з
18 січня 2018 року № 810/1735/16
Київський окружний адміністративний суд у складі :
головуючого судді Лапія С.М.,
при секретарі Колесніковій О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації про стягнення середньоденної заробітної плати,-
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом, в якому просить стягнути з відповідача не нараховану та несплачену йому премію за січень, лютий, березень та квітень 2007 року, а також з урахуванням інфляції середню заробітну плату з 24.04.2007 за весь час затримки по день фактичного розрахунку з розрахунку середньоденної заробітної плати 272, 65 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем були порушені його права шляхом невиконання Колективного договору, укладеного між Святошинською районною у місті Києві державною адміністрацією та трудовим колективом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2016 (з урахуванням ухвали суду від 04.07.2016 про виправлення описки) позовна заява гр. ОСОБА_1 залишена без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2016 позовна заява повернута позивачу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2016 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 04.06.2016 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою гр. ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2016.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.08.2017 у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2017 у задоволенні клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, надав суду письмові заперечення на позовну заяву, в яких просив відмовити позивачу у задоволенні позову та розглядати справу за його відсутності.
Судом встановлено, що позивач розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 12.01.2004 року № 14-к призначений на посаду спеціаліста 1 категорії відділу розвитку виробничої сфери та ринкової інфраструктури управління економіки та розвитку району.
Розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 24.04.2007 року № 172-к позивач звільнений із займаної посади згідно п. 6 ст. 36 КЗпП України.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що відповідач, порушуючи п. 1.3, п. 1.5, п. 1.6, п.п. 2.1.3, п.п. 2.1.6, п.п. 2.1.13 та п.п. 2.1.14 Колективного договору, укладеного між Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією та трудовим колективом працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації у 2002 році (далі - Колективний договір), безпідставно не нарахував та не виплатив йому премію за січень, лютий, березень та квітень 2007 року.
Також зазначив, що премія є складовою заробітної плати, а її надання є обов'язковим, і її мінімальний розмір встановлено п.п. 2.3.7 Колективного договору, а саме: роботодавець зобов'язувався преміювання працівників проводити за підсумками роботи, щомісячно, щоквартально, за рік та до святкових та визначних дат, в межах фонду преміювання, утвореного у розмірі тримісячного фонду оплати праці та економії фонду оплати праці.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склалися, суд зазначає наступне.
Як слідує з матеріалів справи, позивач був державним службовцем, проходження державної служби регулюється ЗУ «Про державну службу» та Кодексом законів про працю України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про державну службу» заробітна плата державного службовця складається з:
1) посадового окладу;
2) надбавки за вислугу років;
3) надбавки за ранг державного службовця;
4) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків тимчасово відсутнього державного службовця у розмірі 50 відсотків посадового окладу тимчасово відсутнього державного службовця;
5) виплати за додаткове навантаження у зв'язку з виконанням обов'язків за вакантною посадою державної служби за рахунок економії фонду посадового окладу за відповідною посадою;
6) премії (у разі встановлення).
Згідно ч. 3 ст. 50 ЗУ «Про державну службу» за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:
1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу.
Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно ст. 2 ЗУ «Про оплату праці» передбачено таку структури заробітної плати.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Відповідно до Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 4 (далі-Інструкція), фонд оплати праці складається з:
фонду основної заробітної плати;
фонду додаткової заробітної плати;
інших заохочувальних та компенсаційних виплат.
Згідно п. 2 . 1 Інструкції Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми
часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків).
Відповідно до п. 2.2. Інструкції фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Підпунктом 2.2.2. Інструкції зазначено, що до складу фонду додаткової заробітної плати входять: Премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (крім сум, указаних у п.п. 2.3.2).
Згідно п.п. 2.3.2 Інструкції винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік
або мають одноразовий характер. Зокрема:
винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);
премії, що виплачуються у встановленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;
премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння та впровадження нової техніки і технології, уведення в дію в строк і достроково виробничих потужностей й об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та
інші;
премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;
одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);
грошова винагорода державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;
вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;
кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між
засновниками підприємства).
Отже, виходячи з викладеного, суд зазначає, що передбачене у п. п. 2.3.7 Колективного договору преміювання не є складовою заробітної плати, а є іншими заохочувальними та компенсаційними виплатами, тому посилання позивача на порушення відповідачем п. 1.3, п. 1.5, п. 1.6, п.п. 2.1.3, п.п. 2.1.6, п.п. 2.1.13 та п.п. 2.1.14 Колективного договору є безпідставними та не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Крім того, суд звертає увагу, що 15.05.2017 р. Верховним Судом України винесено постанову у справі №6-2790цс16. Позиція Верховного Суду України зводиться до наступного:
«Згідно із частинами другою, третьою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а в разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до змісту статті 2 Закону України «Про оплату праці» у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Отже, при вирішенні спорів про виплату премій необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
На підприємствах можуть затверджуватися положення про преміювання.
Частина третя статті 97 КЗпП України тільки зобов'язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.
Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов'язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).
Частина четверта статті 97 КЗпП України, яка забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.»
Як зазначалося раніше, позивач був державним службовцем.
Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про державну службу» джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет.
Фонд оплати праці державних службовців формується за рахунок коштів державного бюджету, а також коштів, які надходять до державного бюджету в рамках програм допомоги Європейського Союзу, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорських установ. Порядок використання таких коштів, які надходять до державного бюджету, затверджується Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 98 КЗпП України оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів.
Як слідує з матеріалів справи, преміювання працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації за січень, лютий, березень та квітень 2007 року здійснювалося відповідно до п.п. «в» п. 2 постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів», що підтверджується розпорядженнями Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.01.2007 № 36-к, від 22.02.2007 № 82-к, від 29.03.2007 № 135-к та від 23.04.2007 № 171-к.
Відповідно до п.п. 1 п.2 постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» постанови КМУ від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі - Постанова КМУ № 268) надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці установлювати премії службовцям - у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за вислугу років.
Також у цьому підпункті зазначено, що у разі несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи і порушення трудової дисципліни зазначена надбавка скасовується або розмір її зменшується.
Згідно п.п. 2 п. 2 Постанови КМУ № 268 надано право керівникам органів, зазначених у пункті 1 цієї постанови, у межах затвердженого фонду оплати праці здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи, а також до державних і професійних свят та ювілейних дат у 2006 році в межах коштів, передбачених на преміювання у кошторисі відповідного органу, та економії коштів на оплату праці, а починаючи з 1 січня 2007 р. - у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
Конкретні умови, порядок та розміри преміювання працівників визначаються у положенні про преміювання відповідного органу.
Отже, відповідач вправі був сам здійснювати преміювання працівників відповідно до їх особистого вкладу в загальні результати роботи.
Як слідує з матеріалів справи, позивач систематично з 30 січня 2007 не виконував свої посадові обов'язки та доручення керівництва, відмовлявся від переміщень працювати у службовому приміщенні, виходив за межі райдержадміністрації в робочий час без дозволу керівництва, ігнорував наради у начальника відділу економіки та розвитку району (а.с. 136-137).
Крім того, суд звертає увагу, що позивач знаходився на роботі у січні 2007 - 2 дні, у лютому 2007 -11 днів, у березні 2007 - 20 днів та у квітні 2007 - 11 днів.
Отже, за результатами такої роботи та як слідує з додатків до зазначених розпоряджень, позивач не входив до числа премійованих працівників Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації.
Також суд звертає увагу, що розпорядженням Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації від 06.03.2007 № 101-к «Про оголошення догани спеціалісту 1 категорії ОСОБА_1П.» позивачу оголошено догану.
Відповідно до ст. 66 ЗУ «Про державну службу» до державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: зауваження; догана; попередження про неповну службову відповідність; звільнення з посади державної служби.
Згідно ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.
Частиною 3 статті 79 ЗУ «Про державну службу» передбачено, що протягом строку дії дисциплінарного стягнення (крім зауваження) заходи заохочення до державного службовця не застосовуються.
Відповідно до ст. 151 КЗпП України протягом строку дії дисциплінарного стягнення заходи заохочення до працівника не застосовуються.
Отже, відповідач, оголосивши позивачу 06.03.2007 року догану взагалі не мав права нараховувати йому премію за березень та квітень 2007 року.
Отже, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача премії за січень, лютий, березень та квітень 2007 року слід відмовити.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середньої заробітної плати з урахуванням інфляції, з 24.04.2007 року за весь час затримки по день фактичного розрахунку з розрахунку середньоденної заробітної плати 272, 65 грн. та стягнення моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн., суд зазначає, що вони є похідними від позовних вимог про стягнення премій.
Оскільки суд дійшов висновку про необґрунтованість першочергових позовних вимог, відповідно, і похідні позовні вимоги задоволенню не підлягають
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій. Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається на обґрунтування позовних вимог, були спростовані доводами відповідача та доказами, наявними в матеріалах справи, а тому суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 77, 239, 242, 244, 245, 246, 250 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.
Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення- 29 січня 2018 р.