Копія
Справа № 822/3455/17
іменем України
24 січня 2018 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд головуючого-судді Блонського В.К.
за участі:секретаря судового засідання Варченко В.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (провулок Жукова, 10, м. Славута Хмельницької області, і/н НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг по земельному податку з фізичних осіб, по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 41 300,46 грн., (сорок одну тисячу триста гривень сорок шість копійок).
26.12.17 року відкрито провадження у даній справі.
Свій позов позивач мотивує тим, що відповідач як платник податків зобов'язаний сплачувати їх своєчасно та в повному обсязі.
За відповідачем рахується податковий борг в сумі 41 300,46 грн.
Так як відповідач в порушення вимог закону добровільно не сплатив узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, тому податковий борг необхідно стягнути з відповідача примусово в сумі 41 300,46 грн., на користь Державного бюджету України.
Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча позивач був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в установленому законом порядку та подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач є платником податків, зборів.
Пунктом 1.1 статті 1 ПК України встановлено, що він регулює відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно розрахунку розміру заборгованості сума податкового боргу відповідача по земельному податку становить 40266,27 грн., що виник на підставі податкового повідомлення - рішення № 9704-1301 від 30.06.2017 року, та поданих податкових декларацій з плати за землю № НОМЕР_2 від 22.02.2016 року, № НОМЕР_3 від 22.02.2017 року; сума податкового боргу по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки становить 1034, 19 грн., що виник на підставі податкового повідомлення-рішення № 20447-13 від 09.06.2017 року.
Як передбачено у пункті 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Визначення податкової декларації, порядок її складення і подання до органів державної податкової служби, внесення змін до податкової звітності регулюється главою 2 розділу 2 Податкового кодексу України.
Так згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.
Строки подання податкових декларацій за базові звітні (податкові) періоди встановлені пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, та за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Відповідач як платник податків подав позивачу податкові декларації з плати за землю № НОМЕР_2 від 22.02.2016 року, № НОМЕР_3 від 22.02.2017 року, в яких самостійно визначив суму грошових зобов'язань по земельному податку.
Згідно пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України податкові зобов'язання самостійно визначені відповідачем як платником податків у вищезазначених податкових деклараціях оскарженню не підлягають, тобто вважаються узгодженими з дати подання податкових декларацій.
Протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).
Виходячи із вказаних норм Податкового кодексу України суд приходить до висновку, що відповідач протягом 10 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця повинен сплатити узгоджені суми податкових зобов'язань з вказаних податків, згідно поданих декларацій, але не зробив цього.
Податковим боргом відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визнається сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Так як відповідач не сплатив самостійно узгодженої суми податкового зобов'язання з вказаного податку, визначеної ним у податковій декларації у строки встановлені Податковим кодексом України, таке податкове зобов'язання необхідно вважати податковим боргом.
Відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3, пункту 54.5 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України визначено, що у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.
Податкові повідомлення-рішення № 9704-1301 від 30.06.2017 року та № 20447-13 від 09.06.2017 року надіслані позивачу та вважаються йому врученими 11.09.2017 року.
Згідно пунктів 56.1, 56.3 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.
Процедура адміністративного оскарження закінчується днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк (підпункт 56.17.1 пункту 56.17. статті 56 Податкового кодексу України).
Згідно підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України встановлено, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
Відповідно до пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на адміністративне оскарження податкових повідомлень-рішень, а також оскарженням їх в судовому порядку, суми грошових зобов'язань (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) нараховані згідно таких податкових повідомлень-рішень необхідно вважати узгодженими.
Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога від 31 березня 2016 року за № 1748-17 вручена відповідачу 26.04.2016 року.
У разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.
Податковий борг відповідача підтверджується копіями податкових декларацій, податкових повідомлень - рішень, податкової вимоги, розрахунком суми боргу, доданих до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 87.11 статті 87 Кодексу, орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Стягнення податкового боргу за рішенням суду здійснюється державною виконавчою службою відповідно до закону про виконавче провадження.
Статтею 67 Конституції України визначено, що на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Суд враховує визнання адміністративного позову відповідачем, разом з тим, скільки, відповідачем узгоджений податковий борг, який підтверджений доказами перевіреними судом не сплачений, суд вважає вимоги позивача доведеними, тому позов необхідно задовольнити.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов Головного управління ДФС у Хмельницькій області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - задовольнити.
Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (провулок М. Жукова, 10, м. Славута Хмельницької області, і/н НОМЕР_1) на користь Державного бюджету України податковий борг по земельному податку з фізичних осіб, по податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки в розмірі 41 300,46 грн., (сорок одну тисячу триста гривень сорок шість копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 29 січня 2018 року
Головуючий суддя /підпис/ ОСОБА_2
"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_2