30 січня 2018 року м. Житомир справа № 806/33/18
категорія 6.2.1
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.
Позивач в своєму позові зазначає, що зверталася до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Закутинецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області. Таке звернення було зумовлене набуттям Позивачем права власності на об'єкт нерухомості - млин, розташований по вул.Лесі Українки в с.Сингаївка Бердичівського району. На думку Позивача, листом від 03.11.2017року Відповідач протиправно відмовив в наданні такого дозволу.
Ухвалою суду від 05.01.2018року за результатами розгляду позовної заяви було відкрито адміністративну справу і призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Представник Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Відповідача по справі, направив суду письмовий відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що порядок передачі земельних ділянок у власність регламентований чинним законодавством. З наданих Позивачем графічних матеріалів неможливо було ідентифікувати бажану земельну ділянку, так як Позивачем самостійно було внесено виправлення і викопіювання зроблено більш як на одну земельну ділянку. Неможливо також визначити місце її розташування, правовий статус, а земельна ділянка площею 0,12га не позначена в межах території, що виділена єдиним масивом.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність громадянам регулюються правовими нормами Земельного кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.
За приписами ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.
В розумінні вимог ст.ст.81,116 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Як зазначено в частині другій статті 123 Земельного кодексу України, особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач зверталася до Відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Закутинецької сільської ради (Семенівської об'єднаної територіальної громади) Бердичівського району Житомирської області.
Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області за результатами розгляду вказаного клопотання листом від 03.11.2017 №Б-6882/0-11654/6-17 повідомило Позивача про відмову в наданні такого дозволу. Таке рішення Відповідачем мотивовано вимогами ч.3 ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" про те, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.
Одночасно Відповідачем зазначено, що відповідно до вимог ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану територій" для обґрунтування потреби у формуванні нової земельної ділянки потрібно розробити детальний план території.
Зазначена в оскаржуваному листі - рішенні підстава для відмови в наданні такого дозволу не ґрунтується на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, а не земельні відносини.
Правовими нормами статті 24 цього Закону регламентовані окремі особливості регулювання земельних відносин при здійсненні містобудівної діяльності.
За приписами частини третьої статті 24 цього ж Закону відсутність плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, є забороною передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб.
Тобто, при ухваленні рішення про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою Відповідачем не було враховано, що вказані правові норми не регулюють і не можуть регулювати відносини щодо розроблення проекту землеустрою про відведення земельної ділянки для сільськогосподарських потреб.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, Відповідач, як відповідний орган виконавчої влади відповідно до наданих повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова норма закріплена в частині сьомій статті 118 Земельного кодексу України.
Тобто, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в Ухвалі Конституційного Суду України " Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України" від 29 вересня 2015 року N 44-у/2015 (Справа N 2-40/2015).
Аналогічна правова позиція викладена Постанові Верховного суду України від 19.01.2016 року (справа №824/167/15-а/21-3690а15).
При дослідженні в судовому засіданні оскаржуваного листа Відповідача від 03.11.2017року встановлено, що в ньому відсутні посилання про невідповідність місця розташування земельної ділянки, зазначеної Позивачем:
- вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів;
- вимогам генерального плану населених пунктів Закутинецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області ;
- вимогам іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель цих же адміністративно-територіальних одиниць;
- вимогам проектів землеустрою щодо впорядкування території цих же населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що оскаржуваний лист Відповідача від 03.11.2017року як результат розгляду клопотання Позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Закутинецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області винесений не на підставі чинного земельного законодавства, а тому є протиправним.
Обрання способу захисту прав у сфері публічно-правових відносин визначається судом з урахуванням змісту ч. 1 ст. 2 КАС України, принципів адміністративного судочинства та положень частини 2 статті 162 КАС.
Повноваження адміністративного суду в разі задоволення адміністративного позову визначені частиною 2 статті 162 КАС, відповідно до якої, суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.
Обрання способу захисту порушеного права повинно гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом визнається, що в силу вимог Земельного кодексу України надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність віднесено до повноважень Відповідача.
При цьому суд враховує доводи Відповідача, викладені у відзиві, що долучені Позивачем до свого звернення графічні матеріали не дають можливості визначити місцезнаходження бажаної земельної ділянки. Відсутність таких графічних матеріалів позбавляє суд можливості прийняти рішення щодо наявності підстав для надання дозволу на розробку проекту такого землеустрою та щодо наявності протиправної бездіяльності Відповідача щодо неприйняття такого дозволу за наявності достатніх для цього підстав.
За таких підстав порушене право Позивача підлягає судовому захисту та може бути поновлено лише шляхом визнання протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Закутинецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області та зобов'язання повторно розглянути таке клопотання у відповідності до вимог Земельного кодексу України.
Підстави, передбачені ст.ст.139-143 КАС України, для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 2,90,139-143,205,242-246,250,255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково, визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Закутинецької сільської ради (Семенівської об'єднаної територіальної громади) Бердичівського району Житомирської області, оформлену листом від 03.11.2017 №Б-6882/0-11654/6-17.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області (10002, м.Житомир, вул. Довженко,45, ЄДРПОУ 39765513) повторно розглянути звернення ОСОБА_1 (13300, АДРЕСА_1, індивідуальний номер платника податків НОМЕР_1) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства на території Закутинецької сільської ради (Семенівської об'єднаної територіальної громади) Бердичівського району Житомирської області у відповідності до вимог Земельного кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк