31 січня 2018 року № 810/4026/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, -
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 15.09.2017 № 14 (з урахуванням заяви про зменшення (уточнення) позовних вимог (а.с. 92).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідачем протиправно відмовлено у реєстрації зазначеної податкової накладної, незважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами. При цьому, відповідне рішення ДФС України не містить жодної інформації щодо невідповідності накладної законодавчо встановленій нормі, або щодо порушення закону при її складанні та поданні до реєстрації в ЄРПН.
Позивач стверджує, що оскаржувані дії вчинено ДФС України з порушенням процедури, встановленої ПК України, та всупереч вимог постанови Кабінету ОСОБА_2 України від 29.03.2017 №190, наказу Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567.
Ухвалою суду від 07.12.2017 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні на 18.12.2017, яке відкладено за наслідками відповідного клопотання представника відповідача.
Ухвалою суду від 10.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.01.2018.
До судового засідання 22.01.2018 сторони не прибули. В матеріалах справи міститься письмове клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позов, в якому просить суд закрити провадження в даній адміністративній справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України у зв'язку з тим, що відповідачем у добровільному порядку здійснено реєстрацію податкової накладної від 15.09.2017 № 14 в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.
На підставі ч. 3 ст. 194, ч. 9 ст. 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Позивачем було складено податкову накладну № 14 від 15.09.2017 (а.с. 9) та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН).
Згідно квитанцій від 19.09.2017 (а.с. 10 - 12) податкову накладну прийнято за №9189228228, але реєстрацію зупинено згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України, оскільки накладна відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків згідно наказу Міністерства фінансів України № 567 від 13.06.2017. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД: 9405. Підприємству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК.
На виконання пп. 201.16.2. п. 201.16. ст.201 ПК України позивачем 04.10.2017 направлено податковому органу повідомлення за № 62 з додатками (а.с. 13 - 23) щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН з наданням копій підтверджуючих документів та поясненнями, яке отримано адресатом, що підтверджується квитанцією №1 (а.с. 10).
Надані позивачем документи не були взяті до уваги податковим органом, та рішенням ОСОБА_3 ДФС від 11.10.2017 №217953/НОМЕР_1 (а.с. 24 - 25) позивачу відмовлено в реєстрації податкової накладної № 14 від 15.09.2017 з посиланням на те, що платником податку надано копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або є недостатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної.
За наслідками адміністративного оскарження рішення ОСОБА_3 ДФС від 11.10.2017 №217953/НОМЕР_1 відповідачем залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.
Не погоджуючись з правомірністю рішення ОСОБА_3 ДФС від 11.10.2017 №217953/НОМЕР_1, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Як підставу для прийняття таких рішень ДФС України зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття ОСОБА_3 ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
Проте, суд вважає такі висновки податкового органу протиправними у зв'язку з наступним.
Видами діяльності позивача є: Код КВЕД 01.62 Допоміжна діяльність у тваринництві (основний); Код КВЕД 10.11 Виробництво м'яса; Код КВЕД 10.13 Виробництво м'ясних продуктів; Код КВЕД 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; Код КВЕД 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах.
Між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ФОП ОСОБА_4 (Покупець) укладено договір №030117 від 03.01.2017, за умовами якого Продавець зобов'язується виготовляти та регулярно поставляти у власність Покупця м'ясо та м'ясопродукти на умовах даного договору та додаткових угод до нього.
На виконання умов Договору позивач поставив Покупцю 4800 кг м'яса та м'ясопродуктів на суму 360 000 грн., у т.ч. ПДВ - 60 000,00 грн., а Покупцем оплачено його вартість, що підтверджується видатковою накладною від 15.09.2017 № 14 (а.с. 47), банківською випискою (а.с. 48). Також сторонами Договору складено Акт звірки розрахунків (а.с. 49).
Також, позивачем було виписано та направлено на реєстрацію згідно вимог закону податкову накладну № 14 від 15.09.2017.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Помилки у реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді.
Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом ОСОБА_2 України.
Такий Порядок затверджений постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 29.122010 №1246 (з наступними змінами, далі - Порядок № 1246).
Згідно із п. 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки, зокрема, щодо відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу.
Наведене положення відповідає п. 74.2 ст. 74 ПК України, яким закріплено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатні для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно із п. 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).
Відповідно до п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом ОСОБА_2 України, у разі відповідності такої податкової накладної / розрахунку коригування сукупності критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених відповідно до п. 74.2 ст. 74 цього Кодексу.
Підпунктом 201.16.1 п. 201.16 ст. 201 ПК України визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
а) порядковий номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
б) визначення критерію(їв) оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування;
в) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Вичерпний перелік таких документів у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Отже, після надсилання платником податків складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДФС України в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться, серед іншого, перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення її реєстрації.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджені Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 567 (далі - ОСОБА_4, в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин).
Цим же наказом затверджений вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Перелік №567, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно із пп. 1 п. 6 Критеріїв, який був зазначений відповідачем в квитанціях №1 в якості підстави для зупинення реєстрації податкових накладних, моніторинг податкової накладної/розрахунку коригування здійснюється ДФС за такими критеріями:
1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 рази більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу постачання такого товару/послуг, зазначеного у податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 01.01.2017 в Реєстрі, та обсягу придбання на митній території України та/або ввезення на митну територію України відповідного товару, зазначеного з 01.01.2017 в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, та митних деклараціях, і переважання в такому залишку товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, більше 75 % загального такого залишку та відсутність товару/послуги, зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється).
У разі якщо за результатами Моніторингу визначено, що податкова накладна / розрахунок коригування відповідає вимогам підпункту 1 цього пункту та сума податку на додану вартість, зазначена в податкових накладних, зареєстрованих платником податку в Реєстрі у звітному (податковому) періоді з урахуванням податкової накладної / розрахунку коригування, поданої на реєстрацію в Реєстрі, які відповідають вимогам підпункту 1 цього пункту, більша за середньомісячну суму сплачених за останні 12 місяців єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків і зборів (крім суми податку на додану вартість, сплаченої при ввезенні товарів на митну територію України) платником податку та його відокремленими підрозділами, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється відповідно до вимог пункту 201.16 статті 201 розділу V Кодексу.
Суд зазначає, що згідно із п. 1 Переліку №567 для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв, визначений такий вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розрізі Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних:
- договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Суд зауважує, що вказаний перелік документів є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Відповідно до п. 2 Переліку №567 письмові пояснення та копії документів, зазначені у Переліку, платник податку подає до ДФС в електронному вигляді засобами електронного зв'язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та нормативно-правового акта щодо порядку обміну електронними документами з контролюючими органами.
Згідно із пп. 201.16.3 п 201.16 ст. 201 ПК України письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Зазначена комісія приймає рішення про:
- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом ОСОБА_2 України.
Такі підстави встановлені постановою Кабінетом ОСОБА_2 України від 29.03.2017 №190, якою закріплено, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:
- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації згідно з пунктом 201.16 статті 201 Кодексу;
- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 Кодексу;
- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування.
Зі змісту рішення від 11.10.2017 №217953/НОМЕР_1 слідує, що саме остання обставина зазначена ОСОБА_3 ДФС України як підстава для його прийняття.
Така підстава для відмови в реєстрації податкової накладної за своєю суттю є складною, оскільки містить у своєму складі два можливі критерії: наявність порушень у наданих копіях документів; недостатність наданих копій документів.
При цьому, конструкція наведеної вище норми постанови Кабінету ОСОБА_2 України містить сполучники "та/або", що свідчить про альтернативну можливість існування тієї чи іншої підстави для відмови. Зазначене свідчить про те, що під час розгляду справи та прийняття рішення у ній ОСОБА_3 ДФС України повинна встановити конкретну обставину із двох наведених, або ж зазначити про існування двох підстав без використання сполучника "або".
Суд зазначає, що в якості недостатності наданих платником податків документів для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування слід розуміти надання таким платником не всіх документів, передбачених Переліком №567.
У свою чергу, така підстава для прийняття ОСОБА_3 ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування як надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства, потребує викладення ОСОБА_3 у такому рішенні мотивів його прийняття з посиланням на факти, які безумовно свідчать про недостовірність наданих платником податків документів.
Відповідно до п. 16 Порядку роботи комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 № 566, ОСОБА_3 розглядаються письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, а також висновок контролюючого органу з пропозицією щодо реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації.
Пунктом 18 цього Порядку передбачено, що ОСОБА_3 може перевірити подані платником податку копії документів щодо їх достовірності шляхом звірки даних, які містяться в таких копіях документів, з даними, що надходять або можуть бути отримані з інших джерел інформації (реєстри, що ведуться державними органами, документи, в тому числі електронні, одержані від інших платників податків, засобів масової інформації тощо).
Згідно із п. 5.1 Регламенту комісії ДФС, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, затвердженого Наказом ДФС від 26 червня 2017 року №450, матеріали, що виносяться на розгляд ОСОБА_3 ДФС, включають, серед іншого: письмові пояснення та/або копії документів платника податку стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, до якої/якого застосована процедура зупинення реєстрації; таблицю даних платника податку, яка надана платником податку до ДФС.
Отже, на відміну від зупинення реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування), яке відбувається в автоматизованому режимі засобами програмного забезпечення ДФС України, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) потребує проведення ОСОБА_3 ДФС України відповідного засідання, на якому членами ОСОБА_3 розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.
У той же час, в рішенні про відмову у реєстрації податкової накладної не зазначено, які саме документи з наданих позивачем, складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних; ОСОБА_3 ДФС України не наведені мотиви неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів.
ОСОБА_3 ДФС було відмовлено в реєстрації податкової накладної з підстави надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.
При цьому, ДФС України лише процитовано норму законодавства без будь-якої конкретизації обставин: чи то надані позивачем копії документів складені з порушеннями вимог законодавства, а якщо так, то яких саме; чи то копії наданих документів є недостатніми для прийняття позитивного рішення, а якщо так, то яких саме документів згідно з Переліком №567 не надано; чи то існують обидві зазначені передумови для відмови у реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
У той же час, рішення від 11.10.2017 №217953/НОМЕР_1 об'єктивно не містить чіткого визначення підстав та мотивів для прийняття ОСОБА_3 ДФС України рішення про відмову в реєстрації податкових накладних, що свідчить про його необґрунтованість, та, відповідно, проти протиправність дій ДФС України щодо відмови у реєстрації вказаної податкової накладної.
Суд зазначає, що всі вказані первинні документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які у силу ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату первинними документами юридичної сили, та підтверджують факт здійснення господарських операцій.
Отже, відповідність обсягу реалізованого позивачем товару підтверджується належними та допустимими письмовими доказами, які, як зазначено вище, за допомогою сервісу "Електронний кабінет платника" були надіслані позивачем ОСОБА_5 фіскальній службі України для врахування під час вирішення питання про реєстрацію зазначених податкових накладних.
Разом з тим, ОСОБА_3 ДФС України, незважаючи на вказані повідомлення позивача та додані до них документи, що підтверджують факти, викладені у повідомленнях, прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної без уточнення підстав неврахування наданих позивачем документів.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.
У своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).
Крім того, Резолюцією Комітету ОСОБА_2 Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.
Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).
В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.
Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:
- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред'явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;
- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії ОСОБА_3 ДФС України по прийняттю рішення, в якому не наведені мотиви його ухвалення та не зазначено підстави неврахування наданих позивачем документів та пояснень, свідчать про порушення ОСОБА_3 як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету ОСОБА_2 Європи 77 (31) від 28.09.1977, про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
Однак, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів неврахування наданих позивачем ОСОБА_3 ДФС України документів, а відтак, не довів правомірності своїх дій та рішень.
З урахуванням наявності у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальність проведення господарської операції між позивачем і ФОП ОСОБА_4, приймаючи до уваги те, що такі документи були надані позивачем податковому органу, останній не мав правових підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.
Крім того, на підтвердження здійснення вказаних господарських операцій позивачем було надано податковому органу договір про надання послуг №030113 від 03.01.2013, договір оренди нерухомого майна №01-03/2017/ОР від 01.03.2017, договір №030117 від 03.01.2017, видаткову накладну №14 від 15.09.2017, виписки по рахунку, акт звіряння розрахунків між підприємствами, договір на закупку худоби від 07.06.2017, податкову накладну №3 від 12.09.2017, видаткову накладну №РЖ-0000029 від 12.09.2017, товарно-транспортну накладну №29 від 12.09.2017, виписки по рахунку, договір на закупку худоби №110917 від 11.09.2017, податкову накладну №2 від 12.09.2017, видаткову накладну №14, товарно-транспортну накладну №2 від 12.09.2017, копії яких також містяться в матеріалах справи (а.с. 50 - 64).
За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню.
Щодо клопотання відповдіача про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд зазначає наступне.
Зі змісту первісних позовних вимог слідує, що позивач звернувся до суду з метою:
- визнання протиправними дій Державної фіскальної служби України щодо відмови у реєстрації податкової накладної від 15.09.2017 № 14,
- скасування рішення комісії Державної фіскальної служби України від 11.10.2017 №217953/НОМЕР_1,
- зобов'язання Державної фіскальної служби України внести до Єдиного реєстру податкових накладних відомості про реєстрацію податкової накладної від 15.09.2017 № 14.
Після відкриття провадження у справі відповідачем у добровільному порядку внесено до Єдиного реєстру податкових накладних відомості про реєстрацію податкової накладної від 15.09.2017 № 14, у зв'язку з чим позивачем зменшено (уточнено) позовні вимоги (а.с. 92).
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З урахуванням того, що позивач скористався своїм правом на зменшення (уточнення) позовних вимог, а саме - просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 15.09.2017 № 14, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 3 600,00 грн. (квитанція від 22.11.2017 № N10В752679).
Станом на час звернення позивача до суду з даним позовом ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою-підприємцем однієї вимоги немайнового характеру становила 1 600,00 грн.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки рішення у справі приймається судом щодо однієї вимоги немайнового характеру, поверненню позивачу підлягає судовий збір у сумі 2 000,00 грн.
Решта понесених позивачем судових витрат у сумі 1 600,00 грн. підлягає присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо відмови Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної від 15.09.2017 № 14.
Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судові витрати у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (код 39292197, місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).
Повернути Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) з Державного бюджету України судові витрати у сумі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.