17 січня 2018 року м. ПолтаваСправа № 816/2152/17
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Гнітько О.О.,
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови, -
01 грудня 2017 року Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (надалі - позивач, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області про визнання протиправними та скасування припису до акта № 000130 від 24 жовтня 2017 року та постанови № 60 від 14 листопада 2017 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на протиправність висновків відповідача, що послугували підставою для прийняття спірних рішень, щодо відсутності при укладенні із гр. ОСОБА_4 договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Зауважував, що особливості доступу споживачів до інформації про встановлення цін/тарифів визначено у Законі України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення" і ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" відповідно до статті 5 вказаного Закону надає споживачам інформацію щодо розміру цін/тарифів на товари, послуги, що надаються населенню, у платіжних документах, що застосовуються для оплати населенням спожитих товарів, послуг, а також шляхом забезпечення доступу споживачів до електронних систем обліку розрахунків споживачів через офіційний веб-сайт у мережі Інтернет. Стверджував, що у рахунках, які направлялися щомісячно на адресу АДРЕСА_1, за місцем проживання ОСОБА_4, підприємство інформувало споживача про розмір тарифу, відповідна інформація щодо цін/тарифів розміщувалася на офіційному сайті підприємства, в інформаційних оголошеннях та на інформаційних стендах у приміщенні абонентської служби підприємства за адресою: м. Полтава, вул. Духова, 1. Зазначав, що відповідачем не були з'ясовані всі обставини, що мають значення для прийняття рішення про встановлення правопорушення, питання щодо дотримання встановленого законодавством порядку доведення до споживачів інформації щодо ціни (тарифу), умов та правил придбання продукції не перевірялось взагалі. Виходячи з викладеного, вважає спірні припис і постанову необґрунтованими, та такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Ухвалами суду від 04 грудня 2017 року провадження у справі відкрито, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали, просили суд задовольнити його в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог.
У наданому до суду відзиві на позов відповідач обґрунтовував правомірність спірних припису та постанови, вказуючи на те, що під час перевірки позивача встановлено, що у договорі про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, укладеному 07 жовтня 2016 року між позивачем та споживачем ОСОБА_4, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, відсутня інформація про тарифи на послуги за 1 Гкал теплової енергії протягом опалювального періоду, незважаючи на те, що станом на момент укладення договору в будинку по вул. Європейській, 107, м. Полтави встановлено загальнобудинковий засіб обліку теплової енергії, відтак споживач ОСОБА_4 був позбавлений права на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, що забезпечувала б можливість його свідомого і компетентного вибору. За таких обставин відповідачем на підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів згідно із статтею 26 Закону України «Про захист прав споживачів» видано позивачу припис до акта від 24 жовтня 2017 року, яким зобов'язано позивача забезпечити при укладенні договору надання споживачеві необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. З огляду на те, що виявлені під час перевірки порушення тягнуть за собою відповідальність згідно із пунктом 7 частини 1 статті 23 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідачем винесено постанову від 14 листопада 2017 року № 60, якою до позивача застосовано штраф у розмірі 4019,64 грн /а.с. 52- 55, т.1/.
У відповіді на відзив, що надійшла до суду 04 січня 2018 року, позивач наголошував, що інформація про тариф на послугу з централізованого опалення за 1 Гкал теплової енергії та встановлення вузлів обліку теплової енергії доводилася до споживача у встановленому законодавством порядку - у щомісячних рахунках на оплату послуг теплопостачання, через засоби масової інформації, на офіційному сайті підприємства, в інформаційних оголошеннях та на інформаційних стендах в приміщенні абонентської служби підприємства. Вказував, що копії рахунків на оплату послуг теплопостачання, які надсилалися засобами поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_1, підприємством надано під час розгляду справи щодо притягнення позивача до адміністративно-господарської відповідальності. Звертав увагу також на те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави у справі № 554/6552/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ПОКВПТГ про захист прав споживачів відмовлено /а.с. 222-225, т.1/.
У запереченнях проти відповіді на відзив від 12 січня 2018 року відповідачем зауважено, що позивачем не надано доказів надіслання та отримання ОСОБА_4 рахунків на оплату послуг теплопостачання, а факт розміщення інформації щодо тарифів на сайті позивача жодним чином не спростовує відсутність інформації про тарифи на послуги за 1 Гкал теплової енергії у договорі від 07 жовтня 2016 року, укладеному між ОСОБА_4 та позивачем, незважаючи на те, що станом на момент укладення договору у будинку за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 107, встановлено загальнобудинковий засіб обліку теплової енергії /а.с. 23-24, т.2/.
Заслухавши вступне слово представників сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
04 липня 2017 року до відповідача надійшло звернення від гр. ОСОБА_4 про порушення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" його права на оплату послуги з централізованого опалення за період з 10 жовтня 2016 року по 31 січня 2017 року відповідно з Договором від 07.10.2016 /а.с. 67, т.1/.
ОСОБА_5 економічного розвитку і торгівлі України від 18 вересня 2017 року за вих. № 3632/06/32870-03 надано погодження на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області на підставі звернення фізичної особи про порушення законних прав суб'єктом господарювання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" /а.с. 96, т.1/.
Наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 20 жовтня 2017 року № 549 призначено позапланову перевірку позивача /а.с.97, т.1/.
Начальником відділу Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області ОСОБА_6 на підставі направлення від 20 жовтня 2017 року №214 /а.с. 98, т.1/ проведено позапланову перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів відносно ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго", за результатами якої складено акт № 000130 від 24 жовтня 2017 року /а.с. 13 - 18, т.1/.
У процесі здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів у формі позапланової перевірки позивачем надано письмові пояснення від 30 жовтня 2017 року № 28.3-02/2326 разом з документами /а.с. 99-190, т.1/.
Порядок та підстави проведення перевірки позивачем не оспорюються.
В ході перевірки встановлено та в акті № 000130 від 24 жовтня 2017 року зафіксовано, що 03 жовтня 2016 року у будинку за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 107, встановлено та прийнято на комерційний облік підприємства 3 вузли обліку теплової енергії. Разом з тим, 07 жовтня 2016 року між ОСОБА_4 та ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" було укладено договір, в якому замість вартості тарифу за 1 Гкал, вказана вартість за 1 кв. м, розмір плати за 1 Гкал взагалі відсутній. Таким чином, при укладенні договору споживач був позбавлений права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, у зв'язку з чим підприємством порушено пп.2 ч.1 ст.20, пп.6 ч.2 ст.22, ч.1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІV, пп.3 п.32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, п.6 ч. 1 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-ХІІ /а.с. 18, т.1/.
У приписі до акту від 24.10.2017 № 000130 позивача зобов'язано забезпечити при укладенні Договору надання споживачеві необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору /а.с. 19, т.1/.
Акт перевірки підписано та примірник акту отримано уповноваженим представником позивача ОСОБА_7, при цьому останнім в акті зазначено, що зауваження та заперечення будуть надані додатково.
13 листопада 2017 року позивачем подано до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області письмові зауваження та заперечення до акту № 000130 від 24.10.2017 з додатками (вих. № 28.3-02/2433 від 13 листопада 2017 року), а також лист від 13 листопада 2017 року вих. №28.3-02/2434 про виконання припису до вказаного акту /а.с. 198-207, т.1/.
14 листопада 2017 року відповідачем винесено постанову № 60 про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", відповідно до якої за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" застосовано штраф у розмірі 4019,64 грн /а.с. 208, т.1/.
Не погодившись із приписом до акту № 000130 від 24.10.2017 та постановою № 60 від 14 листопада 2017 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", позивач оскаржив їх до суду.
Згідно із частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність оскаржуваних припису та постанови критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та надаючи правову оцінку аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до пунктів 1, 13 частини 1 статті 26 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-XII центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, здійснює державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечує реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і має право: давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів /пункт 1/; накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України /пункт 13/.
Згідно із пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров'я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування.
За змістом підпункту 6 пункту 4 зазначеного Положення Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за дотримання законодавства про захист прав споживачів (у тому числі споживачів виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння): перевіряє додержання суб'єктами господарювання, що провадять діяльність у сфері торгівлі і послуг, вимог законодавства про захист прав споживачів, а також правил торгівлі та надання послуг; проводить контрольні перевірки правильності розрахунків із споживачами за реалізовану продукцію відповідно до закону; накладає на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення за порушення законодавства про захист прав споживачів; передає матеріали перевірок на дії осіб, що містять ознаки кримінального правопорушення, органам досудового розслідування.
Відповідно до пункту 7 вказаного Положення Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
В силу положень частини 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Згідно із частиною 8 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.
Аналіз наведених норм свідчить, що органи Держпродспоживслужби наділені повноваженнями здійснювати державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів, та у разі виявлення порушення вимог законодавства, видавати приписи щодо усунення порушень вимог законодавства, а також накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Надаючи оцінку обґрунтованості винесених Головним управлінням Держпродспоживслужби в Полтавській області припису до акту № 000130 від 24.10.2017 та постанови № 60 від 14 листопада 2017 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", суд враховує наступне.
Як встановлено судом, підставою для прийняття вказаних рішень послугували висновки акту перевірки № 000130 від 24 жовтня 2017 року про те, що при укладенні договору від 07 жовтня 2016 року між ОСОБА_4 та ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" споживач був позбавлений права на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, з огляду на те, що замість вартості тарифу за 1 Гкал у договорі вказано вартість за 1 кв. м, розмір плати за 1 Гкал взагалі відсутній, у зв'язку з чим підприємством порушено пп.2 ч.1 ст.20, пп.6 ч.2 ст.22, ч.1 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пп.3 п.32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, п.6 ч. 1 ст.15 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-ХІІ.
Матеріалами справи підтверджено, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (ідентифікаційний код 03338030) зареєстроване як юридична особа /а.с. 102 - 103, т. 1/ та є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води в м. Полтаві, послуги яким надаються, у тому числі, споживачам за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 107, що зафіксовано в акті перевірки від 24.10.2017 № 000130 /а.с. 16, т.1/.
03 жовтня 2016 року у вказаному будинку встановлено та прийнято на комерційний облік підприємства 3 вузли обліку теплової енергії , зокрема за № 169Ж /а.с. 106 - 111, т.1/ .
07 жовтня 2016 року між гр. ОСОБА_4 (споживач), який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" (виконавець) укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, за умовами якого виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки та на умовах, що передбачені договором /пункт 1 Договору/.
У пункті 5 вказаного договору визначено, що тарифи на послуги становлять: з централізованого постачання гарячої води - 79,48 грн за куб. метр; з централізованого опалення - 30,26 грн за кв. метр; розмір плати за 1 Гкал. протягом опалювального періоду - не вказано /а.с. 31, т.1/.
З даного приводу представниками позивача надано пояснення в ході розгляду справи, що станом на дату укладення вказаного договору зі споживачем ОСОБА_4 оператор в абонентському відділі не володів відомостями про встановлення вузлів обліку теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 107, оскільки лише після засвідчення підпису представника ДП “Полтавастандартметрологія” в актах від 03.10.2016 про прийняття на комерційний облік 3 вузлів обліку теплової енергії, встановлених· в житловому будинку за адресою м. Полтава, вул. Європейська, 107, печаткою уповноваженого органу, Державного підприємства “Полтавський регіональний науково-технічний центр стандартизації, метрології та сертифікації” та повернення актів позивачу, на підставі службової записки заступника начальника служби приладів обліку та контролю за якістю теплопостачання на ім'я заступника генерального директора ОСОБА_7О./а.с. 63 т.2/, резолюцію на якій проставлено 27.10.2016, абонентською службою внесено зміни в облік про встановлення вузла обліку теплової енергії за адресою вул. Європейська, 107, м. Полтава /а.с. 36 - 37, т.2/.
За наведених обставин у договорі з ОСОБА_4 зазначено тарифи, виходячи із вартості послуг з централізованого опалення за 1 куб. м.
При цьому суд бере до уваги, що пунктом 39 договору передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку тепла споживач оплачує в опалювальний період за теплопостачання згідно з показаннями засобів обліку, які перебувають на абонентському обліку виконавця, пропорційно до опалювальної площі квартири.
Згідно із пунктом 46 договору у випадку зміни тарифів виконавець повідомляє про це споживача через засоби масової інформації, і розрахунки проводяться з дня затвердження нових тарифів.
Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991 №1023-ХІІ (у редакції на станом на 07.10.2016) споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Інформація про продукцію повинна містити, зокрема, дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції /пункт 6 частини 1 статті 15/.
При цьому частиною 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.
Аналіз наведеної норми Закону України «Про захист прав споживачів» свідчить, що перелік способів, за допомогою яких виробником (виконавцем, продавцем) може бути доведено до відома споживача інформацію про продукцію, в тому числі, про ціну (тариф) на таку продукцію, не є вичерпним і не обмежено відповідним договором, натомість допускається використання способів, прийнятих для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.
Суд бере до уваги, що відповідно до пункту 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-ІV (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо
У свою чергу пунктом 6 частини 2 статті 22 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що виробник зобов'язаний надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.
Суд зауважує, що особливості доступу споживачів до інформації про встановлення цін/тарифів, заходи з енергозбереження, формування та виконання інвестиційних програм у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення визначено Закон України «Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення» від 10.12.2015 № 887-VIII, який набрав чинності 05.03.2016 (надалі - Закон України від 10.12.2015 № 887-VIII).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 10.12.2015 № 887-VIII встановлено, що споживачам у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення гарантується безперешкодний та безоплатний доступ до інформації про ціни/тарифи, їхні складові для всіх категорій споживачів, зміну цін/тарифів.
Відповідно до частини другої статті 5 того ж Закону доступ до інформації, зазначеної у пунктах 1, 2, 5 - 14 частини першої статті 1 цього Закону, забезпечується відповідними суб'єктами господарювання шляхом її розміщення на своїх офіційних веб-сайтах у мережі Інтернет (за наявності) та на інформаційних стендах, що розміщуються в абонентських відділах таких суб'єктів господарювання.
Інформація, зазначена у пункті 2 частини першої (щодо розміру цін/тарифів на товари, послуги, що надаються населенню, у тому числі із зазначенням розміру податку на додану вартість) та пунктах 1, 2 частини другої статті 1 цього Закону, надається суб'єктами господарювання у платіжних документах, що застосовуються для оплати населенням спожитих товарів, послуг, а також шляхом забезпечення доступу споживачів до електронних систем обліку розрахунків споживачів через офіційні веб-сайти таких суб'єктів господарювання в мережі Інтернет.
Таким чином Законом України від 10.12.2015 № 887-VIII, який є спеціальним законодавчим актом, визначено порядок доведення до відома споживачів суб'єктами господарювання інформації щодо цін/тарифів у сфері теплопостачання.
Суд зауважує, що відповідачем під час перевірки позивача не з'ясовано питання дотримання позивачем вимог Закону України від 10.12.2015 № 887-VIII щодо надання відповідної інформації споживачу ОСОБА_4
При цьому позивачем надано до суду докази на підтвердження того, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" розміщувались повідомлення щодо розмірів тарифів на послугу з централізованого опалення на офіційному веб-сайті в мережі Інтернет http://te.pl.ua /а.с.226-232, т.1/, а також надсилалися за адресою проживання споживача ОСОБА_4 (АДРЕСА_2) платіжні документи (рахунки на оплату послуг теплопостачання), в яких доводилася до відома інформація про розміри тарифів, в тому числі про вартість 1 Гкал, про що свідчать копії відповідних рахунків за липень 2016 року - січень 2017 року), які також були надані позивачем відповідачу разом із зауваженнями та запереченнями до акту перевірки /а.с. 200 - 206, т. 1/
Доставка вказаних рахунків забезпечувалася Полтавською дирекцією УДППЗ "Укрпошта" згідно із договором № 03-445 від 16.04.2015 про надання послуг з доставки рахунків /а.с. 38 - 47, т.2/, що підтверджується актами приймання-передання наданих послуг за період з серпня 2016 року по січень 2017 року /а.с. 48-61, т.2/.
При цьому необхідно зазначити, що 23 лютого 2017 року позивачем укладено договір № 2800ЛК про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1, із власником квартири ОСОБА_8 /а.с. 32 - 33, т. 1/ і пунктом 37 вказаного договору передбачено, що з моменту укладення даного договору втрачає чинність договір від 07.10.2016 року.
Суд критично оцінює доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів надіслання та отримання ОСОБА_4 рахунків на оплату послуг теплопостачання, оскільки вказані обставини не з'ясовувалися також відповідачем під час перевірки позивача, і, крім того, відповідачем не надано доказів відсутності у гр. ОСОБА_4 вказаних платіжних документів. При цьому суд враховує, що за твердженням позивача заборгованість з оплати послуг централізованого опалення у вказаного споживача відсутня.
Таким чином в ході розгляду справи підтверджено, що позивачем забезпечено надання споживачу ОСОБА_4 необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію з урахуванням вимог частини 2 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення".
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача на те, що позивачем не забезпечено надання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію з огляду на відсутність у договорі із гр. ОСОБА_4 від 07 жовтня 2016 року інформації про розмір плати за 1 Гкал теплової енергії, оскільки така інформація доведена позивачем до відома споживача іншими способами, передбаченими законом.
Відносно посилання відповідача на порушення позивачем підпункту 3 пункту 32 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, суд зазначає, що вказаною нормою (у редакції на час спірних правовідносин) передбачено, що виконавець зобов'язаний надавати споживачеві в установленому законодавством порядку інформацію про перелік послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру тарифів, нормативи (норми) споживання, режим надання послуг, їх споживчі властивості, якісні показники надання послуг, граничні строки усунення аварій або інших порушень порядку надання послуг, а також інформацію про ці Правила (зазначається у договорі, а також розміщується на дошці оголошень у приміщенні виконавця). При цьому суд зауважує, вказані Правила є підзаконним нормативним актом, відтак за юридичною силою не мають пріоритету перед Законом України "Про особливості доступу до інформації у сферах постачання електричної енергії, природного газу, теплопостачання, централізованого постачання гарячої води, централізованого питного водопостачання та водовідведення". За таких обставин відсутність у договорі окремих складових вартості тарифу не може бути розцінена як порушення частини 1 статті 15 Закону України «Про захист прав споживачів».
Враховуючи наведене, висновок відповідача, зафіксований в акті №0000130 від 24 жовтня 2017 року, про ненадання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, є необґрунтованим та безпідставним.
За таких обставин припис до акту від 24.10.2017 № 000130, яким позивача зобов'язано забезпечити при укладенні Договору надання споживачеві необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації на продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, є також неправомірним і порушує права позивача.
Крім того, суд зауважує, що із змісту припису взагалі неможливо визначити спосіб його виконання, оскільки у ньому не визначено при укладенні якого договору і з якими суб'єктами позивачу необхідно забезпечити надання відповідної інформації.
Отже, припис до акту від 24.10.2017 № 000130 підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині підлягають задоволенню.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію або продавця (у випадках, визначених Законом України "Про електронну комерцію") - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Зважаючи на те, що в ході судового розгляду не знайшов підтвердження встановлений відповідачем факт порушення ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" вимог законодавства в частині надання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, постанова Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 60 від 14 листопада 2017 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" є необґрунтованою, прийнятою без урахування усіх обставин, які мали значення для її прийняття, порушує права позивача, а тому підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позовні вимоги у цій частині - задоволенню.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Суд зазначає, що відповідачем не доведено належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами правомірність припису до акта № 000130 від 24 жовтня 2017 року та постанови № 60 від 14 листопада 2017 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів", а відтак позов ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" підлягає задоволенню у повному обсязі.
За змістом частини 1 статті 139 Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Беручи до уваги те, що ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 3200 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, сума судових витрат, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, складає 3200 грн.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (місцезнаходження - вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код 03338030) до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (місцезнаходження - вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код 40358617) про визнання протиправними та скасування припису і постанови задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати припис до акта Головного управління Держпродспоживслужби № 000130 від 24 жовтня 2017 року.
Визнати протиправним та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби у Полтавській області № 60 від 14 листопада 2017 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів".
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області (місцезнаходження - вул. Воскресенський узвіз, 7, м. Полтава, 36020, ідентифікаційний код 40358617) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (місцезнаходження - вул. Комарова, 2а, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код 03338030) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3200 (три тисячі двісті) гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 29 січня 2018 року.
Головуючий суддя ОСОБА_9