печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5515/16-ц
Категорія 8
10 січня 2018 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Новака Р.В.
при секретарі Владіміровій О.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ТОВ «Арм Груп-Україна» до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баляс Неля Петрівна про визнання правочину недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння, -
позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що майно вибуло з володіння позивача не з його волі, шляхом вчинення злочинних шахрайських дій, тому має бути витребуване навіть у добросовісного набувача. На підставі наведеного, просив суд визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, проведені 27.02.2013 приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», які оформлені протоколом № 1-К-563-ОБ-1 від 27.02.2013 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки); визнати недійсним Акт Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 15.03.2013, складений на підставі протоколу №1-К563-ОБ-1 від 27.02.2013 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить ТОВ «АРМ Груп-Україна»; визнати недійсним Свідоцтво видане та посвідчене 07.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. та зареєстроване в реєстрі за № 5195 про право власності ОСОБА_8 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_8) на квартиру АДРЕСА_2; визнати за ТОВ «АРМ Груп-Україна» код ЄДРПОУ 33745560 (вул. 9-го Січня, 12, м. Донецьк, 83049) право власності на двокімнатну кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,7 кв.м. житловою площею 39,8 кв.м.; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, 01001) у власність ТОВ «АРМ ГРУП-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 33745560 (вул. 9-го Січня, 12, м. Донецьк 83049) квартиру АДРЕСА_1; скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 (АДРЕСА_4. 01001) на двокімнатну квартиру, АДРЕСА_9 площею 66,7 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м, номер запису про право власності 14213778, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. В подальшому не з'явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечували проти позову, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, просили відмовити в його задоволенні.
Відповідач приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Представник третьої особи ПАТ «ВТБ Банк» в судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви, просив задовольнити позов з наведених підстав.
Представник третьої особи ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовну заяву підтримав, просив задовольнити з наведених підстав.
Інші учасники судового розгляду в судове засідання повторно не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки не повідомили, заяв про розгляд справи у їх відсутність не надходило. За таких обставин, судом визнано можливим розглядати справу у їх відсутність на підставі доказів про правовідносини сторін.
Ухвалою від 01.02.2016 було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Зобов'язано ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві (м. Київ, вул. Різницька, 11-Б), надати завірені належним чином копії матеріалів зведеного виконавчого провадження № 40191033 та виконавчого провадження від 24.05.2011 № 35/15. Зобов'язано Головне територіальне управління юстиції у м. Києві (м. Київ, пров. Музейний, 2-Д), надати завірені належним чином копії матеріалів зведеного виконавчого провадження № 40191033 та виконавчого провадження від 24.05.2011 № 35/15.
Ухвалою суду від 17.02.2016 було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_10 про забезпечення позову товариства з обмеженою відповідальністю «Арм Груп-Україна» до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплуна Ю.В., ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баляс Н.П. про визнання правочину недійсним, визнання права власності на нерухоме майно, та накладено арешт на квартиру АДРЕСА_10, яка належить на праві власності позивачу, а саме товариству з обмеженою відповідальністю «Арм Груп-Україна».
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 2 ст. 16 та ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, встановлених ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Положеннями статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Враховуючи зазначене, для дійсності правочину, укладеного за формою прилюдних торгів, проведених на замовлення органу державної виконавчої служби в межах виконавчого провадження, необхідною умовою є додержання законодавства України про виконавче провадження.
Представник позивача посилається на те, що вчинення вказаного вище правочину відбулося з недотриманням положень ст. 203 ЦК України та правил проведення прилюдних торгів, оскільки вищезазначене майно, яке начебто перейшло у власність переможця торгів ОСОБА_2 не продавалось через аукціон, а отже фактично залишилось у власності позивача та, що під час реалізації квартири АДРЕСА_5, що належала ТОВ «АРМ ГРУП-УКРАЇНА» були грубо порушені положення Закону України «Про виконавче провадження», а отже оспорюваний правочин суперечить нормам цивільного законодавства, внаслідок чого підлягає визнанню недійсним.
Судом встановлені наступні обставини.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.
Загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їх права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження визначає Закон України «Про виконавче провадження».
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.
Разом з тим, у відповідності до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Крім того, ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» зобов'язує державного виконавця повідомити заставодержателя про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
В матеріалах справи відсутня інформація, що іпотекодержатель майна - ПАТ «ВТБ Банк», повідомлявся відділом ДВС про ймовірність продажу заставного майна та надавав згоду на його реалізацію, в тому числі і для задоволення власних вимог.
Про зазначені обставини свідчить наявність в господарському суді м. Києва справи № 5011-65/7617-2012 за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ТОВ «АРМ ГРУП-УКРАЇНА» про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартири АДРЕСА_6, а також наявність виконавчого провадження, відкритого Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, яке було закінчено 28.08.2014 на підставі пункту 7 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», тобто у зв'язку з визнанням ТОВ «АРМ ГРУП-УКРАЇНА» банкрутом.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний повідомити про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам виконавчого провадження (стягувачу і боржнику). У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документи, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем.
Згідно ч. 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Державним виконавцем відділу державної виконавчої Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві не було дотримано вимог ч. 3 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження», чим порушено права та законні інтереси позивача.
Таким чином, з огляду на вищевикладені порушення державним виконавцем положень чинного законодавства України про виконавче провадження, не можна вважати дійсним аукціон (публічні торги) з реалізації нерухомого майна Позивача.
Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставами для визнання недійсними результатів прилюдних торгів, є безпосередньо порушення під час їх організації та проведення вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.10.1999 № 68/5, при цьому, такі порушення мають бути суттєвими, тобто такими, що вплинули на формування результатів торгів, та відповідно призвели до порушення прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів оскарження.
Відповідно до положень п. 3.1. Тимчасового положення, орган державної виконавчої служби укладає із спеціалізованою організацією договір, яким доручає реалізацію майна спеціалізованій організації за визначену винагороду за надані послуги з реалізації арештованого майна, яка встановлюється у відсотковому відношенні до продажної ціни лота.
Договір між Відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві та ПП «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», яке начебто здійснювало реалізацію арештованого майна позивача не укладався, що є грубим порушенням умов та порядку реалізації арештованого майна - квартири АДРЕСА_7.
Згідно положення п. 3.5. Тимчасового положення, яким передбачено, що спеціалізована організація, яка проводить публічні торги, не пізніше як за 15 днів до дня проведення публічних торгів публікує в порядку, визначеному Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 № 43/5, зареєстрованим у Мін'юсті 21.05.2003 за № 388/7709, на відповідному веб-сайті інформацію про нерухоме майно, що реалізується. Оголошення про проведення прилюдних торгів має бути розміщене не пізніше семи днів з моменту укладення договору про реалізацію майна, а у випадку проведення повторних торгів - не пізніше семи днів з моменту переоцінки майна.
Спеціалізованою організацією, вказані вимоги дотримані не були, відповідне оголошення про проведення прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_7 не опубліковувалось, про що свідчить відсутність відповідного оголошення на веб-сайті https://trade.informjust.ua.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури продаж (відчуження) майна банкрута допускається лише в порядку, передбаченому цим Законом.
Аналіз наведених положень закону дає підстави для висновку, що відчуження майна у порядку та у спосіб не передбачені цим Законом заборонено.
З позовної заяви та наданих пояснень вбачається, що ліквідатором банкрута, приватному нотаріусу Каплуну Ю.В., під час посвідчення ним правочину про відчуження квартири АДРЕСА_1, будь-яких дозволів або документів на відчуження надано не було.
Отже, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. видавав Свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_7 в супереч положень ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», норми якого є спеціальними по відношенню до загальних норм Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про нотаріат» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та мають вищу юридичну силу над нормами Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
При вчиненні нотаріальних дій щодо видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1, на підставі якого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. були порушені положення ст. 47 Закону України «Про нотаріат», якою, зокрема передбачено, що для вчинення нотаріальних дій не приймаються документи, які не відповідають вимогам законодавства. Так, акт Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 15.03.2013, складений на підставі протоколу №1-К563-ОБ-1 від 27.02.2013 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить ТОВ «АРМ ГРУП-Україна», який прийнятий нотаріусом для вчинення зазначеної нотаріальної дії, не відповідав вимогам підпункту 3.2. пункту 3 глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5, оскільки в акті відсутня інформація про те, коли і яка саме сума була внесена переможцем торгів за придбане майно.
Окремо слід зазначити, що під час вчинення приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. нотаріальних дій з відчуження спірного нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 існували три обтяження:
• іпотека, зареєстрована в Державному реєстрі іпотек за № 6424608, вчинена 18.01.2008 приватним нотаріусом КМНО Латанюк І.А. на підставі Іпотечного договору від 18.01.2008, посвідченого цим же приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за №288;
• заборона на нерухоме майно, зареєстрована в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 6424633, вчинена 18.01.2008 приватним нотаріусом КМНО Латанюк І.А. на підставі Іпотечного договору від 18.01.2008, посвідченого цим же приватним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за №288;
• арешт нерухомого майна, зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна за № 12809687, накладений на вказану квартиру 31.07.2012 на підставі постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві Гаєвського С.М. про арешт майна та заборони на його відчуження від 31.07.2012 ВП № 32701588.
Таким чином, вказане свідчить про те, що приватним нотаріусом КМНО Каплуном Ю.В. при видачі свідоцтва про право власності та подальшій реєстрації речових прав за ОСОБА_2, в порушення вимог ч. 2 ст. 55 Закону України «Про нотаріат», належним чином не було перевірено в наявності обтяжень, вчинених щодо майна, та в порушення положень ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не було відмовлено у вчиненні нотаріальних та реєстраційних дій.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно абз. 5 п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
У відповідності до пункту 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 за № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», згідно ст. 62 Закону України від 21.04.1999 № 606-ХІV «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, на яке звернено стягнення, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 цього Закону, здійснюється спеціалізованими організаціями на підставі договору між державною виконавчою службою та спеціалізованою організацією шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.
Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК до договору купівлі-продажу на конкурсах, аукціонах (прилюдних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж (з урахуванням особливостей її проведення).
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що реституція, як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України)) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину. Норма ч. 1 ст. 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК. У відповідності до положень статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Згідно до статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Отже, враховуючи викладене, майно може бути витребуване з володіння добросовісного набувача у будь-якому випадку за умови, що майно вибуло з володіння власника не з його волі.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, а згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За нормою ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що в судовому засіданні знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача, завдання позивачу втрат майнового характеру діями відповідачів, позивачем було доведено наявність протиправності діяння відповідачів та, що в даному випадку майно вибуло з володіння позивача не з його волі, тому може бути витребуване навіть у добросовісного набувача - ОСОБА_4, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Окремо слід зазначити, що в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження позиція відповідача ОСОБА_3 та його представника щодо підстав відмови в задоволенні позову, дану позицію суд оцінює хибною з юридичної точки зору, спробою уникнути цивільно-правової відповідальності, та такою, що повністю та беззаперечно спростовується матеріалами справи та встановленими в ході розгляду справи обставинами.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 57, 62 Закону України «Про виконавче провадження» ст. 54, 58 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 55 Закону України «Про нотаріат», ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 16, 203,212, 215, 216, 319, 321, 387, 388, 656 ЦК України, постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 за № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», ст.ст. 1, 2, 4, 5, 12, 13, 76, 81, 83, 84, 89, 95, 258, 259, 261, 263-266, 273 ЦПК України, суд
Позов ТОВ «Арм Груп-Україна» до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Каплуна Юрія Вікторовича, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ПАТ «ВТБ Банк», ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Баляс Неля Петрівна про визнання правочину недійсним, визнання права власності на нерухоме майно та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити.
Визнати недійсними результати прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, проведені 27.02.2013 приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», які оформлені протоколом № 1-К-563-ОБ-1 від 27.02.2013 року про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки).
Визнати недійсним Акт Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна від 15.03.2013, складений на підставі протоколу №1-К563-ОБ-1 від 27.02.2013 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), що належить ТОВ «АРМ Груп-Україна»
Визнати недійсним Свідоцтво видане та посвідчене 07.07.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Каплун Ю.В. та зареєстроване в реєстрі за № 5195 про право власності ОСОБА_8 ідентифікаційний номер НОМЕР_1 (АДРЕСА_8) на квартиру АДРЕСА_2.
Визнати за ТОВ «АРМ Груп-Україна» код ЄДРПОУ 33745560 (вул. 9-го Січня, 12, м. Донецьк, 83049) право власності на двокімнатну кімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 66,7 кв.м. житловою площею 39,8 кв.м.
Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 (АДРЕСА_3, 01001) у власність ТОВ «АРМ ГРУП-УКРАЇНА», код ЄДРПОУ 33745560 (вул. 9-го Січня, 12, м. Донецьк 83049) квартиру АДРЕСА_1.
Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 (АДРЕСА_4. 01001) на двокімнатну квартиру, АДРЕСА_9 площею 66,7 кв.м, житловою площею 39,8 кв.м, номер запису про право власності 14213778, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р.В. Новак