31 січня 2018 року справа № П/811/328/18,
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Петренко О.С., розглянувши матеріали заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову адміністративній справі
за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1
до відповідача: Петрокорбівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, вул. Молодіжна, с. Петрокорбівка, Новгородківський район, Кіровоградська область,28220
про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Петрокорбівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Петрокорбівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області №114 від 19 січня 2018 року «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад та делегування представника до робочої спільної групи».
Одночасно з позовом позивачем подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом:
- зупинення дії рішення Петрокорбівської сільської ради Новгородківського району Кіровоградської області №114 від 19 січня 2018 року «Про надання згоди на добровільне об'єднання територіальних громад та делегування представника до робочої спільної групи»;
- заборони Петрокорбівській сільській раді Новгородківського району Кіровоградської області розглядати на сесії проекти рішень, які стосуються добровільного об'єднання територіальних громад сіл Шарівка, Квітневе, Гайове Шарівської сільської ради Олександрійського району, села Пантазіївка, Троянка, Веселка Пантазіївської сільської ради Знам'янського району, села Митрофанівка Митрофанівської сільської ради Новгородківського район, смт. Нова Прага, сіл Лозуватка, Григорівка, Олександро - Пащенкове Новопразької селищної ради Олександрійського району в Новопразьку об'єднану територіальну громаду з центром у смт. Нова Прага.
Дане клопотання обґрунтоване тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересах позивача до ухвалення рішення по справі, оскільки комплекс заходів з добровільного об'єднання територіальних громад, а також з утворення об'єднаної територіальної громади та реорганізації органів місцевого самоврядування буде продовжено, а відтак невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, як позивача.
Також вказано позивачем, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суду (у разі задоволення позовних вимог).
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
У свою чергу, відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд враховує інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
У свою чергу, судом не встановлено, а позивачем у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення. Також неможливо оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
При цьому, суд звертає увагу, що у даному випадку така обов'язкова умова для забезпечення адміністративного позову, як "наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення", може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.
Тобто, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення. Крім того, встановлення ознак протиправності оскаржуваного рішення є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.
Проте, як встановлено судом, доводи позивача щодо протиправності оскаржуваного рішення, зазначені у заяві про забезпечення позову, є тотожними, зазначеним в самому позові, а тому не можуть піддаватися оцінці та перевірці до початку розгляду справи по суті.
Суд також наголошує, що відповідно до приписів чинного законодавства, у випадку звернення сторони з вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Водночас, як встановлено судом, позивачем не наведено та не надано жодних доказів існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам до ухвалення рішення у даній адміністративній справі.
Разом з цим, суд також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Статтею 7 вказаного Закону встановлено, що схвалені сільськими, селищними, міськими радами проекти рішень щодо добровільного об'єднання територіальних громад у п'ятиденний строк подаються Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній державній адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад готує відповідний висновок, що затверджується постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядженням голови обласної державної адміністрації.
У разі відповідності проекту рішення щодо добровільного об'єднання територіальних громад Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради приймають рішення про добровільне об'єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об'єднання територіальних громад.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивач не довів необхідність вжиття відповідних заходів з урахуванням приписів частини 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, адже обґрунтування позивача щодо необхідності забезпечення позову базуються виключно на припущеннях останнього про можливе порушення його прав та інтересів, не підтверджується належними та допустимими доказами, а тому у суду відсутні законні підстави для ухвалення судового рішення про забезпечення позову у спосіб, заявлений позивачем.
Таким чином, судом встановлено, що заява про забезпечення адміністративного позову є безпідставною та задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви позивача - ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку передбаченому ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, та у строки визначені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки визначені ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко