29 січня 2018 рокуЛьвів№ 876/12007/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого Шинкар Т.І.,
суддів Пліша М.А.,
Макарика В.Я.,
секретаря судового засідання Чигер І.І.,
розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Гундяк В.Д.), ухвалену у відкритому судовому засіданні в м.Івано-Франківську о 14 год. 23 хв. 18 жовтня 2017 року, повний текст якої складено 23 жовтня 2017 року, у справі №809/983/17 за позовом ОСОБА_2 до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України ОСОБА_3 , Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування наказу, -
07.07.2017 ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України ОСОБА_3 , Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_4 , просив визнати незаконним та скасувати наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за №94 від 20.05.2017 про звільнення ОСОБА_2 з військової служби за станом здоров'я, зобов'язати Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » представити документи на звільнення позивача до Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, зобов'язати Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України видати наказ про звільнення позивача з військової служби за станом здоров'я.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року в задоволені позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що у період з березня 2014 року в Україні діє стан особливого періоду, а в особливий період та після прийняття рішення про демобілізацію звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється за підставами, визначеними пунктом 225 Положення у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно - командувачами військ оперативних командувань Збройних Сил України, командувачем Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, командувачем Сил спеціального призначення Збройних Сил України, начальником Озброєння Збройних Сил України, начальником Тилу Збройних Сил України, начальником Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, начальником Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальником Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України. Крім цього, розрахунок вислуги років позивача за №755 був складений 13.12.2016, однак обов'язку вручення вказаного розрахунку звільненій особі згідно Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби в Збройних силах, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 за №170 не передбачено. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ (по особовому складу) від 20.05.2017 за №94, виданий командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », винесений правомірно та відповідає вимогам чинного законодавства України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.10.2017 та прийняти нову, якою позов задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено незаконно та необґрунтовано, судом першої інстанції не взято до уваги ті доводи, які були зазначені у позовній заяві та під час судового розгляду справи.
Відповідачі відзив на апеляційну скаргу не подали.
В судовому засіданні представник позивача подану апеляційну скаргу підтримав, відповідачі в судове засідання не з'явились, явку повноважних представників не забезпечили, належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, що відповідно до ч.3 ст.313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги та пояснення представника позивача в їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, 03.05.2017 начальником інформаційно-телекомунікаційного вузла Івано-Франківського обласного військового комісаріату майором Гаванюком В.В. військовому командувачу Івано-Франківського обласного військового комісаріату подано рапорт про звільнення зі служби у Збройних Силах України за станом здоров'я.
23.05.2017 на адресу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від Івано-Франківського обласного військового комісаріату надійшли службові матеріали за вих.№4/3264 від 11.05.2017 щодо звільнення ОСОБА_2 , які були зареєстровані в адміністративному відділі управління оперативного командування «Захід» за вх.№1046 від 23.05.2017 (а.с.66).
До службових матеріалів долучено Подання до звільнення з військової служби в запас ОСОБА_2 , рапорт ОСОБА_2 з проханням звільнити останнього за станом здоров'я від 03.05.2017, примірник свідоцтва про хворобу №199/3 від 14.04.2017, розрахунок вислуги років на пенсію від 13.12.2016 №755, який проведений фінансово-економічним управлінням командування Сухопутних військ ЗС України.
На підставі отриманих службових матеріалів командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » виданий Наказ (по особовому складу) від 20.05.2017 за №94, згідно з пунктом 20 параграфу 4 якого, майора ОСОБА_2 звільнено з військової служби у запас за пунктом «б» (за станом здоров'я) частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (а.с.56).
Вважаючи вказаний наказ таким, що видано незаконно та необґрунтовано, ОСОБА_2 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного наказу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №2232-XII) відповідно до п.«б» ч.2 ст.26 якого звільнення зі служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, проводиться на підставах, передбачених частиною шостою з урахуванням випадків, визначених частиною восьмою цієї статті.
Згідно з п.«б» ч.6 ст.26 Закону №2232-XII контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Підпунктом «б» пункту 1 частини 8 статті 26 Закону №2232-XII встановлено, що під час дії особливого періоду з моменту оголошення мобілізації до часу, визначеного пунктами 2 (воєнний стан) або 3 (прийняття рішення про демобілізацію) цієї частини з військової служби звільняються військовослужбовці за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби в мирний час, обмежену придатність у воєнний час, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу.
Звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України (ч.9 ст.26 Закону №2232-XII).
Указом Президента України від 07.11.2001 №1053/2001 затверджено та введено в дію з 1 січня 2002 року Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України (далі - Положення №1053/2001), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідно до підпункту «в» пункту 63 розділу VIII «Звільнення з військової служби» якого контракт припиняється (розривається), а особи офіцерського складу, прапорщики (мічмани), які проходять службу за контрактом, звільняються з військової служби, за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.
Відповідно до підпункту «б» пункту 72 розділу VIII «Звільнення з військової служби» Положення №1053/2001 звільнення осіб офіцерського складу у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно з військової служби на підставах, передбачених пунктами 61, 63 та 67 цього Положення, здійснюється за всіма підставами, крім звільнення за службовою невідповідністю, - першими заступниками, заступниками Міністра оборони України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_1 , а також командувачами видів Збройних Сил України, крім звільнення у зв'язку із скороченням штатів.
Згідно з п.74 розділу VIII «Звільнення з військової служби» Положення №1053/2001 днем звільнення осіб офіцерського складу, прапорщиків (мічманів) з військової служби в запас або у відставку вважається день, з якого їх наказом по стройовій частині виключено зі списків особового складу.
Відповідно до Закону №2232-XII Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з п.34 Положення №1153/2008 контракт припиняється (розривається) у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).
Пунктом 35 Положення №1153/2008 встановлено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець звільняється з військової служби (крім випадку, передбаченого пунктом 195 цього Положення): 1) за рішенням командування військової частини за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «г», «е», «є», «ж», «и», «і», «ї», «й» та «л» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; 2) за рішенням військовослужбовця за наявності підстав, передбачених пунктами «а», «б», «в», «д», «з», «к» та «м» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п.225 Положення №1153/2008 звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: 1) у мирний час на підставах, передбачених пунктом 2 частини третьої, частинами шостою і сьомою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно за всіма підставами, крім звільнення осіб офіцерського складу через службову невідповідність та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, - командувачами видів Збройних Сил України, першим заступником начальника Генерального штабу Збройних Сил України; 2) з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до прийняття рішення про демобілізацію - на підставах, передбачених пунктом 1 частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно за всіма підставами, крім звільнення осіб офіцерського складу через службову невідповідність та у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, - командувачами військ оперативних командувань, командувачами військ (сил) Збройних Сил України, що не входять до складу видів Збройних Сил України, керівниками органів військового управління Збройних Сил України.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом, у мирний час може бути звільнено за станом здоров'я наказом командувача виду Збройних Сил України, тоді як з моменту оголошення мобілізації таке звільнення може бути здійснено наказом командувача військ оперативного командування.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через засоби масової інформації.
З моменту оголошення мобілізації (крім цільової) в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ст.11 вказаного Закону відповідно до повноважень, визначених Конституцією України, Президент України, зокрема, визначає порядок оголошення мобілізації, приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України, видає акти з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Указом Президента України від 14 січня 2015 року №15 «Про часткову мобілізацію», затвердженим Законом України від 15 січня 2015 року №113-VIІІ, в Україні оголошено протягом 2015 року часткову мобілізацію у три черги протягом 210 діб із дня набрання чинності цим Указом (набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України - Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 15 січня 2015 року набрав чинності 20 січня 2015 року)
Чіткого порядку припинення особливого періоду Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не визначено, рішення про введення воєнного стану чи про демобілізацію Президентом України не приймалось.
Водночас, враховуючи зміст законодавчо закріплених визначень понять: «особливий період», «мобілізація» та «демобілізація», суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що закінчення періоду мобілізації не є самостійною підставою для припинення особливого періоду, у проміжки між періодами проведення мобілізації та, відповідно, після проведення останньої мобілізації, стан особливого періоду не припинявся, а відтак у період з березня 2014 року в Україні діє стан особливого періоду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за №94 від 20.05.2017 про звільнення позивача з військової служби у запас виданий Командувачем військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ОСОБА_4 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Щодо питання правильності проведення при звільненні позивача розрахунку вислуги років, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Додатком 18 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, на який покликається позивач, затверджено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби відповідно до якого при поданні до звільнення з військової служби за власним бажанням подаються копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до п.2.7 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530 (далі - Положення №530) вислуга років для призначення пенсій військовослужбовцям обчислюється з дня зарахування їх на військову службу по день звільнення з військової служби. Днем закінчення військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 2.10 Положення №530 встановлено, що перед представленням військовослужбовців до звільнення з військової служби управління (відділ) особового складу (персоналу) уточнює дані про проходження ними служби, а в необхідних випадках і дані про навчання в цивільних вищих (або колишніх середніх) навчальних закладах до прийняття (призову) на військову службу, підтверджує в послужних списках з їх особових справ періоди служби та іншої діяльності, що підлягає зарахуванню до вислуги років у календарному обчисленні, і окремо - на умовах, передбачених пунктом 2.2 цього розділу, або на пільгових умовах, після чого разом з відповідними кадровими та фінансовими органами (пункт 2.12 цього розділу) обчислює вислугу років для призначення пенсії.
Відповідно до п.2.12 Положення №530 обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється фінансово-економічними управліннями Командування Сухопутних військ Збройних Сил України, Військово-Морських Сил Збройних Сил України і оперативних командувань за поданням відповідних управлінь (відділів) особового складу (персоналу) - офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу управлінь (відділів) оперативних командувань, з'єднань і військових частин, що належать до їх складу, а також офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу військових частин, підпорядкованих Міністерству оборони України, що займають посади, призначення на які здійснюються наказами командувачів військ оперативних командувань (по особовому складу), їм відповідних і нижче.
При обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію (п.2.13 Положення №530).
Відповідно до п.2.20 Положення №530 обчислена в установленому порядку вислуга років (календарна та окремо на пільгових умовах) зазначається в наказах про звільнення військовослужбовців з військової служби і є підставою для призначення їм пенсії за вислугу років.
При виявленні помилок в обчисленні вислуги років на пенсію, що пов'язані з правом на пенсію за вислугу років, або факту зарахування до вислуги років періоду служби, не підтвердженого документами, що викликало необґрунтоване завищення вислуги років, обласні військові комісаріати повідомляють відповідний орган Пенсійного фонду України, який виплачує пенсію, про необхідність припинення виплати призначеної пенсії, а за наявності права на подальше одержання пенсії - перераховують вислугу років, про що повідомляють орган Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку пенсії з одночасним порушенням перед відповідним управлінням (відділом) особового складу (персоналу) питання про внесення змін до наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби (п.2.21 Положення №530).
Зміни до наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби щодо зменшення вислуги років уносяться начальником, який видав наказ, або керівником органу, що є його правонаступником.
До матеріалів справи долучено розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію ОСОБА_2 №755 від 13.12.2016, складений начальником відділу соціального забезпечення та контролю соціальних виплат фінансово-економічного управління КСВ ЗСУ, який було надіслано на адресу оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для вирішення питання про звільнення.
Вказана в розрахунку вислуга років врахована у Наказі Військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині) від 09.06.2017 №107.
Ні Розрахунок №755 від 13.12.2016, ні Наказ №107 від 09.06.2017 позивачем не оскаржувалися та не були предметом адміністративного позову, поданого щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення з публічної служби, жодних заяв від позивача щодо збільшення позовних вимог, зміни предмету або підстав позову до суду першої інстанції не надходило.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що у разі наявності помилки в обчисленні вислуги років, як це зазначено позивачем, відповідно до Положення №530 може бути порушено питання про перерахунок вислуги років та внесення відповідних змін наказу про звільнення військовослужбовця з військової служби.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 Справа «Руїз Торіха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Згідно з ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись статтями 229, 241, 250, 308, 310, 316, 321, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника Гаванюка Віктора Васильовича залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2017 року у справі №809/983/17 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар
судді М. А. Пліш
В. Я. Макарик
Повний текст Постанови складено 31.01.2018