя М.П.Коваль
суддя О.О.Кравець