23 січня 2018 р.м.ОдесаСправа № 2-а-588/11
Категорія: 10.4.2 Головуючий в 1 інстанції: Тарасов А.В.
Час і місце ухвалення:12:34, м. Одеса
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.,
суддів - Лук'янчук О.В.,
- Ступакової І.Г.
при секретарі - Діденко К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2017 року (в частині залишення без розгляду заяви про зміну позовних вимог) у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 , житлової комісії військової частини НОМЕР_1 (правонаступник військової частини НОМЕР_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: начальник Одеського гарнізону, квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, житлова комісія Одеського гарнізону, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання неправомірними дій та визнання недійсним рішення; за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: військова частина НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , начальник Одеського гарнізону, квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси про визнання неправомірними дій та скасування рішення; за позовом житлової комісії Одеського гарнізону до військової частини НОМЕР_1 , житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: начальник Одеського гарнізону, квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , про визнання неправомірними дій та визнання недійсним рішення,
У вересні 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: військова частина НОМЕР_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , начальник Одеського гарнізону, квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеси про:
- визнання протиправними дії житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування щодо прийняття рішення відносно постановки на квартирний облік ОСОБА_3 та ОСОБА_2
- зобов'язання житлову комісію управління та штабу Південного оперативного командування скасувати рішення відносно постановки на квартирний облік ОСОБА_3 та ОСОБА_2
29 червня 2017 року ОСОБА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 подали заяву про зміну позовних вимог, згідно якої просили:
- визнати протиправними дії житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування щодо прийняття рішення відносно постановки на квартирний облік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,
- зобов'язати житлову комісію управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та командування цього управління привести рішення відносно постановки на квартирний облік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідність до Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членів їх сімей житлових приміщень, визнати протиправними дії житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування щодо прийняття рішення про виділення службової квартири АДРЕСА_1 військовослужбовцю ОСОБА_3 , яке викладене у протоколі № 4 від 22 квітня 2008 року;
- зобов'язати командування оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " скасувати рішення житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування від 22 квітня 2008 року, протокол № 4 щодо виділення службової квартири АДРЕСА_1 військовослужбовцю ОСОБА_3 ,
- визнати протиправними дії житлової комісії Одеського гарнізону щодо прийняття рішення про виділення службової квартири АДРЕСА_1 військовослужбовцю ОСОБА_3 , яке викладене у протоколі № 5 від 11 квітня 2008 року;
- скасувати рішення житлової комісії Одеського гарнізону щодо прийняття рішення про виділення службової квартири АДРЕСА_1 військовослужбовцю ОСОБА_3 , яке викладене у протоколі № 5 від 11 квітня 2008 року;
- зобов'язати начальника Одеського гарнізону забезпечити належну організацію роботи житлових комісій гарнізону та дотримання законності під час виділення військовослужбовцям та членів їх сімей житлових приміщень.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про зміну позовних вимог - задоволено частково.
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 у частині вимог про визнання протиправними дії житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування щодо прийняття рішення про постановку на квартирний облік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зобов'язання житлової комісії управління оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " скасувати рішення про постановку на квартирний облік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - прийнято до провадження.
Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 про зміну позовних вимог в іншій частині - залишено без розгляду.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ставиться питання про скасування судового рішення в частині залишення без розгляду заяви про зміну позовних вимог в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.
Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції виходив з того, що зміна найменування управління Південного оперативного командування призвела до зміни найменування відповідача за позовом, заява позивачів у частині заміни назви сторони по справі має бути прийнята до провадження (в цій частині судове рішення не оскаржується).
Залишаючи без розгляду заяву про зміну позовних вимог в іншій частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі звернулись до суду 30 червня 2017 року з заявою про зміну позовних вимог щодо оскарження дій та рішень відповідачів прийнятих у 2008 році з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, не надавши доказів поважності причин пропуску звернення до суду.
Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 243, 248 КАС України, ст.ст. 99, 100, п.5 ч.1 ст. 107, ч.1 ст. 137 КАС України (в редакції від 05 січня 2017 року).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказується, що суд першої інстанції помилково застосував норми ст.ст. 99, 100 КАС України до самостійних вимог третьої особи, оскільки до початку розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову.
Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 137 КАС України (в редакції від 05 січня 2017 року) позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.
Відповідно до ч.2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла в момент подання заяви про зміну позовних вимог, а саме 05 січня 2017 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Виходячи з приписів указаної норми, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов'язується, з одного боку, з об'єктивним моментом, тобто порушенням суб'єктивного права, а з другого боку, із суб'єктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що 13 вересня 2010 року ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подали адміністративний позов до житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування стосовно визнання протиправними дії житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування шодо прийняття рішення про постановку на квартирний облік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , зобов'язання житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування скасувати рішення про постановку на квартирний облік ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20 травня 2011 року, заяву ОСОБА_1 про зміну позовних вимог від 25 квітня 2011 року стосовно: визнання протиправними дії житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування щодо прийняття рішення відносно постановки на квартирний облік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; зобов'язання житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування привести рішення відносно постановки на квартирний облік ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у відповідність до Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членів їх сімей житлових приміщень; визнання протиправними дії житлової комісії Одеського гарнізону щодо прийняття рішення про виділення службової квартири АДРЕСА_1 військовослужбовцю ОСОБА_3 , яке викладене у протоколі №5 від 11 квітня 2008 року; визнання протиправними дії житлової комісії управління та штабу Південного оперативного командування щодо прийняття рішення про виділення службової квартири АДРЕСА_1 військовослужбовцю ОСОБА_3 , яке викладене у протоколі №4 від 22 квітня 2008 року; зобов'язання начальника Одеського гарнізону забезпечити належну організацію роботи житлових комісій гарнізону та дотримання законності під час виділення військовослужбовцям та членів їх сімей житлових приміщень, не прийнята до провадження.
Враховуючи вищезазначене судове рішення, яким було не прийнято до провадження аналогічну заяву ОСОБА_1 про зміну позовних вимог від 25 квітня 2011 року, судова колегія приходить до висновку, що вже в той момент ОСОБА_1 був обізнаний про вказані в заяві оскаржувані дії та прийняті рішення відповідачів.
Поважність причин пропуску строку є суб'єктивною оцінкою судом чинників, які мали вплив на можливість звернення до суду в встановлений строк. Така оцінка повинна ґрунтуватися на досліджених доказах, наданих особою, яка вказує на поважність таких причин, та на доводах такої особи. Такі чинники мають бути такими, що дійсно існували у часі та такими, що не залежали від волі особи, якою такий строк пропущено. Крім того, особа, яка пропустила строк звернення до суду, повинна довести та підтвердити доказами, що нею вживалася необхідна сукупність заходів, спрямованих на усунення таких чинників, проте попри ці заходи усунути ці чинники не видалося можливим не з вини цієї особи.
Всупереч вищенаведеному, ОСОБА_1 не наведено жодної обставини стосовно поважності причин пропуску строку звернення до суду з заявою про зміну позовних вимог.
Таким чином судова колегія вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду 30 червня 2017 року з заявою про зміну позовних вимог щодо оскарження дій та рішень відповідачів прийнятих у 2008 році з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, що було вірно встановлено судом першої інстанції.
Судова колегія не приймає довід апелянта про те, що суд першої інстанції помилково застосував норми ст.ст. 99, 100 КАС України до заяви про зміну самостійних вимог третьої особи, оскільки законодавством, а саме п.5 ч.1 ст. 107 КАС України (в редакції від 05 січня 2017 року) передбачено обов'язок суду з'ясувати, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом.
Згідно ч.1, 2 ст. 100 КАС України (в редакції від 05 січня 2017 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення без розгляду заяви про зміну позовних вимог в частині позовних вимог, по яким було пропущено строк звернення до суду.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, 312, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2017 року (про залишення без розгляду заяви про зміну позовних вимог) залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 01 лютого 2018 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.