Справа № 815/5976/17
29 січня 2018 року м.Одеса
У залі судових засідань №29
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Харченко Ю.В.
При секретарі Рудченко О.І.
Розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування Наказу “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212, зобов'язання у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, -
Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати неправомірним та скасувати Наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212, зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є громадянином ОСОБА_2 Арабської Республіки, однак через збройний конфлікт на території вказаної держави, не може повернутися до країни своєї громадянської належності, так як побоюється стати жертвою свавільного насилля. Нестабільна військова ситуація в ОСОБА_3 послугувала головною підставою для виїзду з країни своєї громадянської належності. У зв'язку з чим, після прибуття до України, з метою отримання захисту, позивач - Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім 19.10.2017р. звернувся до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області із заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні, за результатами розгляду якої ДМС України в Одеській області винесено Наказ “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212.
Відповідач - Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 30.11.2017р. вхід.№32973/17, від 16.01.2018р. вхід.№1004/18), наголошуючи, зокрема, що співробітниками міграційної служби проведено всебічний аналіз заяви Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім щодо відповідності викладених у ній обставин вимогам п.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", за результатами якого встановлено відсутність підстав вважати, що позивач має обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань. Також, під час вирішення питання щодо оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, фахівцями контролюючого органу встановлено відсутність умов передбачених п.13 ч.1 ст.1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", які можуть бути розглянуті в контексті надання позивачу додаткового захисту через недоведеність фактів побоювання застосування до нього смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання, внаслідок чого Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім не може чи не бажає повертатися до країни громадської належності внаслідок зазначених побоювань. Крім того, на думку відповідача, Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області звернувся лише з метою отримання документів, які б дозволили йому легально знаходитися на території України.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.11.2017р. відкрито провадження у справі №815/5976/17 за позовом Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування Наказу “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212, зобов'язання у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
15.12.2017р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” №2147-VIII від 03.10.2017р., котрим положення КАС України викладено в новій редакції.
Відповідно до пункту 10 розділу VII Перехідних положень КАС України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Таким чином, розгляд даної адміністративної справи відбувається за правилами, котрі передбачені навою редакцією КАС України.
Частиною 1 статті 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Ухвалою суду від 20.12.2017р. вирішено подальший розгляд справи №815/5976/17 за адміністративним позовом Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування Наказу “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212, зобов'язання у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводити в порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, а також те, що всі учасники справи, не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, судом ухвалено рішення щодо розгляду даної адміністративної справи в порядку письмового провадження, відповідно до ч.9 ст.205 КАС України.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи №2017ОD0163 громадянина ОСОБА_3 Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім, 01.01.1995року народження, позивач є уродженцем населеного пункту Мурік області Хама, за національністю - араб, віросповідання - мусульманин-суніт. Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім 24.09.2017р. автомобілем виїхав із м.Хама (ОСОБА_3) до м.Бейрут (Ліван), звідки на підставі паспортного документа серії 011802300, та одноразової візи №225439149, вибув до Російської Федерації авіарейсом Бейрут (Ліван) - Дубаї (ОАЕ) - Стамбул (Туреччина) - Краснодар (РФ). У подальшому Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім вирушив до російсько-українського кордону, котрий перетнув поза пунктом пропуску. Після нелегального потрапляння на територію України позивач дістався м.Харків із якого залізничним транспортом вирушив до м.Одеси. З метою отримання додаткового захисту Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім 19.10.2017р. звернувся до Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області із заявою щодо визнання біженцем, або особою яка потребує додаткового захисту, у якій зазначив, що причиною виїзду з країни постійного проживання - ОСОБА_3 є нестабільна військова ситуація, побоювання зазнати примусового призову до збройних сил, а також зазнати переслідування з боку сирійської меншини алфавітів через релігійну неналежність до мусульман-сунітів.
Судом встановлено, що за результатами розгляду справи №2017ОD0163 громадянина ОСОБА_3 Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім, головним спеціалістом відділу по роботі з шукачами захисту Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС в Одеській області ОСОБА_4 07.11.2017р. складено Висновок про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у якому зазначено, що історія переслідування Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім не містить обставин або умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини 1 статті 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують податкового або тимчасового захисту», а результати проведеного аналізу вказують на необґрунтованість побоювань особи зазнати переслідувань або серйозної шкоди у разі повернення до ОСОБА_3.
08.11.2017р. відповідно до ст.8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», з урахуванням Висновку головного спеціаліста відділу по роботі з шукачами захисту Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУДМС в Одеській області ОСОБА_4, Управлінням з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС України в Одеській області видано Наказ «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» №212, яким відмовлено Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Не погодившись із означеним Наказом Управління з питань шукачів захисту та соціальної інтеграції ГУ ДМС в Одеській області «Про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту» №212 від 08.11.2017р., позивач - Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Так, на думку суду, позовні вимоги Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім про визнання неправомірним та скасування Наказу Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212, зобов'язання Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, підлягають частковому задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні, визначено Законом України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» від 08.07.2011р. №3671-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до п.1 та п.13 ст.1 якого біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань; особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання.
Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.7 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, проводиться на підставі заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Така заява особисто подається іноземцем чи особою без громадянства або її законним представником до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, за місцем тимчасового перебування заявника. До заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.
Згідно з ч.1 ст.8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, який прийняв до розгляду заяву іноземця чи особи без громадянства про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає заявникові довідку про звернення за захистом в Україні та реєструє заявника. Протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації заяви центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, проводить співбесіду із заявником, розглядає відомості, наведені в заяві, та інші документи, вимагає додаткові відомості та приймає рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, або про відмову в оформленні документів для вирішення зазначеного питання.
Частинами 4, 6, 7 статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» передбачено, що рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом уповноваженої посадової особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту. Рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв'язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. У разі прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом трьох робочих днів з дня його прийняття надсилає заявнику або його законному представнику письмове повідомлення з викладенням причини відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, протягом п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення про відмову можуть бути оскаржені в установленому законом порядку до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, а також до суду у строки, встановлені цим Законом. Рішення, що приймаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, щодо визнання іноземця або особи без громадянства біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також рішення про втрату чи позбавлення статусу біженця або додаткового захисту, про скасування рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, можуть бути оскаржені в установленому законом порядку та в установлені цим Законом строки до суду. Рішення за скаргою приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, протягом місяця з дня отримання особової справи. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, але не більш як на три місяці.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, позивач - Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім в обґрунтування заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, зазначив, що свої побоювання повертатися до країни громадської належності пов'язує з тим, що на території ОСОБА_2 Арабської Республіки відбувається збройний конфлікт, а тому, у випадку повернення до країни своєї громадянської належності, він може стати жертвою свавільного насилля.
Підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження біженця) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, із резолюцій ОСОБА_5 Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державною міграційною службою України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 вересня 2011року №649, інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації, а також з інформаційних носіїв, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові, Україні. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження.
При цьому, ненадання документального доказу усних тверджень не повинно бути перешкодою в прийнятті заяви чи прийнятті об'єктивного рішення щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, з урахуванням принципу офіційності, якщо такі твердження збігаються з відомими фактами та загальна правдоподібність яких є достатньою.
Зокрема, судом встановлено, що на території ОСОБА_2 Арабської Республіки продовжується запеклий внутрішній збройний конфлікт, що підтверджується, зокрема, висновками: Контактного інформаційно-аналітичного центру з моніторингу міграційних процесів Державної міграційної служби України в "Оперативний звіт моніторингу міграційних процесів".
Також, судом з'ясовано, що відповідачем - Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області під час вирішення питання щодо оформленні документів для вирішення питання про визнання Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, не прийнято до уваги «Рекомендації УВКБ ООН з питання міжнародного захисту осіб, що залишають ОСОБА_2 Арабську Республіку» за листопад 2017р., незважаючи на те, що зазначені позиції УВКБ є достовірним, та загальновизнаним джерелом інформації щодо ситуації у ОСОБА_3.
Відповідно до актуальної інформації про країну походження в допомозі при використанні рекомендацій УВКБ ООН в Сірії: "Незаконний виїзд" з ОСОБА_3 та пов'язані з ним питання для визначення потреб в міжнародному захисті осіб, які шукають притулку з ОСОБА_3, 1 лютого 2017 року, збройний конфлікт в ОСОБА_3 характеризується систематичними та значними порушеннями прав людини, що полягають у застосування зброї військами (обстріли, авіаудари), фізичному насиллі.
Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН) є авторитетною міжнародною спеціалізованою організацію з питань біженців, яка займається, зокрема, збором та аналізом інформації по країнам походження.
До того ж, Державною міграційною службою України жодним чином не враховувалась інформація щодо ОСОБА_3, зокрема, не досліджено політичного аспекту обґрунтованості побоювань Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім, та не звернуто увагу на етнічну приналежність, та віросповідання позивача, не досліджено інформацію відносно осіб, які ухиляються від проходження військової служби, можливість застосування тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, загроза життю безпеці та свободі через існування ситуації систематичного порушення прав людини в умовах внутрішнього військового конфлікту, та загальнопоширеного насильства.
Водночас, з урахуванням положень пунктів 1.2, 5.1 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.09.2011р. №649, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.10.2011р. за №1146/19884, Державна міграційна служба України зобов'язана використовувати зазначену інформацію.
Крім того, розбіжності, які виявлені фахівцями Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області під час проведення співбесіди з Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім не можуть свідчити про беззаперечну відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
Також, слід зазначити, що у цілому, "обґрунтоване побоювання стати жертвою переслідування" є лише припущенням, яке має об'єктивні підстави, але перевірити його без ризику для життя чи особистої свободи людини майже неможливо. Тому на підставі принципу гуманізму, який закладено перш за все в основу Конвенції про статус біженців 1951 року, цей вислів слід тлумачити широко, тобто на користь того, хто звернувся за наданням статусу біженця.
Окрім того, Європейський суд з прав людини у справі «Суфі і Елмі проти Сполученого Королівства» (8319/07 та 11449/07) зазначив, що повернення особи у ситуацію громадянської війни може складати загрозу тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання. Критеріями для оцінки інтенсивності/напруженості загального насилля в країні з військовим конфліктом є: чи сторони конфлікту використовують методи або тактики війни, які збільшують ризик втрат серед цивільного населення або які були безпосередньо спрямовані проти цивільного населення; чи використання таких методів та/або тактик застосовувались усіма сторонами конфлікту; чи конфлікт був локалізованим чи всеохоплюючим; кількість осіб, яких було вбито, поранено або які буди переміщені в результаті боротьби.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, судом встановлено, що при прийнятті спірного Наказу “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212 Головним управлінням ДМС України в Одеській області не враховано інформації про країну походження заявника щодо загрози його життю, безпеці чи свободі в країні походження, інформацію про загальнопоширене насильство в ситуаціях внутрішнього збройного конфлікту в ОСОБА_3, та систематичного порушення прав людини, у зв'язку з чим спірний Наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212 є протиправним, та підлягає скасуванню.
Щодо позовної вимоги Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім про зобов'язання Головного управління ДМС України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Як вбачається із змісту Рекомендації Комітету ОСОБА_5 Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_5 11.03.1980року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не в забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а відтак завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.
Таким чином, беручи до уваги вищевикладене вимога Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім щодо зобов'язання Головного управління ДМС України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, задоволенню не підлягає, оскільки є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Натомість, з метою повного захисту прав, свобод, та охоронюваних законом інтересів позивача - Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім, суд, з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України, вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог, та зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути питання про оформлення документів для вирішення питання про визнання Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з урахуванням встановлених судом обставин.
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування Наказу “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212, зобов'язання у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, підлягають задоволенню частково, з вищенаведених підстав.
Керуючись ст.ст.72-76, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірним та скасування Наказу “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212, зобов'язання у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області “Про відмову в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту” від 08.11.2017р. №212.
3. Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути питання щодо оформлення документів для вирішення питання про визнання Алабдулла ОСОБА_1 Раззак Ібрахім біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.
.