31 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12553/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О.І.,
суддів- Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання - Федчук М.Р.,
позивача - ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року у справі №161/14733/17 за позовом ОСОБА_2 до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-
суддя в 1-й інстанції - Гринь О.М.,
час ухвалення рішення - 23.11.2017 року, 16:11 год.,
місце ухвалення рішення - м. Луцьк,
дата складання повного тексту рішення - не зазначено,
Позивач - ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача - Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Волинської області, в якому просив визнати протиправними дії, які полягають у відмові в здійсненні перерахунку пенсії, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру призначеної йому пенсії згідно зі ст.37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції, чинній на день призначення пенсії), з урахуванням підвищення встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", якою встановлені нові розміри посадових окладів працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери, в розмірі 80 відсотків від суми заробітної плати, викладеної у інформаційній довідці Волинської митниці ДФС про заробітну плату.
Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що новий Закон України «Про державну службу» та інші нові закони і нормативно-правові акти не можуть скасувати норми пенсійного забезпечення, встановлені Законом України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року для державних службовців, які вийшли на пенсію до прийняття нового закону. Також є чинною норма статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року, що визначає розмір пенсії у відсотках (80%) при перерахунку пенсії колишнім державним службовцям, в редакції, що діяла на момент призначення пенсії. Відповідач безпідставно відмовив у здійсненні перерахунку пенсії позивачу у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючим державним службовцям. Також апелянт зазначив, що такі дії не ґрунтуються на конституційному принципі верховенства права. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Позивач (апелянт) - ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, подав відзив на апеляційну скаргу, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у його відсутності за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 перебуває на обліку в Луцькому об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Волинської області та отримує пенсію з 02 вересня 2004 року відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а з 19 листопада 2004 року - згідно з Законом України "Про державну службу".
У серпні 2017 року позивач звернувся в Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області з заявою про проведення перерахунку пенсії державному службовцю у зв'язку з підвищенням посадових окладів, додавши до заяви інформаційний лист Волинської митниці ДФС №549 від 12 травня 2017 року.
Листом №390/Л-01 від 01 вересня 2017 року Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Волинської області відмовило у задоволенні заяви позивача, оскільки відсутні правові підстави для проведення перерахунку пенсії. Відповідачем зазначено, що відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року, який набрав чинності з 01 травня 2016 року не передбачено проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям. Пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в якому відсутні спеціальні норми щодо перерахунку пенсії державних службовців.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для перерахунку пенсії позивачу на підставі статті 37-1 Закону України «Про державну службу», оскільки на час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни, які набрали чинності 01 січня 2015 року, в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку. 01 травня 2016 року набрав чинності новий Закон України «Про державну службу», згідно з яким положення Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців, яке здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Ст.37-1 Закону України "Про державну службу" (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) передбачала, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Відповідно до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року № 865 " Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії" (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року N 432-IV "Про внесення змін до Закону України "Про державну службу" заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу", визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання "заслужений", за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї Постанови.
Таким чином, законодавством, чинним станом на час призначення пенсії позивачу було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Разом з тим, законодавство, яке регулює зазначені правовідносини, змінилось.
Зокрема, Законом України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 01 січня 2015 року, внесено зміни до ст. 37-1 Закону України "Про державну службу" і викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України".
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", яка діє з 15 грудня 2015 року, було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 №865, а саме: виключено п.4, яким визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України "Про державну службу".
Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 регламентовано лише питання щодо упорядкування структури заробітної плати та її індексації працюючим державним службовцям і не передбачено ані можливості, ані механізму перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати.
Крім того, з 01 травня 2016 року набув чинності новий Закон України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VIII, згідно зі ст.90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Разом з тим, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не містить такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям.
При цьому, відповідно до пп. 1 п. 2 розділу ХІ вказаного Закону України від 10.12.2015 р. №889-VIII, Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 р. №3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.п.10 і 12 цього розділу, визнаний таким, що втратив чинність.
Чинне законодавство України не містить положень, які б дозволяли застосовувати нормативно-правові акти, які втратили чинність.
Таким чином, чинним законодавством України не визначено суб'єктивного права, як і не передбачено підстав, порядку реалізації, обов'язку органів Пенсійного фонду України щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу" у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючим державним службовцям.
Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача до Луцького об'єднаного управління Пенсійного фонду Волинської області із заявою про перерахунок пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято, як і не визначено такої умови для перерахунку призначених пенсії державним службовцям.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання протиправними дій (бездіяльності) управління Пенсійного фонду та проведення перерахунку призначеної пенсії, оскільки чинним законодавством України скасовано норму, яка передбачала право на перерахунок призначених пенсій державних службовців у зв'язку з підвищенням окладів, а Кабінетом Міністрів України не визначено умови та порядок проведення такого перерахунку.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку він отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням його права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справах №К/9901/1641/18, №К/9901/1748/18.
Така правова позиція відповідає практиці Європейського суд з прав людини.
Зокрема, у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" Суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
У рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року, Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.
Конституційний Суд України у п.2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
З огляду на те, що Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (яким скасовано саме право на перерахунок пенсій) є чинним і підлягає до виконання, Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційним такий не визнавався, тому висновок суду першої інстанції є правильним.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач - Луцьке об'єднане управління Пенсійного фонду Волинської області діяв у межах своїх повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України у сфері пенсійного забезпечення, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що у зв'язку зі зміною правового регулювання спірних правовідносин порушено статтю 22 Конституції України, оскільки ні Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону України «Про державну службу» викладено у новій редакції, ні стаття 90 Закону України «Про державну службу», не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.243, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 листопада 2017 року у справі №161/14733/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий- суддя О.І.Мікула
Судді: А.Р.Курилець
М.П.Кушнерик
Повне судове рішення складено 01 лютого 2018 року.